10 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/1089/21 пров. № А/857/20038/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
суддя в 1-й інстанції - Мірінович У.А.,
час ухвалення рішення - 04.06.2021 року, 12:27 год.,
місце ухвалення рішення - м.Тернопіль
дата складання повного тексту рішення - 08.06.2021 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1162 від 24.11.2014, взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність можливе виключно за заявою такої особи. Однак, ним будь-яких повідомлень щодо необхідності подання заяви за формою 1-ЄСВ не отримано, та з власної ініціативи - не подавались, з огляду на що, у податкового органу були відсутні підстави нараховувати позивачу, як особі яка провадить незалежну професійну діяльність, суми єдиного внесок «на підставі інформаційної системи органу доходів і зборів». Обчислення єдиного внеску за змістом Закону України №2464-VI, здійснюється трьома методами, а саме: за актом перевірки; за звітністю; за бухгалтерськими та іншими документами, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких нараховується єдиний внесок. Водночас, оскаржувана вимога винесена в результаті донарахування контролюючим органом єдиного внеску із відображенням відповідних нарахувань у інформаційній системі без проведення перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, що суперечить частині третій статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а отже, відповідач незаконно поставив позивача на облік як платника ЄСВ, що обумовлює протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.08.2004 зареєстрований Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як фізична особа - підприємець (номер запису 26460000000000253) з основним видом економічної діяльності « 69.10 Діяльність у сфері права». Станом на 21.08.2004, позивач взятий на облік як платник податків та станом на 27.08.2004 - взятий на облік як платник єдиного внеску. Також, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про останню реєстраційну дію, а саме: державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця в частині зміни видів економічної діяльності та вчинена станом на 10.01.2017 (арк. справи 56-57).
Також, відповідно до даних Реєстру страхувальників, позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску з 27.08.2004 за реєстраційним номером 191874676 з класом професійного ризику « 1» та категорією страхувальника - « 211».
У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо перебування фізичної особи - підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності, банкрутства - відсутні. Також відсутні й відомості щодо припинення позивачем підприємницької діяльності.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, 10.02.2021, винесено щодо позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-22259-17, зі змісту якої слідує, що відповідач «повідомляє» позивача про те, що станом на 31 січня 2021 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 37788,77 грн.
З огляду на що, керуючись статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, Головне управління ДПС у Тернопільській області «вимагає» сплатити на відповідні розрахункові рахунки суму боргу з єдиного внеску, в тому числі: 37788,74 грн основного платежу, 0,001 грн штрафу та 0,02 - пені (арк. справи 22).
Зазначену вимогу контролюючим органом надіслано позивачу поштовим відправленням (арк. справи 7).
Відповідачем надано інтегровану картку платника податків - ОСОБА_1 , за класифікацією доходів бюджету 71040000 - «для фізичних осіб-підприємців» за період з 21.01.2019 по 31.10.2019 (арк. справи 51-52), за період з 31.12.2019 по 31.10.2020 (арк. справи 53-54), за період з 31.12.2020 по 31.01.2021 (арк. справи 55)
Зі змісту долучених інтегрованих карток по даному виду доходу бюджету слідує, що у позивача обліковується заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 37788,74 грн, яка, за даними податкового органу, розрахована наступним чином:
мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 році становив 704 гривні, отже сума єдиного внеску за 2017 звітний рік, становить 8448 грн (704 х12 місяців);
мінімальний страховий внесок за місяць у 2018 році становив 819,06 грн, отже сума єдиного внеску за 2018 звітний рік, становить 9828,72 грн (819,06 х12 місяців);
страховий внесок за місяць у 2019 році становив 918,06 грн, отже сума єдиного внеску за 2017 звітний рік, становить 11016,72 грн (704 х12 місяців).
Щодо нарахування суми єдиного внеску у 2020 звітному періоді, відомо, що Кабінетом Міністрів України 11 березня 2020 року прийнято постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року з наступним його продовженням та посиленням.
Відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 533-IX, який діє із 18.03.2020, Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, який діє із 02.04.2020 та Закону України від 13.05.2020 № 591-IX, який діє із 29.05.2020, тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року звільняють від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе:
- фізичні особи - підприємці, в т. ч. спрощенці; - особи, які провадять незалежну професійну діяльність; - члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
З огляду на що, сума єдиного внеску за 2020 рік становить 7395,3 грн та розрахована наступним чином:
страховий внесок за місяць у період з 01.01.2020 по 01.09.2020 становив 1039,06 грн, у період з 01.09.020 по 31.12.2020 - 1100 грн, отже сума єдиного внеску за січень, лютий, червень, липень та серпень 2020 року - становить 5195,3 грн, та за вересень та жовтень 2020 - 2200 грн, оскільки, як слідує з ІКП позивача, у період березня-травня 2020 року - єдиний внесок не нараховувався, а суми нарахувань за листопад та грудень 2020 року, у оскаржувану вимогу - не увійшли.
Окрім цього, відповідачем надано також інтегровану картку платника податків - ОСОБА_1 , за класифікацією доходів бюджету 71010000 - «єдиний внесок, нарахований роботодавцям на суми: заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ» за період з 31.12.2018 по 31.12.2020 (арк. справи 90-92) та рішення №0028385408 від 15.04.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкцій в розмірі однієї копійки та нараховано пеню у розмірі дві копійки за несвоєчасну сплату єдиного внеску за найманих працівників (арк. справи 89), які увійшли в оскаржувану вимогу.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 2464-VI).
В розумінні статті 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону України № 2464-VI).
Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України № 2464-VI обов'язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 1 пункту 3 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VІ в редакції Закону України № 77-VIII від 28.12.2014).
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VІ, в редакції Закону України № 77-VIII від 28.12.2014, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VІ внесено зміни, замінивши у першому реченні абзацу другого слова «має право самостійно» словом «зобов'язаний».
Крім цього, Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 в абзаці 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону України № 2464-VІ слова «році» та «року» замінено відповідно словами «кварталі» та «кварталу».
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону України № 2464-VI єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
При цьому недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VI).
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Згідно із вимогами пункту 1 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI та Інструкції № 449 на платника єдиного внеску покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім цього, частиною дванадцятою статті 9 Закону України № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 25 Закону України № 2464-VI, рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі несплати або несвоєчасної сплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», положення цієї статті застосовуються виключно щодо суми страхових внесків, що має сплачуватися платником єдиного внеску.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Відповідно до пунктів 1-3 Розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Приписами статті 25 Закону України № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Інструкції № 449 протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком фіскального органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з фіскальним органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з фіскальним органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного фіскального органу або оскаржити вимогу до фіскального органу вищого рівня чи в судовому порядку.
Згідно з пунктом 3 Розділу VI Інструкції № 449 якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу (п. 4 Розділу VI Інструкції).
Відтак, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов'язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених Законом України № 2464-VI) податковий орган вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Водночас, аналіз змісту наведених вище норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що недоїмка з ЄСВ у позивача виникла у зв'язку з нарахуванням відповідачем йому, як фізичній особі-підприємцю, мінімального страхового внеску за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік та за січень, лютий, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2020 року.
Згідно даних інформаційної системи контролюючого органу, сума заборгованості ОСОБА_1 , яка станом на 31.01.2021 становить 37788,770 грн, включає:
8448 грн (704 х12 місяців) за 2017 звітний рік;
9828,72 грн (819,06 х12 місяців) за 2018 звітний рік;
11016,72 грн (704 х12 місяців) за 2019 звітний рік;
7395,3 грн (1039,06х5, 1100х2) за 2020 звітний рік.
Судом взято до уваги, що відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 533-IX, який діє із 18.03.2020, Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, який діє із 02.04.2020 та Закону України від 13.05.2020 № 591-IX, який діє із 29.05.2020, у зв'язку з запровадженням Кабінетом Міністрів України карантину на всій території України, тимчасово, за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, з 1 по 31 травня 2020 року звільняють від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за себе, зокрема: фізичні особи - підприємці, в т. ч. спрощенці.
Колегія суддів враховує, що до позивача застосовано штрафні санкцій в розмірі однієї копійки та нараховано пеню у розмірі дві копійки за несвоєчасну сплату єдиного внеску за найманих працівників, які увійшли в оскаржувану вимогу, з підстав несвоєчасної сплати позивачем сум єдиного внеску за найманих працівників згідно рішення №0028385408 від 15.04.2019, при цьому позивачем жодним чином не обґрунтовано протиправності застосованої відповідачем штрафної санкції та пені.
Відповідно до частини шістнадцятої статті 25 Закону України № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Крім цього, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) складена відповідачем із дотриманням вимог щодо форми та змісту, визначеної додатком 7 до Інструкції № 449, та містить підставу її формування, яка вказана підкресленням однієї із підстав, передбаченої формою, а саме «дані інформаційної системи органу доходів і зборів».
Згідно із частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-ІV (далі-Закон України № 755-ІV), фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Частиною четвертою статті 18 Закон України № 755-ІV передбачено, що для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
Отже, припинення підприємницької діяльності здійснюється з моменту внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а не постійного місця проживання поза межами України.
З матеріалів справи, зокрема, відомостей з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, слідує, що включення відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було здійснене 18.08.2004, а станом, зокрема, на дату винесення оскаржуваної вимоги та розгляду справи, відомості про припинення діяльності позивача як фізичної особи - підприємця - відсутні.
При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на те, що податковим органом йому «присвоєно ознаку незалежної професійної діяльності», оскільки, як слідує з матеріалів справи, у податковому органі позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, підтвердженням чого є витяг із Інформаційної системи «Податковий блок» (арк. справи 47-48).
Суд враховує, що в інформаційній системі відповідача міститься інформація з реєстру про реєстрацію незалежної професійної діяльності, зокрема: інформація про вид незалежної професійної діяльності (адвокат) та дата реєстрації (видачі документу) незалежної професійної діяльності (01.11.2004).
Разом з тим, в інформаційній системі відповідача, а саме: у графі «дата встановлення ознаки професійної діяльності» відсутній запис про встановлення/зняття ОСОБА_1 такої ознаки, натомість міститься запис про «класифікаційні дані» позивача, зокрема - « 910- підприємець-фізична особа». (арк. справи 47, зворот).
Так, Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі N440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є найманим працівником, а тому, суд дійшов висновку про відсутність щодо нього «подвійного нарахування єдиного соціального внеску», що також підтверджує правомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 25 червня 2020 року № 520/2261/19, де у пункті 47 постанови Верховний Суд зробив висновок, що доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України поклав обов'язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Щодо тверджень позивача про те, що пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», встановлено, що починаючи з 01 січня 2021 року, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, а тому, на переконання позивача, у разі відсутності доходу від адвокатської діяльності за певний період, розмір ЄСВ, який підлягає сплаті за цей період становить нуль, то суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1072 від 04.12.2020, внесено зміни до пункту 9 (прим. 15) розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Внесеними змінами продовжено процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону від 13 травня 2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» зі змінами, внесеними Законом від 14 липня 2020 року № 786-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців».
Так, фізичним особам-підприємцям, які не здійснювали підприємницьку діяльність, та особи, які провадили незалежну професійну діяльність і не отримували дохід від діяльності у період з 01.01.2017 до 01.12.2020, надано можливість скористатись правом щодо списання несплаченої станом на 01.12.2020 суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені, нарахованої на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки.
Такою можливістю зазначені особи могли скористатись до 1 березня 2021 року. Для цього їм необхідно було виконати наступні умови:
- подати заяву державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи ФОП про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності;
- особами, які провадять незалежну професійну діяльність, подати до податкового органу за основним місцем обліку заяву про зняття з обліку як платника єдиного внеску;
- подати заяву у довільній формі щодо списання нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2017 до 01.12.2020 ;
- подати до податкового органу за місцем реєстрації звітність за період з 01.01.2017 по грудень 2020 року включно. Така звітність подається платником у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з аналізу зазначених норм слідує, що позивач - ОСОБА_1 , міг скористатись процедурами, передбаченими щодо списання несплаченої станом на 01.12.2020 суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, штрафів та пені, нарахованої на ці суми недоїмки включно, за умови дотримання всіх передбачених законом вимог.
Однак, позивач не представив, а суд не здобув доказів того, що ОСОБА_1 таким правом скористався, а тому суд вважає безпідставним посилання позивача на норми Закону від 13 травня 2020 року № 592-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року у справі № 500/1089/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 10 березня 2022 року.