вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"28" лютого 2022 р. Cправа № 902/1195/21
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В.
Представники сторін
позивача Цюпій О.М., довіреність №01/35 від 27.01.2022, наказ №172-к від 06.11.2015;
відповідача не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Вінницький завод "Кристал" (вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, 21100)
до: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" СО "Вінницькі міські електричні мережі" (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008)
про стягнення 12 043,74 грн. пені (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог, заяви про відмову від позову в частині стягнення основного боргу та заяви про зменшення позовних вимог),
Акціонерне товариство "Вінницький завод "Кристал" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" СО "Вінницькі міські електричні мережі" про стягнення 202 901,93 грн. заборгованості, з яких: 195 781,50 грн. - основного боргу, 7 120,43 грн. - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж №ВІ-ДСВ-002300 від 07.06.2021 в частині оплати витрат на утримання технологічних електромереж спільного використання.
Ухвалою від 02.12.2021 суд постановив позовну заяву №01/315 від 18.11.2021 Акціонерного товариства "Вінницький завод "Кристал" залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
03.12.2021 на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшло клопотання позивача б/н від 03.12.2021 про усунення недоліків позовної заяви, разом з яким надано докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
Ухвалою від 06.12.2021 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначити на 11 січня 2022 року.
10.01.2021 на адресу суду надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про перенесення підготовчого засідання на іншу дату від відповідача.
Ухвалою від 11.01.2022 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 02.02.2022.
13.01.2022 на адресу суду надійшло клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог.
01.02.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог.
02.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшов супровідний лист, яким надано копію виписки по рахунку, яка підтверджує сплату відповідачем суми основного боргу.
На визначену судом (02.02.2022) у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Представники позивача підтримали клопотання про збільшення розміру позовних вимог, разом з тим, враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, відмовились від стягнення суми основного боргу та підтримали позовні вимоги у частині стягнення пені у розмірі 12 514,60 грн. Представник відповідача підтвердив сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 255 541,47 грн. та підтримав заяву позивача про відмову від частини позовних вимог.
За наслідками судового засідання суд протокольними ухвалами прийняв клопотання про збільшення позовних вимог та закрив підготовче провадження перейшовши до розгляду справи по суті з призначенням судового засідання на 23.02.2022. Крім того, ухвалою суду від 02.02.2022 прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення суми основного боргу, закрито провадження у справі №902/1195/21 в частині стягнення основного боргу в розмірі 255 541,47 грн. та постановлено подальший розгляд справи № 902/1195/21 здійснювати в частині стягнення пені у розмірі 12 514,60 грн.
09.02.2022 до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 12043,74 грн пені.
В судове засідання 23.02.2022 з'явився представник позивача, яка підтримала заяву про зменшення позовних вимог.
Суд розглянувши дану заяву приймає її до розгляду як таку, що відповідає нормам ст. 46 ГПК України.
Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується розпискою представника відповідача в судовому засіданні 02.02.2022.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
07 червня 2021р. між Акціонерним товариством «Вінницький завод «Кристал» (позивач, в договорі Основний споживач) та Акціонерним товариством «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі» (відповідач, в договорі Оператор системи) було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №ВІ-ДСВ-002300 (далі Договір) в п. 1.1. якого зазначено, що Основний споживач зобов'язується забезпечити технічну можливість достатки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності да безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Оператора системи або інших суб'єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує Оператор системи, а Оператор системи - своєчасно сплачувати вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.
Оператор системи зобов'язується здійснювати оплату за використання технологічних електричних мереж Основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання технологічних електричних мереж Основного споживача здійснюється згідно з Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком 5 до цього Договору (п. 4.1. Договору).
Розрахунковим вважається період з 01 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця. Вартість послуг Основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання визначається відповідно до Порядку обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком 5 до цього Договору, розробленому відповідно до Методики обрахування плати. Оплата Оператором системи послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Основним споживачем рахунка та оформленого Акта прийому-передачі наданих послуг у десятиденний строк з дати отримання рахунка (п. 7.1. - 7.3. Договору).
На виконання умов договору позивач листами направляв на адресу відповідача рахунки на оплату витрат на утримання технологічних електромереж спільного використання та Акт прийому- передачі наданих послуг за період травень 2021- жовтень 2021 (включно) та за період листопад - грудень 2021 року (включно), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Однак, оплати на рахунок Акціонерного товариства «Вінницький завод «Кристал» не надійшли.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про сплату заборгованості, однак ні відповіді, ні оплати відповідачем не здійснено.
Дані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду.
Станом на 13.01.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 255541,47 грн. Крім суми боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеня в розмірі 12043,74 грн, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем надавались акти прийому-здачі наданих послуг по договору про спільне використання технологічних електричних мереж.
Однак, враховуючи, що кошти, які були закладені в структурі тарифів Товариства на 2020-2021 роки для оплати наданих послуг на спільне використання технологічних електричних мереж, станом па травень 2021 року вже були використані, Оператор системи не мав можливості своєчасно розрахуватися за надані послуги. Враховуючи, що сума коштів на оплату за спільне використання технологічних електричних мереж по АТ «Вінницький завод «Кристал» буде закладена в тариф на 2022 рік, Оператор системи зобов'язується протягом трьох перших місяців 2022 року сплатити суму заборгованості по договору про спільне використання технологічних мереж, а також сплачувати поточні витрати на утримання технологічних електричних мереж.
Що стосується нарахованої позивачем пені, відповідач просить суд відмовити у її задоволенні.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами виник спір під час виконання договору про спільне використання технологічних електричних мереж, який є договором про надання послуг.
За положеннями ст. 901, ст. 902, ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором не були проведені оплати за послуги за період травня-грудня 2021 (включно) у визначений Договором строк на суму 255541,47 грн, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 255541,47 грн, в зв'язку з чим позивач заявою від 01.02.2022 відмовився від позову в частині стягнення основного боргу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
З огляду вищенаведеного, оскільки після порушення провадження у даній справі позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме основного боргу, суд ухвалою від 02.02.2022 закрив провадження у даній справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 255541,47 грн основного боргу з підстав п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 12043,74 грн пені, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.6. Договору за внесення платежів, передбачених підпунктом 1 пункту 4.1 глави 4 цього Договору, з порушенням терміну (строку), визначеного додатком 5 до цього Договору, Користувач сплачує Основному споживачу пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 12043,74 грн - пені, виявив не точності, вірною сумою пені є 11863,36 грн. згідно розрахунку здійсненого судом в системі «Ліга Закон 360».
Крім того, дослідивши матеріали справи, суд приймає рішення про зменшення розміру пені до 8000,00 грн, з власної ініціативи, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини, а саме проведення відповідачем повної оплати послуг після відкриття провадження у справі.
Також, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені з заявлених 12043,74 грн до 8000,00 грн.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 та ч. 3 ст.130 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, разом з тим, в даному випадку, в частині основного боргу в повній мірі на відповідача оскільки спір доведено до суду з вини останнього, а в частині зменшення судом неустойки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі визначеної судом неустойки не враховуючи зменшення розміру неустойки.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" СО "Вінницькі міські електричні мережі" (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 25509880) на користь Акціонерного товариства "Вінницький завод "Кристал" (вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, 21100) 8000,00 грн - пені та 3348,16 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. У частині стягнення 4043,74 грн - пені відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 10 березня 2022 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, 21100)
3 - відповідачу (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008)