номер провадження справи 4/2/22
14.03.2022 Справа № 908/108/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без викликупредставників сторін справу
за позовом Приватного акціонерноготовариства "Страхова група “ТАС”, (03117, м. Київ, пр.Перемоги , буд.65)
до відповідача Товариства з додатковоювідповідальністю Страхова компанія “КРЕДО”, (69068, м. Запоріжжя, пр.Моторобудівників, буд. 34)
про стягнення 5 758, 12 грн.
10.01.2022 до господарського суду Запорізької областінаді йшла позовна заява за вих. №03528-3/0121 від 01.12.2021 (вх. № 113/08-07/22 від 10.01.2022) Приватного акціонерного товариства "Страхова група “ТАС” до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “КРЕДО”, м. Запоріжжя про стягнення 4898, 99 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, 543, 99 грн. пені, 101, 07 3% річних, 214, 07 грн. інфляційних втрат.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 10.01.2022 справу № 908/108/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/108/22 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/2/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 625,993,1188,1191,1194 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 4898,99 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації, 543, 99 грн. пені, 101, 07 3% річних, 214, 07 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “КРЕДО” (код ЄДРПОУ 13622789) є: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи №908/108/22 відповідач повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.01.2022 про відкриття провадження у справі, яка 19.01.2022 отримана уповноваженою особою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія “КРЕДО”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 01.02.2022 подати відзив на позовну заяву.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 16.02.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.
Нормами ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.03.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
17.12.2020 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група “ТАС” та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00883527 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «RenaultLogan» д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
09.04.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «LEXUSLS 460» д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та «RenaultLogan» д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ТДВ "СК "КРЕДО" згідно полісу №ЕР/200407327.
У результаті даної ДТП пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова група “ТАС”, транспортний засіб «RenaultLogan» д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
В постанові Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 24.05.2021 у справі № 932/3249/21 зазначено, що своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п10.9,2.3-б Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Провадження у справі закрито у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 .
Відповідно до Калькуляції №10305_05 від 13.04.2021 та страхового акту №10867/05/921 від 13.04.2021 загальна вартість відновлення автомобіля «RenaultLogan» д/н НОМЕР_1 становить 4898,99 грн.
Строк дії договору встановлено з 18.12.2020 по 17.12.2021. (п. 5 Договору).
Таким чином, Договір добровільного страхування наземного транспорту “КАСКО” № FO-00883527від 17.12.2020 діяв станом на час дорожньо-транспортної пригоди 09.04.2021.
Письмових доказів, якими спростовується зазначене, матеріали справи не містять.
Згідно ст. 12 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до умов Полісу ОСЦПВВНТЗ №ЕР/200407327 розмір франшизи становить 0,00 грн.
Отже, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем становить 4898,99 грн.
Позивачем здійснено виплату Страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 4898,99 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 175956 від 15.04.2021.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «LEXUSLS 460» д/н НОМЕР_2 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (відповідач у справі) згідно із Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/200407327.
Враховуючи те, що цивільна відповідальність осіб, які користуються транспортним засобом «LEXUSLS 460» д/н НОМЕР_2 , згідно Полісу № ЕР/200407327 застрахована відповідачем, позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” 19.04.2021 направлялася регресна вимога № 01874/9221 на виплату страхового відшкодування (регресний платіж) в розмірі 4898,99 грн. в порядку ст. 27 Закону України “Про страхування”
Зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 4898,99 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст., ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 ЦК України страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є заснованими на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/449/17.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «LEXUSLS 460» д/н НОМЕР_2 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована у відповідача відповідно до Полісу №ЕР/200407327 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях статті 1166 ЦК України.
Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «LEXUSLS 460» д/н НОМЕР_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 09.04.2021.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст., ст. 22, 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Як встановлено матеріалами справи, зобов'язання, що має бути сплачене відповідачем становить 4898,99 грн.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів франшиза становить 0,00 грн.
При цьому, приймаючи до уваги положення ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092).
ТДВ “Страхова компанія “КРЕДО”, як Страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в силу положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” відшкодовує у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу лише витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження).
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, позивачем на адресу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” 19.04.2021 направлялася регресна вимога №01874/9221 на виплату страхового відшкодування (регресний платіж) в розмірі 4898,99 грн., яка отримана відповідачем 22.04.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач, який отримав заяву про виплату страхового відшкодування, повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь на користь ПрАТ “СГ “ТАС” не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, а саме: до 23.07.2021 включно.
Відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.
Отже, вимога про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” 4898,99грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку суброгації, заявлена позивачем є обґрунтовано.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування шкоди в порядку суброгації, позивачем нараховано 543, 99 грн. пені, за період з 22.04.2021 по 28.12.2021, 101, 07 3% річних, за період 22.04.2021 по 28.12.2021 та 214, 07 грн. інфляційних втрат, за період з квітня 2021 по жовтень 2021.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Правова позиція стосовно наявності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення виплати страховиком відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів наведена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про страхування” передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.
Судом перевірено заявлений позивачем розмір пені та встановлено, що при розрахунку пені період заборгованості визначено невірно, оскільки повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь на користь ПрАТ “СГ “ТАС” не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, а саме: до 23.07.2021 включно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за період з 24.07.2021 по 28.12.2021 в сумі 354, 13 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені судом відмовляється в задоволенні позову.
Судом перевірено заявлений позивачем розмір 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат період заборгованості визначено невірно, оскільки повинен був сплатити суму страхового відшкодування на користь на користь ПрАТ “СГ “ТАС” не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви, а саме: до 23.07.2021 включно.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, 3% за період з 24.07.2021 по 28.12.2021 в сумі 63, 22 грн. та інфляційних втрат в сумі 93,40 грн. за період з серпня 2021 по жовтень 2021. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом відмовляється в задоволенні позову.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” задовольняються судом частково.
Відповідно до ст.129 витрати зі сплати судового зору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 130, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, м. Запоріжжя задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”, (03117, м. Київ, пр.Перемоги , буд.65, ідентифікаційний код юридичної особи 30115243) 4898 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 99 коп. страхового відшкодування, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 13 коп. пені, 63 (шістдесят три) грн. 22 коп. 3% річних, 93 (дев'яносто три) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 2 132 (дві тисячі сто тридцять дві) грн. 69 коп. судового збору. Видати наказ.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено “ 14” березня 2022 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.