Постанова від 10.03.2022 по справі 380/10434/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/10434/20 пров. № А/857/19164/21

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Запотічного І.І

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року (суддя Кузан Р.І., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/10434/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України та просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачу за період з 22.08.2017 по 13.04.2020 включно; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2017 по 13.04.2020 включно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 22.08.2017 по 14.04.2020 включно. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Західного територіального управління Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2017 по 14.04.2020 включно у розмірі 27789 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 89 копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове про відмову в позові з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №380/1097/20 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21.08.2017 та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 21.08.2017.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем 14.04.2020 перераховано на картковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 11523,61 грн, що підтверджується випискою з карткового рахунку АТ КБ ПриватБанк .

ОСОБА_1 вважає, що оскільки виплату грошової компенсації відповідачем у день його звільнення не проведено, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, а відтак звернувся в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Частинами 1 та 2 статті 117 Кодексу законів про працю України (надалі, також КЗпП України) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1).

Відповідно до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вірно зазначено судом першої інстанції за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за невикористану відпустку) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість застосування норм ст. ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення військовослужбовців з військової служби.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року по справі №821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Апеляційний суд вказує, що підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві, суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

Як вже зазначалось, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №380/1097/20 встановлено, що Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України не нарахувала та не виплатила позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік.

Повний розрахунок з позивачем проведено 14.02.2020, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.

А відтак судом першої інстанції вірно зазначено, що за встановлених обставин справи до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачено всіх належних йому сум і розмір таких сум (розмір компенсації) був спірним.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (Порядок №100), відповідно до пункту 2 якого, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям обчислюється у календарних днях.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до довідки Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахованого грошового забезпечення розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням (дата звільнення 21.08.2017) становив 35097,30 грн (13370,40 грн у червні, 21726,90 грн у липні).

Кількість календарних днів за червень-липень 2019 року складає 61, а відтак, для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 575,36 грн в день (35097,30 грн/61 календарні дні).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що період за час затримки по день фактичного розрахунку з 22.08.2017 (наступний день з дня виключення позивача зі списків військової частини) по 14.04.2020 (день фактичного розрахунку) становить 966 днів, а відтак середній заробіток який підлягає виплаті позивачу у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 555797,76 грн (575,36 грн * 966 календарних днів).

При цьому судом першої інстанції вірно зазначено, що відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, передусім спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку при звільненні зі сторони роботодавця.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності слід зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки сума виплаченої з затримкою грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій (11523,61 грн) є значно меншою від нарахованого позивачем середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (555797,76 грн), то слід застосувати до спірних правовідносин принцип співмірності, з урахуванням розміру недоплаченої суми та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника.

Істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 11523,61 грн /555797,76 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,05, відтак сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки, становить: 575,36 грн (середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням) х 0,05 * 966 (кількість днів затримки) = 27789,89 грн.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а саме визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 22.08.2017 по 14.04.2020 та стягнення з відповідача в користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2017 по 14.04.2020 включно у розмірі 27789 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 89 копійок.

Щодо посилання апелянта на порушення норм процесуального права, а саме на неотримання ним копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи ту обставину, що судом першої інстанції правильно вирішено справу, колегія суддів посилання апелянта на порушення норм процесуального права, а саме на неотримання копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів відхиляє.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року у справі №380/10434/20 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді І. В. Глушко

О. І. Довга

Попередній документ
103661330
Наступний документ
103661332
Інформація про рішення:
№ рішення: 103661331
№ справи: 380/10434/20
Дата рішення: 10.03.2022
Дата публікації: 24.08.2022
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (23.10.2021)
Дата надходження: 23.10.2021
Предмет позову: зобов'язання вчинити певні дії