"23" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2766/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.
при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.
розглянувши справу №916/2766/21
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до відповідача: Громадської організації "ЦЕНТР ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1 корп. А, код 39693465)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів
Представники сторін:
від позивача - Іванів С.П. , ордер № 631624, дата видачі : 08.09.21;
від відповідача - Бочевар М.П., ордер № 1080786, дата видачі : 08.11.21;
від третьої особи - Поліщук А.В., ордер № 1098787, дата видачі : 29.12.21;
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "ЦЕНТР ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ" про визнання недійсним та скасування рішення.
Ухвалою від 15.09.2021р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
22.09.2021р. до господарського суду надійшла заява (вх. №25122/21) від ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2021р. провадження по справі №916/2766/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2021р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 06.12.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів в порядку ст. 177 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.01.2022р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
09.11.2021р. за вх. №29925/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позивні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення №34 Загальних зборів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 19.03.2021р. визнає в повному обсязі.
При цьому відповідач вказує, що визнає обставини того, що Громадська організація «Центр захисту інвалідів» в особі діючого станом на день проведення Загальних зборів Голови ОСОБА_4 не повідомляла ОСОБА_1 та будь-якого іншого члена Громадської організації «Центр захисту інвалідів» про день, час та місце проведення Загальних зборів членів організації на 19.03.2021 року, оскільки не було ініціатором проведення таких Загальних зборів. Отже, відповідач визнає, що члени Громадської організації «Центр захисту інвалідів» ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не приймали участі у скликанні та проведенні Загальних зборів членів організації, що відбулися 19.03.2021 року.
Разом з тим третя особа ОСОБА_2 заперечує протри прийняття судом відповідного визнання позову, оскільки як вважає останній, воно по-перше порушує закон, та по друге порушує права та інтереси ОСОБА_2 . Порушення закону на думку третьої особи полягає в тому Рішення №34 від 19.03.2021 року є законним та було прийнято у повній відповідності до Статуту. Щодо порушення його прав та інтересів третя особа зазначає, що намагаючись визнати протиправним рішення №34, яке повністю є законним, Відповідач і Позивач таким чином в подальшому будуть використовувати дане судове рішення задля притягнення його до юридичної відповідальності, що однозначно є порушення його прав.
Суд відповідні посилання оцінює критично, оскільки по-перше питання щодо законності рішення вирішується безпосередньо під час розгляду відповідної справи, та по-друге жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх посилань щодо порушення Позивачем та Відповідачем прав та інтересів третьої особи, останнім до суду не надано, а відповідні посилання є лише його припущеннями. З урахування чого визнання позову Громадської організації «Центр захисту інвалідів» яке викладене у відзиві на позов, судом приймається та враховується під час винесення рішення.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує позивач, 16.03.2015 року за протоколом № 1 установчих зборів засновників Громадської організації «Центр захисту інвалідів» в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було створено громадську організацію «Центр захисту інвалідів».
16.03.2015 року було внесено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи Громадської організації «Центр захисту інвалідів», ідентифікаційний код 39693465.
Рішенням № 4 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 18.03.2016 року в особі членів Організації ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було прийнято в члени Громадської організації ОСОБА_1 .
Рішенням № 26 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 24.02.2020 року в особі членів ОСОБА_8 та ОСОБА_1 були внесені зміни до Статуту громадської організації «Центр захисту інвалідів», а саме в пункті 5.3. Статуту останнє речення викладено в наступній редакції: Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні не менше 50 % членів Організації.
Рішенням № 27 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 24.02.2020 року в особі членів ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було прийнято в члени Громадської організації ОСОБА_4 .
Рішенням № 28 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 24.02.2020 року в особі членів ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було прийнято в члени Громадської організації ОСОБА_5 .
Рішенням № 32 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 17.12.2020 року в особі членів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зв'язку із смертю голови Організації ОСОБА_8 було обрано нового голову Організації ОСОБА_4 , а також обрано до складу членів Організації ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
Таким чином, як зазначає позивач, станом на 17.12.2020 року кількість членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» становило 7 осіб: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_10 ; 3) ОСОБА_1 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_5 ; 6) ОСОБА_6 : 7) ОСОБА_11 .
Разом з тим, Рішенням № 34 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 19.03.2021 року в особі членів ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було обрано нового голову Організації ОСОБА_2 .
На підставі вказаного рішення, № 34 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 19.03.2021 року, рішенням державного реєстратора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.03.2021 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей до Організації в розділі зміни голови організації на ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що про прийняття вказаних рішень йому стало відомо від Громадської організації «Центр захисту інвалідів», в якій він отримав копію цих рішень за його заявою від 07.09.2021 року.
В подальшому, на підставі протоколу № 1-25/03 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 25.03.2021 року в особі членів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було призначено на посаду голови організації ОСОБА_4 .
На підставі вказаного протоколу, рішенням державного реєстратора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.04.2021 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей до Організації щодо зміни голови організації на ОСОБА_4 .
За посиланнями позивача, статутом Громадської організації «Центр захисту інвалідів» станом на день прийняття оскаржуваного рішення Загальних зборів членів № 34 від 19.03.2021 року (в редакції від 22.12.2020 року) передбачено, що Загальні Збори Членів Організації (далі - Загальні Збори) є вищим органом Організації, який вправі приймати рішення з будь-яких питань її діяльності, в тому числі скасовувати рішення інших органів Організації (п.5.2 статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів»). У Загальних Зборах Членів Організації беруть участь її Члени. Кожний Член Організації має один голос. Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні не менше 50 відсотків Членів Організації (п.5.3 статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів»). До виключної компетенції Загальних Зборів Організації серед іншого належить вирішення питання щодо внесення і затвердження змін та доповнень до установчих документів Організації (підп.5.7.2 п.5.7 статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів»).
Рішення Загальних Зборів Членів Організації вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менш як 60 (шістдесят) відсотків присутніх членів Загальних зборів Організації. Загальні Збори приймають «Рішення». Рішення Загальних Зборів з питання, передбаченого п.5.7.6. (Обрання та відкликання Голови Організації) обов'язково підлягають нотаріальному посвідченню і тільки в такому разі є дійсними. Рішення, прийняті Загальними Зборами з дотриманням вимог даного Статуту, внутрішніх документів та законодавства України, обов'язкові для всіх інших органів управління Організації та Членів Організації.Рішення, які підлягають нотаріальному посвідченню підписують всі члени організації, присутні на Загальних зборах (п. 5.9 статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів»).
До компетенції Голови Організації відноситься скликання загальних Зборів членів організації та формування її порядку денного, підготовка матеріалів з питань порядку денного (п. 5.13.2. статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів»).
Не менш як десять відсотків членів Організації мають право ініціювати перед Головою організації скликання позачергових Загальних зборів Членів Організації. Якщо вимога членів Організації про скликання загальних зборів не виконана, ці члени мають прав самі скликати загальні збори (п. 5.6. статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів»).
Проте незважаючи на положення Статуту організації, як зазначає позивач, його як члена громадської організації «Центр захисту інвалідів», не було повідомлено про день, місце та час проведення Загальних зборів членів організації на 19.03.2021 року, а також не було повідомлено про порядок денний таких зборів.
Між тим, за повідомленням Голови Громадської організації ОСОБА_4 (станом на 19.03.2021 року Головою організації був ОСОБА_4 ), останній не скликав загальних Зборів членів організації на 19.03.2021 року з порядком денним щодо призначення нового Голови організації, членами Організації ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не було ініційовано перед ним скликання позачергових Загальних зборів Членів Організації на 19.03.2021 року, і його також не було повідомлено про день, місце та час проведення Загальних зборів членів організації на 19.03.2021 року, а також не було повідомлено про порядок денний таких зборів.
Крім того, позивач зазначає, що за повідомленням інших членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» ОСОБА_9 та ОСОБА_6 їх також не було повідомлено про день, місце та час проведення Загальних зборів членів організації на 19.03.2021 року, а також не було повідомлено про порядок денний таких зборів, а відтак вони не приймали участі у зборах.
Таким чином, на переконання позивача, відповідачем не було дотримано порядку проведення загальних зборів членів громадської організації «Центр захисту інвалідів» 19.03.2021 року, загальні збори не були повноважні приймати будь-які рішення, оскільки на них присутні особи, що складають менше 50 відсотків від загальної кількості Членів Організації.
Позивач наголошує, що прийняття загальними зборами Громадської організації «Центр захисту інвалідів» рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення, за відсутності жодних повідомлень членів Організації про дату, місце, час, порядок денний зборів, є безумовною підставою для визнання недійсними рішення № 34 загальних зборів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 19.03.2021 року.
При цьому відповідач відповідні посилання визнав в повному обсязі, про що зробив заяву яка викладена у відзиві на позов.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.
Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Так, звертаючись з відповідним позовом до суду ОСОБА_1 як учасник Громадської організації «Центр захисту інвалідів», просить суд визнати недійсним та скасувати рішення № 34 Загальних зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 19.03.2021 року.
При цьому в обґрунтування позивних вимог, позивач зазначає, що відповідні збори відбулись з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів, передбачених законодавством та установчими документами Об'єднання.
Згідно стаття 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Як встановлено судом, 16.03.2015 року за протоколом № 1 установчих зборів засновників Громадської організації «Центр захисту інвалідів» в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було створено громадську організацію «Центр захисту інвалідів». 16.03.2015 року було внесено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи Громадської організації «Центр захисту інвалідів», ідентифікаційний код 39693465. Рішенням № 4 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 18.03.2016 року в особі членів Організації ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було прийнято в члени Громадської організації ОСОБА_1 . Рішенням № 26 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 24.02.2020 року в особі членів ОСОБА_8 та ОСОБА_1 були внесені зміни до Статуту громадської організації «Центр захисту інвалідів», а саме в пункті 5.3. Статуту останнє речення викладено в наступній редакції: Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні не менше 50 % членів Організації. Рішенням № 27 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 24.02.2020 року в особі членів ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було прийнято в члени Громадської організації ОСОБА_4 . Рішенням № 28 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 24.02.2020 року в особі членів ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було прийнято в члени Громадської організації ОСОБА_5 . Рішенням № 32 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 17.12.2020 року в особі членів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у зв'язку із смертю голови Організації ОСОБА_8 було обрано нового голову Організації ОСОБА_4 , а також обрано до складу членів Організації ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 .
Отже, з матеріалів справи вбачається, що станом на 17.12.2020 року кількість членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» становило 7 осіб: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_10 ; 3) ОСОБА_1 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_5 ; 6) ОСОБА_6 : 7) ОСОБА_11 .
В подальшому, як в вбачається з матеріалів справи, Рішенням № 34 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 19.03.2021 року в особі членів ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було обрано нового голову Організації ОСОБА_2 . На підставі вказаного рішення № 34 Загальних Зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» від 19.03.2021 року, рішенням державного реєстратора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.03.2021 року було проведено державну реєстрацію змін до відомостей до Організації в розділі зміни голови організації на ОСОБА_2 .
Відповідно до стаття 11 Закону України «Про громадські об'єднання» статут громадського об'єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.
Разом з тим, Законом України «Про громадські формування» не передбачено порядку скликання та проведення загальних зборів громадської організації.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Суд зазначає, що аналогію закону - рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки. Застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом чи якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм; аналогію права - рішення справи чи конкретного юридичного питання на основі принципів права, загальних начал і змісту законодавства.
При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов: - аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм; - суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; - повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками; - пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому; - винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті.
Отже, з урахуванням того, що питання скликання загальних зборів не регламентовано законом, окремі питання проведення та скликання загальних зборів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» статутом не врегульовані, то за аналогією закону до вказаних правовідносин може бути застосоване законодавство про господарські товариства.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Статутом Громадської організації «Центр захисту інвалідів» станом на день прийняття оскаржуваного рішення Загальних зборів членів № 34 від 19.03.2021 року (в редакції від 22.12.2020 року) передбачено, що Загальні Збори Членів Організації (далі - Загальні Збори) є вищим органом Організації, який вправі приймати рішення з будь-яких питань її діяльності, в тому числі скасовувати рішення інших органів Організації (п.5.2 статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів»).
У Загальних Зборах Членів Організації беруть участь її Члени. Кожний Член Організації має один голос. Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні не менше 50 відсотків Членів Організації (п.5.3 статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів»).
Підпунктами 5.7.2 пункту 5.7. Статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів» передбачено, що до виключної компетенції Загальних Зборів Організації серед іншого належить вирішення питання щодо внесення і затвердження змін та доповнень до установчих документів Організації.
Рішення Загальних Зборів Членів Організації вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менш як 60 (шістдесят) відсотків присутніх членів Загальних зборів Організації.
Згідно пункту 5.9. Статуту Громадської організації «Центр захисту інвалідів», загальні Збори приймають «Рішення». Рішення Загальних Зборів з питання, передбаченого п.5.7.6. (Обрання та відкликання Голови Організації) обов'язково підлягають нотаріальному посвідченню і тільки в такому разі є дійсними. Рішення, прийняті Загальними Зборами з дотриманням вимог даного Статуту, внутрішніх документів та законодавства України, обов'язкові для всіх інших органів управління Організації та Членів Організації. Рішення, які підлягають нотаріальному посвідченню підписують всі члени організації, присутні на Загальних зборах.
Відповідно до Пленуму Верховного Суду України (пункти 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів") та Пленумом Вищого господарського суду України (пункти 2.12., 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.16 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (далі - Постанова № 4), підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
При вирішенні питання про визнання недійсним рішення загальних зборів слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").
Відповідно до ч. 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
В той же час, як встановлено судом та визнається відповідачем, Громадською організацією не було дотримано порядку проведення Загальних зборів членів громадської організації, що відбулися 19.03.2021 року, адже загальні збори не були повноважні приймати будь-які рішення, оскільки на них присутні особи, що складають менше 50 відсотків від загальної кількості Членів Організації, члени організації належним чином та в передбачений чинний законодавством спосіб не повідомлялись про їх проведення.
При цьому суд вказує, що жодних належних та допустимих доказів на спростування фактів наведених ОСОБА_1 в якості обґрунтувань своїх позовних вимог, сторонами по справі не надано.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього кодексу.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік прав та обов'язків учасників справи.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви, яка за своєю правовою природою є заявою про визнання позову (вх. 29925/21 від 09.11.2021р.) відповідач визнав позов в повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищезазначене, суд з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З урахуванням викладеного, враховуючи задоволення судом позовних вимог, витрати по сплаті судового збору 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 185, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Громадської організації "ЦЕНТР ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1 корп. А, код 39693465) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним та скасувати рішення № 34 Загальних зборів членів Громадської організації «Центр захисту інвалідів» (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1 корп. А, код 39693465) від 19.03.2021 року.
3. Стягнути з Громадської організації "ЦЕНТР ЗАХИСТУ ІНВАЛІДІВ" (65023, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 1 корп. А, код 39693465) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14 березня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна