номер провадження справи 34/7/22
10.03.2022 Справа № 908/3721/21
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., розглянув у спрощеному позовному провадженні, без виклику представників сторін, справу № 908/3721/21
за позовом Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент”, ідентифікаційний код юридичної особи 00292988 (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання”, ідентифікаційний код юридичної особи 40484062 (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035)
про стягнення 420 347 грн 87 коп.
До Господарського суду Запорізької області звернулось Приватне акціонерне товариство “Івано-Франківськцемент” з позовною заявою № 01-2315-1/7 від 14.12.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання” 420 347 грн 87 коп. за договором поставки № 10-20 від 24.03.2021 з протоколом розбіжностей.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 справу № 908/3721/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.12.2021 у справі № 908/3721/21 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суд роз'яснив заявникові, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.
29.12.2021 позивачем отримано ухвалу суду від 22.12.2021.
06.01.2022 до суду позивачем направлено заяву про усунення недоліків у справі № 908/3721/21. Недоліки усунено своєчасно.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.01.2022 у справі № 908/3721/21 позовна заява прийнята судом до розгляду. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Сторони належним чином повідомлялись про розгляд даної справи.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 13.01.2022 у справі № 908/3721/21 позивачем отримано 24.01.2022.
Копія ухвали від відповідача повернулась до суду із позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Копія ухвали, направлена відповідачеві на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відомості про інше місцезнаходження відповідача в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень” http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд
На підставі договору поставки № 10-20 від 24.03.2021 з протоколом розбіжностей (надалі - договір) позивач (покупець) та відповідач (постачальник) досягли згоди щодо поставки відповідачем на адресу позивача товару.
Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується у встановлені строки поставити і передати у власність покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною вказаною у специфікації (додатку до цього договору), що є невід'ємною частиною цього договору (надалі іменується товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.
Асортимент товару, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, визначається у специфікації (додатки до договору), що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до специфікації, додаток №1 від 24.03.2021, відповідач зобов'язувався поставити товар в кількості одна штука з матеріалу виконавця по ціні 585 000 грн з ПДВ, на умовах передплати у розмірі: аванс 30% вартості та 70% вартості - після отримання протягом 10 банківських днів (п.2 специфікації).
Платіжними дорученнями № 6104 від 12.04.2021, № 6220 від 13.04.2021 позивач здійснив передоплату на загальну суму 175 500 грн.
Після проведеної передоплати відповідач зобов'язаний був провести поставку товару протягом 45 календарних днів з моменту оплати авансу, що передбачено п. 3 специфікації, однак зобов'язання не виконав.
Листами № 139 від 25.05.2021, №140 від 26.05.2021 відповідач пояснював невиконання зобов'язання збільшенням ціни на металопрокат та пропонував збільшити вартість товару.
Позивач відхилив пропозицію відповідача та вимагав виконання умов договору листом № 145 від 27.05.2021.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення отриманої відповідачем суми передоплати.
У листі вих. №190 від 19.08.2021 відповідач гарантував повернення отриманих коштів в сумі 175 500 грн до кінця вересня 2021 року.
Враховуючи не виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання” на користь Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент” 420 347 грн 87 коп. за договором поставки № 10-20 від 24.03.2021 з протоколом розбіжностей, з яких: 175 500 грн 00 коп. суми передоплати, 7 486 грн 92 коп. інфляційних втрат, 3360 грн 00 коп. 3% річних, 58500 грн 00 коп. штрафу, 58500 грн 00 коп. неустойки, 117 000 грн 00 коп. штрафу було предметом позову у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки № 10-20 від 24.03.2021 з протоколом розбіжностей, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Доказів розірвання чи визнання недійсним договору сторонами не надано.
Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору та специфікації платіжними дорученнями № 6104 від 12.04.2021, № 6220 від 13.04.2021 здійснив передоплату на загальну суму 175 500 грн.
Відповідачем умови договору не виконані, товар у строки, визначені у специфікації не поставлений, суму передоплати не повернуто.
Частиною першою ст. 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Листом від 16.06.2021 № 871/01-02 позивач звернувся до відповідача із претензією вимогою про повернення сплачених коштів за специфікацією та договором протягом семи днів з дня отримання цієї вимоги.
Згідно з частиною першою ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини третьої ст. 13, частини першої ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи відсутність доказів поставки товару та повернення відповідачем позивачеві суми здійсненої передоплати в розмірі 175 500 грн 00 коп., суд вважає обґрунтованими, правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 175 500 грн 00 коп. суми передоплати.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем у позовній заяві нараховано до стягнення з відповідача 3 360 грн 95 коп. 3% річних з 14.04.2021 по 02.12.2021 та 7 486 грн 92 коп. інфляційних втрат за період: квітень 2021 по жовтень 2021.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку, прострочення відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми передоплати у розмірі 175 500 грн 00 коп. відбулось після спливу семиденного строку, встановленого претензією-вимогою позивача від 16.06.2021.
Враховуючи, дату направлення претензії поштою 18.06.2021, п'ятиденний строк доставки поштової кореспонденції між пунктами різних областей України, відповідач повинен був виконати претензію-вимогу щодо повернення суми передоплати у строк до 30.06.2021, включно. Отже, з 01.07.2021 виникло прострочення саме грошового зобов'язання відповідача перед позивачем щодо грошової вимоги у розмірі 175 500 грн 00 коп.
Таким чином, позивач має право нараховувати відповідачеві 3% річних та інфляційні втрати на прострочену суму грошового зобов'язання в розмірі 175 500 грн 00 коп. саме з 01.07.2021.
А отже, обґрунтованими слід вважати вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення грошового зобов'язання в сумі 175 500 грн 00 коп. за період з 01.07.2021 по 02.12.2021 та інфляційних втрат за період: липень 2021 - жовтень 2021.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 235 грн 82 коп. 3% річних за період з 01.07.2021 по 02.12.2021 та 3 524 грн 89 коп. інфляційних втрат за період: липень 2021 - жовтень 2021. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 1 125 грн 13 коп. 3% річних та 3962 грн 03 коп. слід відмовити, як у безпідставно заявлених до стягнення.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 9.2 договору, за прострочення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,5% від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вказаної вартості.
Згідно з умовами специфікації, відповідач повинен був поставити товар протягом 45 календарних днів з моменту оплати авансу. Позивачем здійснено аванс в сумі 175 500 грн платіжними дорученнями № 6104 від 12.04.2021 та № 6220 від 13.04.2021.
Отже 45 календарних днів з моменту оплати авансу - 13.04.2021, спливли 28.05.2021, включно, а отже прострочення з поставки товару виникло з 29.05.2021.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими та такми, що заявлені правомірно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 58500 грн 00 коп. неустойки та 20% штрафу у сумі 117 000 грн 00 коп.
Згідно з п. 9.3 договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару постачальник виплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості товару, від поставки якого постачальник відмовився або ухилився.
Враховуючи вищевикладені обставини та односторонню необґрунтовану відмову відповідачем від виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару за договором, суд вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 58 500 грн 00 коп. відповідного 10% штрафу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод нестандартного обладнання”, ідентифікаційний код юридичної особи 40484062 (пр. Маяковського, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035) на користь Приватного акціонерного товариства “Івано-Франківськцемент”, ідентифікаційний код юридичної особи 00292988 (с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77422) 175 500 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. попередньої оплати, 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн 82 коп. 3% річних, 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 89 коп. інфляційних втрат, 58 500 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. неустойки, 117 000 (сто сімнадцять тисяч) грн 00 коп. 20% штрафу, 58 500 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. 10% штрафу та 6 228 (шість тисяч двісті двадцять вісім) грн 91 коп. судового збору.
3. У позові в частині стягнення 1 125 грн 13 коп. 3% річних, 3962 грн 03 коп. інфляційних втрат та 76 грн 31 коп. судового збору відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 10.03.2022.
Суддя А.О. Науменко