"23" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3298/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
при секретарі судового засідання Мисько І.С.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Поле” (18028, м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 14А/1, код ЄДРПОУ 35523434) до Фермерського господарства “Ніка-Фенікс” (68410, Одеська обл., Арцизький р-н, с. Нові Каплани, вул. Леніна, буд. 143, код ЄДРПОУ 35855409)
про стягнення заборгованості за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 20.12.2019 № R-109 в розмірі 1 045 245,25 грн., з якої 769 954,00 грн. - сума основного боргу, 33 983,44 грн. - 3 % річних, 86 388,84 грн. - інфляційні втрати, 154 918,97 грн. - пеня
Представники:
Від позивача - Тищенко Ю.П. (ордер від 01.12.2021 серія СА № 1020089);
Від відповідача - Кочуров А.О. (ордер від 17.12.2021 серія ВН 1094158).
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Поле” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фермерського господарства “Ніка-Фенікс” (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 20.12.2019 № R-109 в розмірі 1 045 245,25 грн., з якої 769 954,00 грн. - сума основного боргу, 33 983,44 грн. - 3 % річних, 86 388,84 грн. - інфляційні втрати, 154 918,97 грн. - пеня.
Ухвалою від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.12.2021.
Протокольною ухвалою від 01.12.2021 відкладено підготовче засідання на 20.12.2021.
Протокольною ухвалою від 20.12.2021 відкладено підготовче засідання на 12.01.2022.
Протокольною ухвалою від 12.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2022.
Засідання суду призначене на 07.02.2022 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному, про що складена відповідна довідка.
Ухвалою суду від 17.02.2022 призначено судове засідання до розгляду на 23.02.2022.
Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Позовні вимоги із посиланням на статті 202, 204, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, статті 193, 217, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 20.12.2019 № R-109 щодо повернення фінансової допомоги.
Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.
12.01.2022 на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву (вх. № 716/22) в якому просить суд у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поле» до Фермерського господарства «Ніка-Фенікс» про стягнення заборгованості за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 20.12.2019 № R-109 відмовити повністю.
Відповідач у Відзиві на позовну заяву зазначає, що Договір про надання поворотної безпроцентної допомоги від 20.12.2019 № R-109 має ознаки удаваного правочину, оскільки він не відповідає дійсним відносинам, які склались між сторонами, приховує (маскує) інший договір поставки сільськогосподарської продукції від 20.12.2019 № R-108, який укладений між ТОВ "Агрофірма "Поле" та Фермерським господарством "Ніка-Фенікс".
Крім того, Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 3.1 Договору від 20.12.2019 № R-109 поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.05.2020. Ця дата співпадає з граничним терміном сплати ТОВ «Агрофірма «Поле» авансу за договором поставки сільськогосподарської продукції 20.12.2019 № R-108. Також ідентичною є сума надана за договором про надання допомоги та сума авансу за договором поставки.
Таким чином, на думку Відповідача, зазначені договори є взаємовиключними, а надана поворотна безпроцентна допомога фактично є авансом Позивача за товар, який зобов'язався поставити Відповідач.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд
20.12.2019 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № R-109 (далі - Договір від 20.12.2019).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.1 Договору від 20.12.2019 позикодавець (Позивач) надав позичальнику (Відповідачу) поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язався повернути отримані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в загальній сумі 769 954,00 грн. шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок позичальника одноразово або частинами до 31.12.2019. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01.05.2020.
Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору від 20.12.2019 Позивач перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 769 954,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
300 000,00 грн. - від 20.12.2019 № 146;
469 954,00 грн. - від 24.12.2019 № 85.
Докази повернення Позивачу фінансової допомоги в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Договору від 20.12.2019 сторона, що порушила грошове зобов'язання згідно до чинного договору, зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій, визначений цим договором, не обмежується шістьма місяцями і штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов'язання або до моменту звернення позикодавця до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій.
Отже, сторонами Договору від 20.12.2019 встановлено більший термін нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання ніж 6 місяців.
З огляду на те, що відповідно до пункту 3.1 Договору від 20.12.2019 поворотна фінансова допомога підлягала поверненню до 01.05.2020, слід нараховувати штрафні санкції з 02.05.2020.
Судом встановлено, що пеня за прострочення оплати за Договором від 20.12.2019 за періоди з 02.05.2020 по 19.10.2021 складає суму в розмірі 154 388,72 грн., яка розраховується наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення
769 954,0002.05.2020 - 11.06.2020418.0000 %13 800,27
769 954,0012.06.2020 - 22.07.2020416.0000 %10 350,20
769 954,0023.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %10 855,09
769 954,0004.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %12 369,75
769 954,0023.10.2020 - 10.12.2020496.0000 %12 369,75
769 954,0011.12.2020 - 21.01.2021426.0000 %10 602,65
769 954,0022.01.2021 - 04.03.2021426.0000 %10 631,69
769 954,0005.03.2021 - 15.04.2021426.5000 %11 517,67
769 954,0016.04.2021 - 17.06.2021637.5000 %19 934,43
769 954,0018.06.2021 - 22.07.2021357.5000 %11 074,68
769 954,0023.07.2021 - 09.09.2021498.0000 %16 538,19
769 954,0010.09.2021 - 19.10.2021408.5000 %14 344,35
Всього 154 388,72
Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 154 388,72 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення суми пені у розмірі 530,25 грн. (154 918,97 - 530,25 = 154 388,72) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3 % річних за неповернення фінансової допомоги за Договором від 20.12.2019 за періоди з 02.05.2020 по 19.10.2021 складають суму в розмірі 33 877,98 грн., яка розраховується наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
769 954,0002.05.2020 - 19.10.20215363 %33 877,98
Отже підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 33 877,98 грн. Решта заявлених позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 105,46 грн. (33 983,44 - 105,46 = 33 877,98) не підлягають задоволенню з вищевказаних підстав.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом встановлено, що інфляційні втрати за неповернення фінансової допомоги за Договором від 20.12.2019 за періоди з 02.05.2020 по 19.10.2021 складають суму в розмірі 94 084,54 грн., яка розраховується наступним чином:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
02.05.2020 - 19.10.2021769 954,001.12294 084,54864 038,54
Проте, оскільки Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 86 388,84 грн., задоволенню підлягає сума в межах позовних вимог.
Суд не приймає довід Відповідача щодо удаваності Договору про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 20.12.2019 № R-109, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (стаття 235 ЦК України).
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.
Тобто, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не доведено спрямованість волі сторін у Договорі про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 20.12.2019 № R-109 на встановлення інших цивільно-правових відносин та настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені правочином. Отже відсутні підстави для визнання цього правочину удаваним відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України.
При цьому, Договір поставки сільськогосподарської продукції від 20.12.2019 № R-108, на який посилається Відповідач, існує окремо від Договору про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № R-109 та не може бути підставою для визнання останнього удаваним правочином.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 769 954,00 грн. - суми основного боргу, 154 388,72 грн. - пені, 33 877,98 грн. - 3 % річних, 86 388,84 грн. - інфляційних втрат.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись частиною першою статті 11, 509, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтями 549, 629, частиною першою статті 1046, частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193, частиною шостою статті 233 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Ніка-Фенікс” (68410, Одеська обл., Арцизький р-н, с. Нові Каплани, вул. Леніна, буд. 143, код ЄДРПОУ 35855409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Поле” (18028, м. Черкаси, вул. Сурікова, буд. 14А/1, код ЄДРПОУ 35523434) 769 954,00 грн. (сімсот шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) - суму основного боргу, 154 388,72 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят вісім гривень 72 коп.) - пені, 33 877,98 грн. (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 98 коп.) - 3 % річних, 86 388,84 грн. (вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім гривень 84 коп.) - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 15 669,28 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дев'ять тисяч 28 коп.).
3. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Поле” до Фермерського господарства “Ніка-Фенікс” в частині стягнення 530,25 грн. - пені, 105,46 грн. - 3 % річних.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14 березня 2022 р.
Суддя Ю.А. Шаратов