номер провадження справи 5/194/21
14.02.2022 Справа № 908/3407/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбухової В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (вул. Чкалова, буд. 47-А, м. Мелітополь, Запорізька область, 72318; код ЄДРПОУ 05535349)
До відповідача: Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 129-А, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 03327115)
про стягнення 26 221,84 грн.
Без участі представників сторін
25.11.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» № 1714 від 24.11.2021 (вх. № 3651/08-07/21 від 25.11.2021) до Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради про стягнення збитків у розмірі 26 221,84 грн.
25.11.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 16.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/3407/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 13.01.2022, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.
17.01.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 12/0067 від 13.01.2022 (вх. № 929/08-08/22 від 17.01.2022), згідно якого відповідач заперечив проти доводів викладених у позовній заяві та просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
07.02.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив № 175 від 03.02.2022 (вх. № 3265/08-08/21 від 07.02.2022), згідно якої позивач заперечив проти тверджень відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У судовому засіданні 14.02.2022 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 26.11.2020 представниками КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради під час проведення земляних робіт, а саме розкритті ділянки газопроводу по вул. Павлюченко, 1А, в селі Новому Мелітопольського району, з використанням землерийної техніки - екскаватора було пошкоджено підземний поліетиленовий газопровід діаметром 63 мм, в результаті чого відбувся неконтрольований витік природного газу. По прибуттю за вказаною адресою, представниками позивача виявлено пошкодження вуличного газопроводу (труби розміром 50х30 мм), про що складено технічний акт від 26.11.2020. Для усунення аварійної ситуації тимчасово до виконання ремонтних робіт на газопроводі була накладена струбцина перед витоком. Витік газу ліквідовано (локалізовано) 26.11.2020 об 11 год. 30 хв. Всупереч вимогам Кодексу проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ та Правил безпеки системи газопостачання, в охоронній зоні газопроводу представники КП «Облводоканал» ЗОР почали проводити роботи без присутності представника оператора ГРМ та для виявлення фактичного місця розташування газопроводу використали екскаватор. Для ліквідації наслідків аварії на підземному газопроводі ДУ-63 мм по вул. Павлюченко, 1А, в селі Новому Мелітопольського району, ПрАТ «Мелітопольгаз» витрачено матеріалів та виконано робіт на загальну суму 26 221,84 грн., що підтверджується розрахунком збитків по ліквідації наслідків пошкодження газопроводу від 26.11.2020. У зв'язку з викладеним, 11.12.2020 та 16.02.2021 позивачем на адресу відповідача направлені претензії з вимогою сплатити суму збитків у розмірі 26 221,84 грн, які залишені КП «Облводоканал» ЗОР без відповіді та задоволення. На підставі викладеного, посилаючись на Кодекс проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ, Правила безпеки системи газопостачання, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15.05.2015, ст.ст. 11, 16, 82, 1166 ЦК України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 26 221,84 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що позовна заява не містить жодних доводів, аргументів та фактів того, що представниками відповідача були завдані збитки позивачу. Також, до позовної заяви не надано детального розрахунку збитків та доказів, які б підтверджували наявність понесених позивачем збитків. До позовної заяви долучено власноруч виконаний позивачем розрахунок збитків по ліквідації наслідків пошкодження газопроводу від 26.11.2020, проте вказаний розрахунок не може підтверджувати наявність реальних збитків та того факту, що позивачем дійсно були витрачені зазначені кошти. Крім цього, у технічному акті на пошкодження газопроводу від 26.11.2020 за заявкою № 2971, довідки та додатком до неї, складені начальником САВР - Долею Д.В. ані відповідача, ані нібито винну особу КП «Облводоканал» ЗОР з технічним актом не ознайомлювали, графа для підпису винної сторони відсутня, а також не міститься позначення про відмову від ознайомлення таких осіб з іншої сторони, що не дає змогу дійти беззаперечного висновку про те, що викладені у технічному акті обставини мали місце в дійсності. Позивачем не взяті письмові пояснення самої винної особи, яка нібито пошкодила газопровід, з яких останній би повідомив про причини події, що сталась внаслідок виконання робіт. Довідка та додаток до неї не містять інформації про винну особу та транспорт, яким було пошкоджено газопровід (державний номер). Позивачем не доведено причетність відповідача до аварії на газопроводі, про яку позивач зазначає у позовній заяві. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у технічному акті на заявку № 2971 від 26.11.2020 зазначено, що причиною виклику служби аварійно-відновлювальних робіт є порив газопроводу в результаті проведення КП «Облводоканал» ЗОР ремонту водопроводу. Зазначений акт підписаний представником виконавця робіт, які потягли за собою аварію. Також, до позовної заяви доданий розрахунок збитків по ліквідації наслідків пошкодження газопроводу. Зазначений розрахунок виконаний з урахуванням вимог Закону України «Про ціни та ціноутворення» та інших законодавчих актів.
Також, до відповіді на відзив позивачем додані копії пояснень причетних до аварії від 26.11.2020 - старшого майстра КП «Облводоканал» ЗОР - Дудки Р.С. на ім'я ПрАТ «Мелітопольгаз», пояснювальної записки керівника дільниці ЦЕХЗ та МГ - Макарова В.М. від 26.11.2020 та витягу з журналу заявок земельних робіт на трасах діючих газопроводів Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» від 04.04.2017. Просить суд долучити до матеріалів справи зазначені докази в підтвердження доводів викладених у позовній заяві та позов задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши вищевказані матеріали, відповідь на відзив та додані до неї документи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4).
Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (ч. 4); надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні (ч. 5); виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (ч. 6).
Згідно ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
Як встановлено судом, ні в позовній заяві ні в додатках до неї не міститься доданих до відповіді на відзив - пояснень причетних до аварії від 26.11.2020 - старшого майстра КП «Облводоканал» ЗОР - Дудки Р.С. на ім'я ПрАТ «Мелітопольгаз», пояснювальної записки керівника дільниці ЦЕХЗ та МГ - Макарова В.М. від 26.11.2020 та витягу з журналу заявок земельних робіт на трасах діючих газопроводів Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» від 04.04.2017.
Також, позивачем не надано суду пояснень стосовно неможливості надання до суду вищевказаних документів разом з позовною заявою (відсутності станом на дату звернення з позовною заявою до суду) та не заявлено відповідного клопотання про поновлення строку для надання додаткових доказів, що є порушенням вищевказаних вимог Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного суд не приймає до розгляду докази долучені позивачем до відповіді на відзив № 175 від 03.02.2022 (вх. № 3265/08-08/21 від 07.02.2022).
Згідно положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2020 представниками служби аварійно-відновлювальних робіт Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» в особі слюсаря САВР - Пономаренко та водія - Федорця складено технічний акт за заявкою № 2971 (Акт), яка прийнята 26.11.2020 о 10 год. 19 хв.
Згідно п.п. 1-3 вказаного акту, адреса аварії: с. Нове, вул. Павлюченко, 1А. Причина (характер) виклику - порив газопроводу. Здійснено обстеження газопроводу - вуличного поліетиленового діаметром 63 мм.
У п. 5 акту зазначено, що представникам САВР для усунення аварійної ситуації накладено струбцину перед поривом.
З п. 6 акту (контрольна перевірка роботи виконаної САВР) вбачається, що порив усунуто. Одоризація газу - нормальна (п. 11).
Як зазначено у п. 13 акту, причина аварії (пошкодження) - ремонт водопроводу.
Виток газу усунено 26.11.2020 о 10 год. 42 хв. (п. 15). Робота бригади САВР закінчена 26.11.2020 об 11 год. 30 хв. (п. 16).
Відповідно до п. 20 акту (якої організації, та яка робота що залишилась передана) зазначено КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради.
У графі акту «підписи членів бригади САВР» зазначені прізвище слюсаря САВР - Пономаренко, та водія САРВ - Федорця, без відповідних підписів осіб.
У графі «підпис представника організації (фіз.обл), виконавця робіт, які потягли за собою аварію» зазначено прізвище - Дудка, та міститься підпис особи (а.с. 6).
В матеріалах справи міститься довідка керівника САВР - Долі Д.В. № б/н, б/д, з якої вбачається, що 26.11.2020 о 10 год. 19 хв. надійшов дзвінок про пошкодження підземного поліетиленового газопроводу ДУ-63 мм за адресою: с. Нове, вул. Павлюченко, буд. 1А. Причина пошкодження: механічний вплив. Розмір пошкодження: 50х30 мм. Час виходу газу: 23 хв. Час роботи бригади САВР: 1 год. 11 хв. Тиск в газопроводі: 1,6 кг/см2. (а.с. 4).
У додатку до довідки про пошкодження газопроводу зазначено наступне:
1. Дата пошкодження газопроводу - 26.11.2020;
2. Адреса - с. Нове, вул. Павлюченко, буд. 1А;
3. П.І.Б. абонента, (фіз. обл..) - графа порожня;
4. Найменування підприємства (юр. обл) - Облводоканал;
5. Автотранспортний засіб, задіяний для ліквідації пошкодження г/проводу (модель, серія, №) - ГАЗ 2705, НОМЕР_1 ;
6. Состав бригади САВР - 2 людини;
7. Пробіг АТЗ (загальний) - 20 км;
8. Тривалість ліквідації пошкодження на г/проводі - 1 год. 11 хв.
Вказаний додаток підписаний начальником САВР - Долею Д.В.
Згідно розрахунку збитків по ліквідації наслідків пошкодження газопроводу від 26.11.2020 за адресою: Мелітопольський район, с. Нове, вул. Павлюченко, буд. 1А, фізичні, юридичні особи, що спричинили пошкодження газопроводу: КП «Облводоканал» ЗОР, загальний розмір витрат складає 26 221,84 грн., в т.ч. ПДВ - 4 370,31 грн. (а.с. 7).
11.12.2020 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 1338 від 07.12.2020 в якій зазначено, що 26.11.2020 при проведенні земляних робіт КП «Облводоканал» ЗОР було пошкоджено газопровід екскаватором за адресою: Мелітопольський район, с. Нове, вул. Павлюченко, буд. 1А. Винними діями КП «Облводоканал» ЗОР було спричинено шкоду ПрАТ «Мелітопольгаз» у розмірі 26 221,84 грн., у зв'язку з чим вимагало сплатити суму збитків по ліквідації наслідків пошкодження газопроводу у вказаному розмірі (а.с. 8).
У зв'язку з відсутністю відповіді на вищевказану претензію, 16.02.2021 ПрАТ «Мелітопольгаз» на адресу КП «Облводоканал» ЗОР повторно надіслана претензія № 353 від 15.02.2021 з вимогою сплатити суму збитків у розмірі 26 221,84 грн, яка залишена КП «Облводоканал» ЗОР без відповіді та задоволення (а.с. 9).
Отже, предметом розгляду справи є стягнення збитків на суму 26 221,84 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та обов'язків зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Наведене узгоджується із ч. 2 ст. 20 ГК України.
Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду передбачено нормами статті 4 ГПК України.
Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи, за захистом якого вона звернулась до суду, а також підтверджений належним доказом факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Під збитками розуміють: втрати, яких особа зазнала, у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (1); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (2). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі (ч. 3).
Аналогічна за змістом норма закріплена в статті 224 ГК України.
Виходячи зі змісту ч.ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України).
З огляду на зазначені положення ЦК України, факт завдання шкоди майну потерпілого, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних відносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такої шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди та припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала, що узгоджується з приписами ст. 599 ЦК України.
Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є відносинами щодо відшкодування позадоговірної шкоди - деліктною відповідальністю. Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
З огляду на наведене, предметом доказування в справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Правила безпеки систем газопостачання (далі - Правила БГС), затверджені Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 № 285, поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, діяльність яких пов'язана з будівництвом, ремонтом, розширенням, реконструкцією, технічним переоснащенням, експлуатацією систем газопостачання, а також роздрібною торгівлею зрідженим вуглеводним газом у балонах.
Пунктом 8.1. Правил БГС передбачено, що контроль і оперативно-диспетчерське керівництво планово-профілактичними та аварійно-відновлювальними роботами на об'єктах Єдиної газотранспортної системи України з урахуванням вимог охорони праці здійснюється газорозподільними підприємствами відповідно до вимог чинного законодавства України. Локалізація і ліквідація аварійних ситуацій здійснюються аварійно-диспетчерською службою (аварійна газова служба) « 104», її філіями і постами, що працюють цілодобово і без вихідних.
Як стверджує позивач, під час виконання будівельних робіт по ремонту водопроводу працівниками відповідача пошкоджено підземний поліетиленовий газопровід, діаметром 63 мм. Внаслідок аварії стався виток газу. Силами аварійної служби аварію локалізовано, наслідки усунуто.
За результатами огляду місця, де сталась аварія 26.11.2020 складено технічний акт за заявкою № 2971, в якому зазначено, що за адресою: с. Нове, вул. Павлюченко, 1А при виконанні ремонту водопроводу працівником КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради - Дудкою було пошкоджено порив вуличного газопроводу діаметром 63 мм Представникам САВР для усунення аварійної ситуації накладено струбцину перед поривом, порив усунуто. Одоризація газу - нормальна, виток усунуто, робота бригади САВР закінчена 26.11.2020 об 11 год. 30 хв.
Поряд з цим, у вищевказаному акті не зазначено: ім'я по батькові представників САВР ПрАТ «Мелітопольгаз» - ОСОБА_1 та Федорця; посада гр. Дудки, а також його ім'я по батькові. Крім цього, до акту не додано жодних належних та допустимих доказів взагалі його роботи в КП "Облводоканал" (посвідчення, трудова книжка, тощо) та в Акті не зазначено про те, що він, як уповноважний представник КП «Облводоканал» ЗОР ознайомлений з актом та претензій не має. Графа для підпису винної сторони відсутня, позивачем не взяті пояснення самої винної особи, яка нібито пошкодила газопровід, з яких останній би повідомив про причини події, що сталась внаслідок виконання робіт.
В акті зазначено лише про пошкодження поліетиленового газопроводу та локалізацію витоку газу без зазначення винних осіб. Довідка та додаток до неї також не містить інформації про винну особу та транспорт, яким нібито пошкоджено газопровід (марка кузова, державний номер).
Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що пошкодження газопроводів та їх устаткування при провадженні робіт є адміністративним правопорушенням, відповідно до ст.103-2 КУпАП. Отже, належним доказом протиправних дій та вини відповідача могла б бути постанова про притягнення винних осіб до такої відповідальності, чого позивачем до матеріалів справи не долучено.
Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що працівники та посадові особи відповідача були притягнуті до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 від 26.11.2020 старшого майстра КП «Облводоканал», ОСОБА_2 проводились аварійно-відновлювальні роботи у АДРЕСА_1 у присутності представника ПрАТ «Мелітопольгаз» ОСОБА_3 ОСОБА_3 на місці вказав місце, де повинна лежати газову труба та вказав місце для роботи екскаватором. За відсутності представника ПрАТ «Мелітопольгаз» та його дозволу роботи не починались. Під час роботи пошкоджено газопровід. Відразу була викликана аварійна бригада. Виток газу було ліквідовано.
Начальник ділянки ЦЄХЗ та МР ПрАТ «Мелітопольгаз» Макаров В.М. у своїх поясненнях уточнив, що при проведенні ремонтних земляних робіт в охоронній зоні ГРМ наголосив відповідальній особі КП «Облводоканал» ЗОР старшому майстру Дудка Р.С., що верхній шар землі завтовшки 0,5 метрів можливо зняти екскаватором та проводити всі подальші роботи шляхом штурфування вручну. Однак жодних належних та допустимих доказів такого попередження до пояснень не додано.
Відповідно до витягу з Журналу заявок земляних робіт на трасах діючих газопроводів, вбачається лише, що за заявкою КП «Облводоканал» 26.11. о 10 год. проводились земляні роботи у с. Нове, вул. Павлюченко, 1 А.
Суд зазначає, що вказані документи (пояснення) не прийнято судом до розгляду у якості доказів, проте, з них вбачається, що всі роботи проводились під наглядом представника позивача. Також, з наданих пояснень неможливо встановити на якій глибині саме пролягав газопровід.
Отже, надані позивачем докази не доводять наявність вини в діях відповідача щодо пошкодження газопроводу.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Позивачем не доведено наявність в діях відповідача вини, протиправних дій та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.
Таким чином позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження доводів викладених у позовній заяві, та не доведено, що пошкодження газопроводу сталося внаслідок дій працівників відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги Позивача необґрунтовані, непідтверджені належними та допустимими доказами, є такими, що не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
У зв'язку з запровадженням 24.02.2022р. Верховною Радою України воєнного стану на території України повний текст рішення складено та підписано 11.03.2022.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.