23 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/8757/20 пров. № А/857/17808/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Дорошенко Н. О. о 13:43 год у м. Рівному, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним нарахування пені та зобов'язання утриматись від вчинення дій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» звернулося до суду із позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просить: визнати протиправним нарахування йому пені в сумі 147141,31 грн (за платежем 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання) та в сумі 29428,27 грн (за платежем 14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання), визначеної в листі від 23.10.2020 № 7.13-1/19/13-19/8186 та розрахунках до нього; зобов'язати відповідача утриматись від вчинення дій по стягненню з нього такої пені.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування пені на підставі статті 129 Податкового кодексу України на суму мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, та на податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, донарахованих митним органом за результатами перевірки, оскільки після набуття відповідними грошовими сумами статусу узгоджених вони були сплачені.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 позов задоволено частково: визнано протиправним нарахування Поліською митницею Держмитслужби в листі вих. № 7.13-1/19/13-19/8186 від 23.10.2020 ТзОВ «Морган Феніче» пені в сумі 147141,31 грн за платежем 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, та в сумі 29428,27 грн за платежем 14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання; в задоволенні позову в частині позовної вимоги про зобов'язання утриматись від вчинення певних дій відмовлено; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1324,27 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що у спірних правовідносинах відсутні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які можуть бути предметом оскарження, а оскаржуваний лист є повідомленням-нагадуванням про обов'язок платника податків виконати вимоги законодавства щодо самостійного нарахування та сплати пені. Звертає увагу, що нарахування пені на суми податкових зобов'язань, визначених за результатами перевірки, розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання по кожній МД, що підлягали перевірці, відтак, помилковим є висновок суду першої інстанції, що пеня нараховується за період порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які прибули в судове засідання, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Морган Феніче» зареєстроване як юридична особа з 18.04.2005 та займається виробництвом меблів для офісів і підприємств торгівлі (основний), виробництвом інших меблів, неспеціалізованою оптовою торгівлею, іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
На підставі наказу Поліської митниці Держмитслужби від 27.01.2020 № 25 уповноваженими особами відповідача в період з 07.02.2020 по 13.02.2020 проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «Морган Феніче» дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 27.02.2017 №204050002/2017/004447, від 13.03.2017 №UA204010/2017/001131, від 10.04.2017 №UA20410/2017/003993, від 24.04.2017 №UA204010/2017/005071, від 01.05.2017 №UА204010/2017/005778, від 16.05.2017 №UA204010/2017/007002, від 31.05.2017 №UА204010/2017/008326, від 03.07.2017 №UA204010/2017/011195, від 11.07.2017 №UA204010/2017/011971, від 24.07.2017 №UA204010/2017/012995, від 21.08.2017 №UА204010/2017/015564, від 28.08.2017 №UА204010/2017/016013, від 04.09.2017 №UA204010/2017/016763, від 02.10.2017 №UА204010/2017/019339, від 09.10.2017 №UA204010/2017/019954, від 30.10.2017 №UA204010/2017/021906, від 13.11.2017 №UА204010/2017/023059, від 20.11.2017 №UA204010/2017/023579, від 04.12.2017 №UА204010/2017/024793, від 18.12.2017 №UA204010/2017/026004, від 22.01.2018 №UА204010/2018/001298, від 06.02.2018 №UA204010/2018/002746, від 26.02.2018 №UA204010/2018/004614, від 12.03.2018 №UA204010/2018/005816, від 26.03.2018 №UA204010/2018/007310, від 11.04.2018 №UA204010/2018/008558, від 23.04.2018 №UA204010/2018/009608, від 21.05.2018 №UА204010/2018/011905, від 11.06.2018 №UA204010/2018/013516, від 26.06.2018 №UA204010/2018/014914, від 02.07.2018 №UA204010/2018/015312, за результатами якої складено акт від 19.02.2020 № 1/7.13-19/0033426845.
Вказаний акт перевірки містить висновок про наступні порушення, допущені позивачем:
абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділі IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частини четвертої та частини п'ятої статті 280 Митного кодексу України; частини першої статті 281 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати мита на товари, що ввозяться на митну суб'єктами господарювання, за 31 МД на загальну суму 339 627,75 грн;
пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за 31 МД на загальну суму 67 925,55 грн.
04.03.2020 Поліською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 00000051319, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, на загальну суму 491075,86 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 327383,91 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 163691,95 грн;
№ 00000061319, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 98215,19 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 65476,79 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 32738,40 грн.
За результатом адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень Державною митною службою України прийнято рішенням від 24.04.2020 № 08-1/10-01/13/4035, яким податкові повідомлення-рішення залишені без зміни, а скарга платника податків - без задоволення.
Донараховані митним органом грошові зобов'язання податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2020 № 00000051319 та № 00000061319 сплачені позивачем платіжними дорученнями від 14.05.2010 № 3169 на суму 98250,19 грн та від 14.05.2020 № 3170 на суму 491075,86 грн.
04.09.2020 Поліська митниця Держмитслужби направила на адресу ТзОВ «Морган Феніче» лист № 7.13-2/19/13-42/6780 «Щодо нарахування пені», яким повідомила, що на підставі статті 129 Податкового кодексу України на суми грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом за актом перевірки від 19.02.2020 №1/7.13-19/0033426845 (податкові повідомлення-рішення від 04.03.2020 №00000051319 та №00000061319), ТзОВ «Морган Феніче» нарахована пеня за платежами: 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, в сумі 81704,73 грн; 14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 16340,95 грн. Митним органом зазначено, що розрахунок пені проведено з врахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України Законами України від 16.01.2020 №466-ІХ та від 13.05.2020 №591-IX. Нарахована пеня підлягає сплаті до бюджету за реквізитами, вказаними в податкових повідомленнях-рішеннях.
Листом від 23.10.2020 № 7.13-1/19/13-19/8186 «Щодо нарахування пені» митним органом в доповнення до листа від 04.09.2020 № 7.13-2/19/13-42/6780 надіслано позивачу уточнений розрахунок пені, нарахованої на підставі статті 129 Податкового кодексу України на суми грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом на підставі акта перевірки від 19.02.2020 №1/7.13-19/0033426845, а саме, ТзОВ «Морган Феніче» нарахована пеня за платежами: 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, в сумі 147141,31 грн; 14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в сумі 29428,27 грн. Зазначено, що розрахунок пені проведено з врахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України Законами України від 16.01.2020 №466-ІХ та від 13.05.2020 №591-IX. Нарахована пеня підлягає сплаті до бюджету за реквізитами, вказаними в податкових повідомленнях-рішеннях.
Відповідно до розрахунків пені на суму основного платежу з ввізного мита та з податку на додану вартість нарахування пені здійснено за період з наступного дня після закінчення граничного строку сплати грошових зобов'язань, визначених у відповідних митних деклараціях, а саме з першого робочого дня після подання митної декларації та до 29.02.2020. При цьому, було враховано, що з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню (Закон України від 31.05.2020 № 591-ІХ).
03.11.2020 позивач звернувся до митниці з проханням надати належним чином оформлене рішення, яким здійснено нарахування йому пені у вказаних вище сумах.
Листом від 19.11.2020 № 7.13-2/19/13-42/9004 Поліська митниця Держмитслужби повідомила позивача, що пеня нараховується платником податків самостійно та сплачується одночасно зі сплатою митних платежів. Нарахування пені (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) здійснюється у порядку та строки, встановлені статтею 129 Податкового кодексу України, у разі нарахування суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки. Враховуючи відсутність розрахунку та сплати пені, керуючись нормами підпункту 129.1.1 пункту 129.l, підпункту 129.3.1 пункту 129.3, пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, Митницею направлено розрахунок пені по нарахованих сумах грошових зобов'язань за результатами невиїзної документальної перевірки.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу протиправно нараховано пеню на суму основного платежу з ввізного мита та з податку на додану вартість, оскільки статтею 129 Податкового кодексу України не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов'язань на суму такого заниження та за весь період заниження.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Статтею 302 Митного кодексу України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом та Податковим кодексом України строків сплати митних платежів на суму податкового боргу нараховується пеня у розмірі та порядку, визначених Податковим кодексом України (частина перша).
Пеня сплачується незалежно від застосування інших заходів відповідальності за порушення вимог законодавства України, визначених цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України (частина четверта).
Пеня нараховується платником податків самостійно та сплачується одночасно зі сплатою митних платежів (частина п'ята).
Сплата, стягнення та повернення пені здійснюються за правилами, встановленими законом для сплати, стягнення та повернення митних платежів (частина шоста).
Відповідно до частини шостої статті 297 Митного кодексу України для цілей обчислення пені строком сплати митних платежів вважається:
1) у разі використання товарів, ввезених на митну територію України з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано таке звільнення, - перший день, коли особа порушила обмеження щодо користування та/або розпорядження зазначеними товарами. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів вважається день прийняття митним органом митної декларації на такі товари для митного оформлення;
2) у разі порушення вимог і умов митних режимів, що відповідно до цього Кодексу тягне за собою виникнення обов'язку із сплати митних платежів, - день вчинення такого порушення. Якщо такий день установити неможливо, строком сплати митних платежів вважається день початку дії відповідного митного режиму;
3) в інших випадках - день виникнення обов'язку із сплати митних платежів.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що пеня підлягає нарахуванню виключно на суми податкового боргу за період з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків відповідного податкового зобов'язання, та до погашення такого податкового боргу.
В свою чергу, згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з частиною першою статті 297 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С.
Як встановлено з матеріалів справи, при митному оформленні товарів за 31 МД типу ІМ40ДЕ ТзОВ «Морган Феніче» сплачено задекларовані митні платежі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, в розмірі 54 082,16 грн та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, в розмірі 1205776,61 грн. Митне оформлення товарів проведено за 31 електронною МД типу ІМ40ДЕ з використанням пільги 410 «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС» загальною митною вартістю 5389833,88 грн. Умовно нараховано мито на суму 339627,75 грн.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що під час митного оформлення 31 митної декларації за датами складання в період з 13.03.2017 до 02.07.2018 позивачем було дотримано вимоги пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, частини першої статті 297 Митного кодексу України.
Що ж стосується донарахування ТзОВ «Морган Феніче» сум грошового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, та податку на додану вартість за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки та встановлення необґрунтованості надання (отримання) пільг позивачем, то донараховані податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2020 № 00000051319 та № 00000061319 грошові зобов'язання були сплачені позивачем у встановлений податковим законодавством строк після узгодження таких сум, що виключає підстави для висновку про наявність у позивача податкового боргу зі сплати відповідних сум.
Крім цього, апеляційний суд враховує відсутність підстав для обчислення позивачу пені відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 297 Митного кодексу України, оскільки відповідачем не доведено допущення ТзОВ «Морган Феніче» таких порушень, як використання товарів, ввезених на митну територію України з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано таке звільнення; порушення вимог і умов митних режимів, що відповідно до цього Кодексу тягне за собою виникнення обов'язку із сплати митних платежів.
Окрім цього, згідно з пунктом 132.1 статті 132 Податкового кодексу України у разі порушення умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування, а також у разі порушення умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких надано звільнення від оподаткування відповідно до цього Кодексу, особа, відповідальна за дотримання митного режиму, а також особа, відповідальна за дотримання умов, за яких надається звільнення від оподаткування (щодо цільового використання товарів), зобов'язані сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення), та пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання за період з дня надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати.
Натомість, контролюючим органом не встановлено порушення ТзОВ «Морган Феніче» умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких надано звільнення від оподаткування, а тому у позивача відсутній був обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення), та пеню, нараховану на суму такого податкового зобов'язання за період з дня надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати.
Вказані обставини свідчать про необґрунтованість нарахування контролюючим органом позивачу пені з дати подання митної декларації, оскільки обов'язок щодо сплати митних платежів, визначених контролюючим органом в податкових повідомленнях-рішеннях від 04.03.2020 №00000051319 та № 00000061319, виник з дати узгодження таких грошових зобов'язань після завершення процедури їх адміністративного оскарження, та об'єктивно не міг виникнути в момент подання митних декларацій.
Враховуючи викладене, Поліською митницею Держмитслужби всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, на підтвердження наявності правових підстав для нарахування позивачу пені, тоді як судом першої інстанції встановлено та підтверджено належними доказами, що митні платежі позивачем було сплачено вчасно та в повному обсязі, після їх узгодження.
Не заслуговують на увагу доводи скаржника, що у спірних правовідносинах відсутні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які можуть бути предметом оскарження, оскільки листи Поліської митниці Держмитслужби від 04.09.2020 № 7.13-2/19/13-42/6780 та від 23.10.2020 № 7.13-1/19/13-19/8186, адресовані позивачу, чітко підтверджують вчинення митним органом протиправних дій - нарахування спірної пені ТзОВ «Морган Феніче», з наведенням розрахунку такої.
Отже, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТзОВ «Морган Феніче» щодо нарахування пені в сумі 147141,31 грн за платежем 15010100 мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання, та в сумі 29428,27 грн за платежем 14010700 податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання.
За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.
Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 460/8757/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 09.03.2022