10 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/5021/21 пров. № А/857/22171/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Обрізко І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Подлісною І.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач) щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та зобов'язати відповідача призначити йому таку пенсію як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII), з 20.01.2021.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію відповідної заяви. Дата звернення позивача за призначенням пенсії з урахуванням доданих документів є 31.05.2021. За таких обставин, призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), з урахуванням норм статті 55 Закону №796-XII з 20.01.2021 немає підстав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наказу УВС Київської області №89 від 30.08.1988, №76 від 25.07.1988 був прикомандирований до УВС Київської області та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Проходив службу у складі спеціального батальйону міліції по охороні тридцяти кілометрової зони Чорнобильської АЕС у м. Прип'ять, отримавши при цьому дозу опромінення 17,73 бар та має категорію №2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 05.07.1988 по 01.09.1988.
20.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою №363 про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ, за результатами розгляду якої листом №1900-0303-8/2502 від 28.01.2021 відповідач повідомив про те, що рішення щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного не прийнято, оскільки у довідці про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 05.07.1988 по 01.09.1988 не вказано дні виїзду.
06.04.2021 позивач додатково звернувся із заявою №2733, долучивши довідку УМВС України в Тернопільській області №11-П-1/2021 від 08.02.2021.
Листом №1900-0214-9/13004 28.04.2021 позивача було повідомлено про те, що рішення про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного не прийнято, оскільки період роботи з 05.07.1988 по 01.09.1988 не враховано, як період по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки довідка не містить необхідної інформації.
06.05.2021 листом за №1900-0302-8/13492 відповідач повідомив, що розпорядженням про відсутність права на пенсію №191950009544 від 14.04.2021 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
При одержанні маршрутного листа №П-76/43/30/4-2021 від 17.05.2021 відповідач зобов'язав підписати заяву від 31.05.2021 за №4188 та призначив пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку не з 20.01.2021, а з 31.05.2021.
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України №796-ХІІ підтверджене належними, достатніми та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За змістом ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини та п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України кожному гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 4 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується, зокрема, на Законі №796-XII.
Згідно абз.2 п.13 розділу XV Закону №1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Відповідно до п.«а» ч.1 ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії.
Статтею 55 Закону №796-XII визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1988 році у зоні відчуження не менше 30 календарних днів пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV та цього Закону.
Таким чином, для виникнення в особи права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, така особа повинна довести факт своєї роботи у зоні відчуження (у 1988 році не менше 30 календарних днів).
За змістом статті 10 Закону №796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.1 ст.15 Закону №796-XII, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Статтею 65 Закону №796-XII передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.10.1996 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році 3 категорії.
Відповідно до положень пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Отже, законодавець встановив альтернативний перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які повинні містити інформацію про період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
При цьому, документом, який підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», а такі документи, як довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, відповідно до статті 15 Закону №796-XII є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно п.5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20.01.1997, в редакції, чинній на час видачі позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.10.1996, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 01.07.1986 до 31.12.1986 від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А.
Пунктом 10 вказаного Порядку закріплено перелік документів на підставі одного з яких видається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до ч.4 ст.15 Закону №796-XIІ, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).
Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 по справі №497/1830/16-а, постанові від 06.04.2020 по справі №752/15346/17 дійшов висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».
Колегія суддів зазначає, що посвідчення позивача серії НОМЕР_1 є безстроковим, недійсним не визнавалось, а статус позивача «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році» відповідачем не оспорюється.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження позивачем факту участі на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження.
Крім того, в матеріалах справи наявні довідки УВС у Тернопільській області №91 від 07.10.1992 та довідка УМВС України в Тернопільській області про те, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 05.07.1988 по 01.09.1988; за час перебування в зоні відчуження оплата праці проводилась в 2 кратному розмірі.
Отже, враховуючи положення статті 55 Закону №796-XII, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку і вправі реалізувати таке право за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року по справі №500/5021/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар