10 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/1062/21 пров. № А/857/3119/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Любешівської селищної ради Волинської області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Волдінер Ф.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
29 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Любешівської селищної ради Волинської області, в якому просив: зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення обраної і вказаної земельної ділянки розміром 2,0 га, за межами населеного пункту с. Зарудчі Камінь-Каширського району Волинської області для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Любешівську селищну раду Волинської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населеного пункту села Зарудчі Камінь-Каширського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/1062/21 від 30 червня 2021 року.
На обгрунтування заяви зазначає, що відповідач всупереч викладеним у мотивувальній частині рішення висновкам, діючи на власний розсуд, прийняв рішення надати позивачу земельну ділянку, яка не була предметом судового спору та знаходиться в іншому місці. Тому вважає, що відповідачу слід роз'яснити рішення суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення задоволено. Роз'яснено рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 140/1062/21 від 30 червня 2021 року таким чином, що Любешівська селищна рада Волинської області зобов'язана виконати вказане рішення шляхом надання Поліщуку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність саме тієї конкретної індивідуально визначеної земельної ділянки, щодо якої ОСОБА_1 звернувся до Любешівської селищної ради Волинської області із заявою 07 грудня 2020 року, відповідно до доданих до заяви картографічних матеріалів.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що змістом спірних правовідносин є реалізація ОСОБА_1 законодавчо закріпленого права на отримання у власність конкретної земельної ділянки, правомірність якого закріплено судовим рішенням, що набрало законної сили, а тому судове рішення слід роз'яснити з метою усунення будь-яких суперечностей.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Любешівська селищна рада Волинської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що у резолютивній частині рішення суду від 30 червня 2021 року не конкретизовано місцезнаходження земельної ділянки, а тому рішенням сесії органу місцевого самоврядування № 17/20 від 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га, яка розташована за межами села Зарудчі і села Підкормілля Камінь-Каширського району Волинської області із земель комунальної власності площею 2 га із земель, зарезервованих для учасників АТО та ООС. А згідно із ч. 2 ст. 254 КАС України виключена можливість розгляду заяви про роз'яснення судового рішення за умови, якщо таке вже виконане. Таким чином, роз'ясненням судового рішення судом першої інстанції фактично внесено до цього рішення зміни.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для роз'яснення судового рішення.
Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Згідно п. 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20 травня 2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення його недоліків є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
Таким чином, роз'яснено може бути судове рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко зрозуміти та виконати внаслідок неясності (незрозумілості) його резолютивної частини.
При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто, процесуальна процедура роз'яснення судового акту виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Згідно матеріалів справи 07 грудня 2020 року позивачем подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться за межами с. Зарудчі. До заяви додано: копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію посвідчення учасника бойових дій, викопіювання з карти встановлення адміністративних меж Любешівської селищної ради (колишня територія Зарудчівської сільської ради), довідка з місця проживання, що не скористався правом безоплатної приватизації (а.с.14). Вказану заяву винесено на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою і постійної комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту 21 грудня 2020 року.
З наявного в матеріалах справи протоколу засідання комісії слідує, що позивачу повідомлено про зняття з розгляду на сесії 23 грудня 2020 року заяви ОСОБА_1 та запропоновано інші земельні ділянки, які можуть бути передані у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.12).
Рішенням Любешівської селищної ради від 24 лютого 2021 року № 5/41 у погодженні надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за межами с. Зарудчі за рахунок земель державної комунальної власності на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, враховуючи невідповідність, зазначеного заявником в графічних матеріалах, місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року зобов'язано Любешівську селищну раду Волинської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами населеного пункту села Зарудчі Камінь-Каширського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства.
З вищенаведеного слідує, що ОСОБА_1 звернувся до суб'єкта владних повноважень із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення конкретної індивідуально визначеної земельної ділянки, що підтверджується доданими до заяви викопіювання з карти встановлення адміністративних меж Любешівської селищної ради (колишня територія Зарудчівської сільської ради), копіями відповідних картографічних матеріалів, на яких чітко позначена бажана земельна ділянка.
Разом з цим, згідно оскаржуваної у справі відмови Любешівської селищної ради від 24 лютого 2021 року № 5/41 у погодженні надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовлено з підстав невідповідності зазначеного заявником в графічних матеріалах, місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що змістом спірних правовідносин є реалізація ОСОБА_1 законодавчо закріпленого права на отримання у власність конкретної земельної ділянки, правомірність якого закріплено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Отже, належним виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у даній справі буде надання ОСОБА_1 Любешівською селищною радою Волинської області дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність саме тієї конкретної земельної ділянки, щодо якої ОСОБА_1 звернувся до Любешівської селищної ради Волинської області із заявою 07 грудня 2020 року, відповідно до доданих до заяви картографічних матеріалів.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для роз'яснення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Любешівської селищної ради Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року про роз'яснення судового рішення у справі № 140/1062/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 10 березня 2022 року.