справа № 380/11052/21
10 березня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів, виплати середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (Відповідач-1), Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Міністерства оборони України (Відповідач-2), в якому просить:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо залишення без розгляду звернення ОСОБА_1 від 07 червня 2021 року про зміни підстав його звільнення з військової служби протиправною;
- скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2021 року № 73 та Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та поновити на військовій службі та посаді;
- виплатити ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення (зарплату) за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати відповідачів звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або про обмежену придатність у воєнний час) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у разі звільнення військовослужбовця зі служби за станом здоров'я відповідно до вимог частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходив військову службу за контрактом на посаді командира 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 до 16 квітня 2021 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2021 року № 73 позивача виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік. Підставою для видання вказаного наказу став наказ Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48, яким позивача звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Позивач зазначає, що з військової служби його звільнено під час перебування на стаціонарному лікуванні у клініці амбулаторно-поліклінічної допомоги військово-медичного клінічного центру Західного регіону, де він перебував лікуванні з 22 березня 2021 року по 06 травня 2021 року та одночасно проходив військово-лікарську комісію на предмет придатності до військової служби. Згідно із Свідоцтвом про хворобу № 1236 від 06 травня 2021 року, затвердженого 16 Регіональною військово-лікарською комісією 01 червня 2021 року, позивача визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у високомобільних десантних військах. 07 червня 2021 року позивач звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 та окремою заявою до Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Міністерства оборони України про зміну підстав звільнення з військової служби з підпункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) на підпункт «б» (за станом здоров'я) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Втім, протягом місяця жодної відповіді на свої заяви позивач від відповідачів не отримав, отже такі заяви не розглянуті відповідачами, а тому, на переконання позивача, відповідачі як суб'єкти владних повноважень допустили бездіяльність у цій частині, яка є протиправною.
Щодо зміни підстав звільнення позивач зазначає, що рішення про його звільнення з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» прийнято відповідачами передчасно, оскільки на момент його звільнення існували інші підстави для звільнення з військової служби, а саме відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». На думку позивача, вказане обмежує його права щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у разі звільнення військовослужбовця зі служби за станом здоров'я відповідно до вимог частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Саме тому позивач змушений звернутися для захисту своїх прав та інтересів з цим позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.
Позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-1 вказує, що не отримував заяви позивача від 07 червня 2021 року про зміну підстав звільнення з військової служби, а тому його доводи про допущену бездіяльність у частині нерозгляду такої заяви є безпідставними.
Щодо позовних вимог про скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2021 року № 73 та Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 та зобов'язання відповідачів звільнити позивача з військової служби на підставі пункту «б» (за станом здоров'я) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» відповідач-1 зазначає, що звільнення з військової служби з цієї підстави здійснюється на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Вказаного висновку на момент прибуття позивача до військової частини НОМЕР_1 із стаціонарного лікування 14 квітня 2021 року й до моменту його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 16 квітня 2021 року не було, отже й не було підстав для звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я.
Щодо позовної вимоги про виплату середньомісячного грошового забезпечення (зарплати) за час вимушеного прогулу відповідач-1 зазначає, що ця позовна вимога є похідною від позовної вимоги про скасування наказів про звільнення з військової служби, позивача ж звільнено з військової служби законно, а тому вона задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у разі звільнення військовослужбовця зі служби за станом здоров'я відповідно до вимог частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач-1 вказує, що до проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , позивач вже набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки на момент призначення його на посаду мав більше 10 років вислуги (11 років 11 місяців). Тому позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби у розмірі 8295,32 грн. Ураховуючи те, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби проведена відповідачем-1, підстав для задоволення позовної вимоги у цій частині немає.
Також відповідач-1 стверджує, що позивач пропустив встановлений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду.
Ураховуючи вищевикладене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позиція відповідача-2 викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач-2 вказує, що оскільки у позивача закінчувався термін контракту і він не виявив бажання його продовжувати, командування військової частини НОМЕР_1 направило до командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України подання щодо його звільнення у зв'язку із закінченням строку контракту. Відповідно до пункту 237 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту, якщо інше не передбачено законодавством. На підставі вищевказаного подання командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України відповідно до наказу (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 позивача звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Також відповідач-2 зазначає, що рішення військово-лікарської комісії про те, що позивач є обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у Високомобільних десантних військах (Десантно-штурмових військах) не дає права на звільнення його з військової служби за станом здоров'я. Адже підставою для звільнення військовослужбовця за станом здоров'я є рішення військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час або про непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку. Обмежена придатність до військової служби у Високомобільних десантних військах (Десантно-штурмових військах) лише дає підстави командуванню військової частини для переведення такого військовослужбовця до іншого роду військ для подальшого проходження служби.
Ураховуючи вищевикладене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій додатково зазначає про те, що його заяви від 07 червня 2021 року про зміну підстав звільнення не розглянуті відповідачами і саме в цьому полягає допущена ними бездіяльність. Стверджує, що Положенням передбачена певна процедура, яка передує виданню наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби. Проте всупереч вимогам Положення відповідачами не додержано визначеного порядку звільнення. Так, відповідачі проігнорували імперативні норми законодавства, які забороняють звільнення з військової служби під час проходження лікування. Крім того, перед звільненням з позивачем не була проведена бесіда, наявні рапорти щодо направлення позивача на військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби, позивачу надавалась медична характеристика, яка місить записи щодо стану його здоров'я, необхідні дані перед звільненням не уточнювалися, при цьому у відповідачів була можливість продовжити контракт до отримання висновку військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби під час перебування у лікувальному закладі. Також позивач наголошує, що виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби проводиться незалежно від строку проходження служби особам, які звільняються зі служби саме за станом здоров'я.
Відповідач-1 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких додатково вказує, що з позивачем перед звільненням з військової служби була проведена бесіда, однак лист, який підтверджує її проведення скерований разом із особовою справою до Личакісько-Залізничного ОРТЦК та СП м. Львова. Зазначає, що позивач прибув із стаціонарного лікування з військово-медичного клінічного центру Західного регіону та 16 квітня 2021 року звільнений з військової служби, тому твердження позивача про те, що він перебував на лікуванні під час звільнення не відповідає дійсності. Крім того, позивач до проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 вже набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Однак, ураховуючи те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 лише один повний рік, то йому й нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за цей рік.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 13 липня 2021 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновлено його; відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін; витребувано у Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Міністерства оборони України належним чином засвідчену копію Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; витребувано у військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України докази про нараховані та виплачені ОСОБА_1 суми при звільненні та довідку про грошове забезпечення із зазначенням його середньоденного та середньомісячного розміру в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 29 грудня 2015 року Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
З 09 квітня 2020 року набрав чинності Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, укладений між Міністерством оборони України в особі Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої (далі - Контракт).
Згідно з пунктом 3 Контракту цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 1 (один) рік.
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 квітня 2020 року № 79 (пункт 10) молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 10 березня 2020 року № 30 на посаду командира 1 взводу снайперів роти снайперів військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 09 квітня 2020 року зарахувати в списки особового складу частини на всі види забезпечення і вважати, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Згідно з Витягом із наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 лейтенанта ОСОБА_1 , командира десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону 80 окремої десантно-штурмової бригади звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінчення строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 квітня 2021 року № 63 вважати таким, що вибув з 02 квітня 2021 року до військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів з пункту постійної дислокації, м. Львів, на стаціонарне лікування: лейтенанта ОСОБА_1 , командира 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону. Підстава: скерування начальника медичної служби № 80 від 01 квітня 2021 року.
Згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09 квітня 2021 року № 68 відповідно до статті 33-1 Указу Президента України «Про положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 12 червня 2009 року продовжено термін дії контракту з лейтенантом ОСОБА_1 , командиром 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з 09 квітня 2021 року. Підстава: скерування начальника медичної служби № 80 від 01 квітня 2021 року.
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 квітня 2021 року № 71 вважати таким, що прибув 14 квітня 2021 року з військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів до пункту постійної дислокації, м. Львів, зі стаціонарного лікування лейтенанта ОСОБА_1 , командира 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону. Підстава: рапорт лейтенанта Бежанова Г.В. (вх. № 1730 від 14 квітня 2021 року), виписний епікриз № 2260.
Згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2021 року № 73 лейтенанта ОСОБА_1 , командира 1 десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48, з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з 16 квітня 2021 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Цим же наказом визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з наданим відповідачем-1 Розрахунком при звільненні ОСОБА_1 позивачу при звільненні виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за один повний календарний рік служби в сумі 8295,32 грн.
Також суд встановив, що відповідно до Свідоцтва про хворобу № 1236 від 06 травня 2021 року, виданого 16 Регіональною військово-лікарською комісією, постановою ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю позивач визнаний обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у Високомобільних десантних військах.
07 червня 2021 року позивач поштою скерував командиру військової частини НОМЕР_1 (до відома - Командуванню Десантно-штурмових військ Збройних Сил України) заяву, у якій просив змінити підстави для звільнення з підпункту «а» на підпункт «б» (за станом здоров'я, підтверджений висновком військово-лікарської комісії) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Докази розгляду вказаної заяви позивача відповідачами у матеріалах справи відсутні.
Позивач, уважаючи бездіяльність відповідачів щодо залишення без розгляду його заяви від 07 червня 2021 року про зміни підстав звільнення з військової служби, а також накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2021 року № 73 та Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - протиправними, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті одним з видів військової служби є військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.
Як слідує з матеріалів справи позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом на посадах осіб офіцерського складу. Контракт був укладений строком на 1 (один) рік та набрав чинності з 09 квітня 2020 року.
Правове регулювання звільнення з військової служби визначає стаття 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до частини першої цієї статі звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:
а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби;
б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації):
а) у зв'язку із закінченням строку контракту;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби.
Суд встановив, що наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Проте позивач уважає, що наявні підстави для звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час) пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», аргументуючи це тим, що постановою військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, занесеною до Свідоцтва про хворобу № 1236 від 06 травня 2021 року, виданого 16 Регіональною військово-лікарською комісією, його визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у Високомобільних десантних військах.
Відповідач-1 проти таких аргументів позивача заперечує з тієї підстави, що звільнення з військової служби за підпунктом «б» пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснюється на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби. Такого висновку на момент прибуття позивача до військової частини НОМЕР_1 із стаціонарного лікування 14 квітня 2021 року й до моменту його виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 16 квітня 2021 року не було, отже й не було підстав для звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я.
Натомість відповідач-2, заперечуючи аргументи позивача у цій частині, зазначає, що рішення військово-лікарської комісії про те, що позивач є обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у Високомобільних десантних військах не дає права на звільнення його з військової служби за станом здоров'я. Адже підставою для звільнення військовослужбовця за станом здоров'я є рішення військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час та обмежену придатність у воєнний час або про непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку. Обмежена придатність до військової служби у Високомобільних десантних військах лише дає підстави командуванню військової частини для переведення такого військовослужбовця до іншого роду військ для подальшого проходження служби.
Оцінюючи вищенаведені аргументи сторін з урахуванням фактичних обставин справи, суд зазначає наступне.
За змістом частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «ж», «к» пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в», «ґ», «й» та «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд встановив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за контрактом на посадах осіб офіцерського складу.
Контракт був укладений строком на 1 (один) рік та набрав чинності з 09 квітня 2020 року.
Таким чином, строк Контракту закінчувався 09 квітня 2021 року.
Відповідно до пункту 4 Контракту сторони зобов'язуються не пізніш як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.
Докази повідомлення позивачем відповідача про бажання укладати новий контракт в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 237 Положення визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту, якщо інше не передбачено законодавством.
Ураховуючи наведену норму Положення, командувач Десантно-штурмових військ Збройних Сил України своїм наказом від 01 квітня 2021 року № 48 (по особовому складу) звільнив позивача з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінчення строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно з пунктом 33-1 Положення дія контракту про проходження військової служби з військовослужбовцями під час звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту продовжується, зокрема, на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі чи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, а також на час увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із захворюванням.
Дія контракту з військовослужбовцями під час звільнення продовжується наказом командира військової частини по стройовій частині.
Суд встановив, що відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02 квітня 2021 року № 63 позивача належить вважати таким, що вибув з 02 квітня 2021 року до військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів з пункту постійної дислокації, м. Львів, на стаціонарне лікування.
Ураховуючи норму пункту 33-1 Положення, командир військової частини НОМЕР_1 своїм наказом від 09 квітня 2021 року № 68 (по стройовій частині) продовжив термін дії контракту з позивачем на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з 09 квітня 2021 року.
Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 квітня 2021 року № 71 позивача належить вважати таким, що прибув 14 квітня 2021 року з військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів до пункту постійної дислокації, м. Львів, зі стаціонарного лікування.
Абзацом 4 пункту 34 Положення визначено, що контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).
Так, згідно з Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2021 року № 73 позивача, звільненого наказом Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48, з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з 16 квітня 2021 року виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення.
Відповідно до пункту 243 Положення після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням.
Аналіз наведеної норми права вказує, що за загальним правилом після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає. Однак якщо при звільненні військовослужбовця з військової служби допущені порушення законодавства або ж виникли нові обставини, пов'язані зі звільненням, зміна підстави звільнення допускається.
У контексті викладеного суд відзначає, що звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ здійснюється на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час.
Суд бере до уваги до обставину, що відповідно до Свідоцтва про хворобу № 1236 від 06 травня 2021 року, виданого 16 Регіональною військово-лікарською комісією, постановою ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю позивач визнаний обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у Високомобільних десантних військах.
Однак вказана постанова ВЛК, якою позивача визнано обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у Високомобільних десантних військах винесена 06 травня 2021 року, тобто вже після звільнення позивача з військової служби.
За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача-1 про те, що оскільки на момент прибуття позивача з військового медичного закладу строк контракту закінчився, а висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час не було, то не було й інших підстав для звільнення позивача з військової служби, аніж за підставою, передбаченою підпунктом «а» пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ - у зв'язку з закінченням строку контракту.
Доводи позивача про те, що його звільнено з військової служби під час проходження лікування не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 квітня 2021 року № 71 позивача належить вважати таким, що прибув 14 квітня 2021 року з військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів до пункту постійної дислокації, м. Львів, зі стаціонарного лікування.
Твердження позивача про те, що у відповідачів була можливість продовжити контракт до отримання висновку військово-лікарської комісії щодо придатності до військової служби під час перебування у лікувальному закладі суд оцінює критично, оскільки відповідно до пункту 33-1 Положення дія контракту про проходження військової служби з військовослужбовцями під час звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту продовжується саме на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі чи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, а також на час увільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із захворюванням.
Однак як зазначено вище відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 квітня 2021 року № 71 позивач прибув 14 квітня 2021 року з військово-медичного клінічного центру Західного регіону, м. Львів до пункту постійної дислокації, м. Львів, зі стаціонарного лікування. Тому підстави для продовження дії контракту про проходження позивачем військової служби були відсутні.
Разом з тим наведене вище відповідно до вимог пункту 243 Положення не позбавляє позивача звернутися до органу, у якому він проходив військову службу, з відповідною заявою та підтверджуючими документами про зміну підстав звільнення у зв'язку із можливим виникненням нових обставин, пов'язаних зі звільненням.
Так, як слідує з матеріалів справи 07 червня 2021 року позивач поштою скерував командиру військової частини НОМЕР_1 (до відома - Командуванню Десантно-штурмових військ Збройних Сил України) заяву, у якій просив змінити підстави для звільнення з підпункту «а» на підпункт «б» (за станом здоров'я, підтверджений висновком військово-лікарської комісії) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». До заяви відповідач долучив копію Свідоцтва про хворобу № 1236 від 06 травня 2021 року.
Утім, докази, які б підтверджували ту обставину, що зазначена заява та долучені до неї документи, отримані відповідачами, у матеріалах справи відсутні.
Суд відзначає, що бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій (невиконання обов'язків, завдань), які він зобов'язаний вчинити (виконати) в силу норм чинних законодавчих актів.
Оскільки відповідачі не отримували заяви позивача від 07 червня 2021 року про зміну підстав звільнення та доданих до неї документів, то відповідно й не могли її розглянути, надавши обґрунтовану відповідь про задоволення такої заяви чи про відмову у її задоволенні із зазначенням відповідних підстав.
За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги позивача про визнання бездіяльності суб'єктів владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Міністерства оборони України щодо залишення без розгляду звернення ОСОБА_1 від 07 червня 2021 року про зміни підстав його звільнення з військової служби протиправною. Тому суд відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги.
Не підлягають задоволенню й позовні вимоги в частині скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2021 року № 73 та Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та зобов'язання відповідачів звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або про обмежену придатність у воєнний час) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», виходячи з такого.
Відповідно до норм Положення зміна підстави звільнення військовослужбовця з військової служби є компетенцією органу, в якому такий військовослужбовець проходив військову службу.
Реалізацією права військовослужбовця на зміну підстави звільнення може бути подана ним заява та долучені до неї документи, які підтверджують нові обставини, пов'язані зі звільненням.
За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідний орган, в якому військовослужбовець проходив військову службу може погодитися з наявністю нових обставин, пов'язаних зі звільненням, та відповідно змінити підстави звільнення або ж відмовити у їх зміні.
Тобто, в будь-якому випадку, первісну правову оцінку наявності у військовослужбовця нових обставин, пов'язаних зі звільненням, та наявності підстав для зміни звільнення, має надати орган проходження служби військовослужбовця.
У спірних правовідносинах, як встановив суд вище, заяви позивача від 07 червня 2021 року про зміну підстав звільнення та документів, підтверджуючих нові обставини, пов'язані з його звільненням, відповідачі не отримували, жодної правової оцінки такій заяві та доданим до неї документам, не надавали.
Тому задоволення позовних вимог у частині скасування оскаржуваних наказів та зобов'язання відповідачів звільнити позивача з підстави, про яку він вказує, фактично призведе до перебирання судом на себе повноважень суб'єкта владних повноважень, що є неприпустимим.
За таких обставин вимоги позивача в частині скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 квітня 2021 року № 73 та Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2021 року № 48 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та зобов'язання відповідачів звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту «б» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або про обмежену придатність у воєнний час) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» є передчасними, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
Щодо позовних вимог в частині поновлення позивача на військовій службі та посаді, виплати позивачу середньомісячного грошового забезпечення (зарплати) за час вимушеного прогулу та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у разі звільнення військовослужбовця зі служби за станом здоров'я відповідно до вимог частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зазначає, що такі позовні вимоги є похідними від первісних, у задоволенні яких суд відмовив.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Оскільки у задоволенні первісних позовних вимог суд відмовив, то у задоволенні зазначених вище позовних вимог як похідних також належить відмовити.
Щодо доводів відповідача-1 про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд відзначає, що правова оцінка дотримання позивачем строку звернення з цим позовом до суду надана судом в ухвалі від 13 липня 2021 року, якою суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду та поновив його.
Відповідно до частини другої статі 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 ), Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України Міністерства оборони України (вул. В. Бердичівська, 17а, м. Житомир) про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів, виплати середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 10 березня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.