09 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/3990/21 пров. № А/857/22023/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Носа С.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації,
суддя у І інстанції Баб'юк П.М.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складення повного тексту рішення 10 серпня 2021 року,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними і скасувати:
рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600211/1 від 17 червня 2021 року (далі - Рішення), винесене Галицькою митницею Держмитслужби (далі - Митниця);
картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209210/2021/00489 17 червня 2021 року (далі - Картка відмови), винесену Митницею.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі № 500/3990/21, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України (далі - МК), необхідні для визначення митної вартості товару. Натомість відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, при цьому відповідач не надав жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, скориговану ним за резервним методом.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено правонаступником Митниці - Тернопільською митницую, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час здійснення контролю правильності визначення ОСОБА_1 митної вартості було встановлено, що згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № 779 від 02 червня 2021 року продавцем імпортованого транспортного засобу виступала фірма «AREXIM Artur Beimler», дані про яку відсутні в технічному паспорті на цей транспортний засіб. Так, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 червня 2013 року власником зазначено SCHENK HEIZUNG-SERVICE-WARTUNG, ANDREAS LOTHAR, а не продавець - AREXIM Artur Beimler .
Окрім того, до митного оформлення було надано свідоцтво про тимчасову реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 , відповідно до якого дата виписки даного техпаспорта (07.06.2021) є пізнішою у хронології дій угоди (рахунок-фактура щодо продажу даного транспортного засобу видана гр. ОСОБА_1 02.06.2021). У рахунку-фактурі (інвойс) № 779 від 02 червня 2021 року відсутні умови оплати. Рахунок не містить підписів чи печаток продавця.
У рахунку-фактурі (інвойс) № 779 від 02 червня 2021 року зазначено про пошкодження транспортного засобу (у т.ч. шум у роботі коробки передач), однак така інформація відсутня в акті митного огляду при перетині кордону від 10 червня 2021 року № UА209040/2021/025806.
До митного оформлення долучено банківський платіжний документ від 03 червня 2021 року, у якому наявне посилання на фактуру № 779, однак відсутня дата її складання, що не дозволяє ідентифікувати документ із здійсненою поставкою.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України (далі - МК) позивачу було запропоновано надати додаткові документи та відомості для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості, однак таких отримано не було.
Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. За основу для обрахунку митної вартості даного товару використано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості за ЕМД UA408040/2021/2397 від 05 квітня 2021 року на рівні 5500 євро.
З огляду на наведене вважає, що оспорювані Рішення та картка відмови є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 придбав вживаний автомобіль марки MERCEDES-BENZ VITO; рік виготовлення - 2013; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 (далі - Автомобіль), за ціною 2600,00 євро, на підтвердження чого надав рахунок від 02 червня 2021 року. Оплату коштів за Автомобіль позивач підтверджує квитанцією від 03 червня 2021 року на суму 2600,00 євро.
17 червня 2021 року уповноваженою особою декларанта було подано для здійснення митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ЕЕ №UА209210/2021/011194.
Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до графи 8 митної декларації одержувач вантажу - ОСОБА_1 .
До митної декларації позивачем до митного оформлення були подані такі документи:
- рахунок-фактура (інвойс) № 779 від 02 червня 2021 року;
- декларацію про походження товару №WB144187 від 13 червня 2013 року;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209040/2021/025806 від 10 червня 2021 року;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07 червня 2013 року;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13 червня 2013 року;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 червня 2013 року;
- договір про надання послуг митного брокера № 03/06/3 від 03 червня 2021 року;
- паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 19 грудня 1996 року;
- фінансова гарантія у вигляді грошової застави № 0.0.2149128610.1 від 03 червня 2021 року;
- копія митної декларації країни відправлення №21DE558052737232E9 від 07 червня 2021 року;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA. 005.49316-21 від 12 червня 2021 року;
- інші некласифіковані документи.
15 червня 2021 року під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було направлено уповноваженій особі декларанта електронне повідомлення з проханням надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складові митної вартості товару згідно з вимогами пункту 3 статті 53 МК, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; рахунок-проформу; банківські платіжні документи» (аркуш справи 40).
У відповідь на пропозицію митного органу уповноваженою особою декларанта 17 червня 2021 року листом повідомлено відповідача про те, що додаткових документів, крім тих, що подані разом із митною декларацією, немає і протягом 10 днів не будуть надані.
22 червня 2021 року уповноважена особа позивача подав для здійснення митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UА209210/2021/0111641, у якій зазначено аналогічні відомості щодо товару, одержувача товару, ціни товару; долучив необхідні документи (аркуш справи 44).
Митниця за результатами розгляду митної декларації та доданих документів винесла Рішення №UA209000/2021/600211/1 від 17 червня 2021 року, яким визначила митну вартість Автомобіля за резервним методом у розмірі 5500,00 євро. При цьому у графі 33 цього Рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування. На вимогу митного органу не подано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу у зв'язку з тим, що вартість транспортних засобів зі схожими технічними характеристиками, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах є вищою за заявлену декларантом. Митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів є вищою. Декларант або уповноважена особа зобов'язані надавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК). Частиною 4 статті 54 МК визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митної встановлено, що згідно рахунку 779 від 02 червня 2021 року продавцем транспортного засобу є фірма «AREXIM Artur Beimler», дані про яку відсутні в технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію) на даний транспортний засіб. В рахунку №779 від 02 червня 2021 року зазначено про пошкодження транспортного засобу, в тому числі шум в роботі коробки передач, однак, така інформація відсутня в акті митного огляду при перетині кордону від 10 червня 2021 року № UA209040/2021/025806. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 МК, а саме: якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документів, що містять відомості про вартість страхування та додаткових документів відповідно до ч. З ст. 53 МК висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МК дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МК. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості згідно ЕМД UA408040/2021/2397 від 05 квітня 2021 на рівні 5500 євро.
Відтак, відповідачем винесено Картку відмови №UA209210/2021/00489 від 17 червня 2021 року.
ОСОБА_1 не погодився із такими рішеннями Митниці та звернувся до адміністративного суду з позовом, що розглядається, за захистом своїх прав.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями пункту 24 частини 1 статті 4 МК митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 статті 318 МК встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як визначено у статті 50 МК, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 та 2 статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приписами частин 1 та 2 статті 54 МК передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 вказаної статті МК органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 4 статті 53 МК у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК).
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК).
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Окрім того, відповідно до частини 6 статті 53 МК декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На переконання апеляційного суду, наведені правові норми дають підстави для висновку, що органи доходів і зборів при реалізації свої повноважень щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом мають право витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
При цьому наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступні дії, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом із тим, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення органом доходів і зборів іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митний орган зобов'язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши документи, надання яких може усунути такі сумніви.
Таким чином, відсутність у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про його протиправність.
Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Сам факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товару, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за обраним декларантом методом на підставі поданих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для її коригування митним органом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, виходячи із приписів частини 2 статті 55 МК та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Одночасно апеляційний суд акцентує увагу на тому, що митним органом не було надано доказів про врахування реального стану транспортного засобу при здійсненні митного контролю та визначенні його митної вартості.
Окрім того, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що надані ОСОБА_1 разом із МД документи дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості, що задекларована позивачем у сумі 2600 євро, не мають будь-яких розбіжностей щодо числових значеннях вартості автомобіля.
Суд апеляційної інстанції вважає, подані рахунок-фактура № 779 від 02 червня 2021 року та платіжний банківський документ належним чином підтверджують вартість Автомобіля, що імпортується, та проведену 03 червня 2021 року оплату у задекларованому розмірі.
Водночас, з урахуванням приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судом першої інстанції слушно враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1112/17 про те, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля, квитанцій), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
Окрім того, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що митний орган не спростував зміст рахунку-договору №779 від 02 червня 2021 року щодо підтвердження чи непідтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або неотримання коштів в сумі 2600,00 євро та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб.
Також слід наголосити на тому, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Європейський суду з прав людини визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Таким чином, на думку апеляційного суду, слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості імпортованого транспортного засобу за першим методом, що була підтверджена необхідними документами, а отже про відсутність належних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості оспорюваним Рішенням.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі № 500/3990/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
С. П. Нос