10 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/12510/21 пров. № А/857/23731/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О. Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Городоцької міської ради Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Городоцької міської ради Львівської області, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Городоцької міської ради Львівської області від 22 квітня 2021 року № 1071 «Про розгляд заяви від 21 серпня 2019 року гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства»; зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Городоцької міської ради Львівської області від 22 квітня 2021 року № 1071 відмовлено у задоволенні його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту, з підстав відсутності витягу з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, що пропонується до відведення. Вважає таке рішення протиправним, оскільки частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а вищевказана підстава у ньому відсутня.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Городоцької міської ради Львівської області від 22.04.2021 №1071 «Про розгляд заяви від 21.08.2019 гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства». Зобов'язано Городоцьку міську раду Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що знайшла відображення у рішенні Городоцької міської ради Львівської області від 22 квітня 2021 року № 1071, не відповідає приписам частини 7 статті 118 ЗК України, якою встановлено вичерпні підстави для відмови у наданні відповідного дозволу, тому така відмова протиправною, а рішення підлягає скасуванню. З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання Городоцької міської ради Львівської області повторно розглянути заяву позивача від 21 серпня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції помилково вважав, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними, у даному випадку, умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені Законом, якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Вказує, що Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 819/570/18 встановив, що зобов'язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права. Звертає увагу на те, що вже звертався до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області щодо неприйняття рішення по його заяві. З метою виконання вказаного рішення Городоцька міська рада як правонаступник Мшанської сільської ради розглянула його заяву та прийняла оскаржуване рішення від 22 квітня 2021 року. Вказує, що повторний розгляд його заяви може тривати безкінечно і відповідач, зловживаючи наданими повноваженнями, може повторно, всупереч Закону, відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 21 серпня 2019 року позивач звернувся до Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцький район, Львівська область, в межах населеного пункту (а.с.18)
Листом від 27 вересня 2019 року № 202 голова Мшанської сільської ради повідомив, що рішення не прийняте у зв'язку з не набранням необхідної кількості голосів (а.с.19).
Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачає обов'язок ради за результатами розгляду клопотання прийняти одне з рішень: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою чи мотивовано відмовити у наданні такого дозволу, звернувся з позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 441/1927/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 21.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана, в межах населеного пункту; зобов'язано Мшанську сільську раду Городоцького району Львівської області прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 21.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана, в межах населеного пункту; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.20-25).
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року подання Городоцького районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про заміну сторони виконавчого провадження задоволено - замінено боржника у виконавчому провадженні ВП 63655548 з примусового виконання виконавчого листа № 441/1927/19, виданого Львівським окружними адміністративним судом 10.08.2020, з Мшанської сільської ради на правонаступника - Городоцьку міську раду (а.с.26-29).
На виконання вище вказаного рішення суду, 22 квітня 2021 року на сесії Городоцької міської ради Львівської області повторно розглянуто заяву позивача від 21 серпня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. За результати розгляду заяви позивачу прийнято рішення № 1071 від 22 квітня 2021 року, яким відмовлено у задоволенні такої заяви з підстав відсутності витягу з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, що пропонується до відведення (а.с.30).
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а також зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача. В задоволенні позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відмовлено.
Рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з наступних підстав.
Ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Крім того, ст. 12 ЗК України передбачає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед інших належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у передачі регламентовані нормами ЗК України.
Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, ч. 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.
Із матеріалів справи слідує, що підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту в рішення № 1071 від 22 квітня 2021 року зазначено відсутність витягу з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, що пропонується до відведення.
Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем підстави відмови, викладені у вищезазначеному рішенні, не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, оскільки перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Городоцька міська рада Львівської області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, діяла не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Щодо доводів позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Ч. 4 ст. 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, які прийняті Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 817/395/18.
Щодо ефективності обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою звернувся вперше до органу місцевого самоврядування ще 15 травня 2019 року.
Колегія суддів зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту, у задоволенні яких було відмовлено.
Однак, Мшанська сілька рада, а згодом, її правонаступник - Городоцька міська рада рада, неодноразово створювали перешкоди в реалізації позивачем права на безоплатне отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту.
Натомість, матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано всі умови, визначені законом, для прийняття рішення про надання останньому дозволу на розробку проекту землеустрою, надано відповідачу всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 441/1927/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 21.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана, в межах населеного пункту; зобов'язано Мшанську сільську раду Городоцького району Львівської області прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 21.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Мшана, в межах населеного пункту; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.20-25).
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує роз'яснення, які наведені в постанові Пленуму ВАС України № 7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.
Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити судове рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач неодноразово безпідставно відмовляв у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою та ним виконано всі умови, визначені законом для прийняття відповідачем позитивного рішення про надання такого дозволу, а тому, в силу ст. ст. 5, 245 КАС України, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов'язати Городоцьку міську раду Львівської області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту, відповідно до картографічних даних, які були додані до клопотання, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Городоцької міської ради Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 серпня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту та ухвалення нового судового рішення в цій частині.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 380/12510/21 - скасувати в частині зобов'язання Городоцької міської ради Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 серпня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Зобов'язати Городоцьку міську раду Львівської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с. Мшана, Городоцького району, Львівської області в межах населеного пункту.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 10 березня 2022 року.