справа №380/3052/22
10 березня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області, про скасування постанови.
Суть справи.
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про повернення виконавчого документа стягувачу від 09.12.2021 у виконавчому провадженні №66960335.
Позов обґрунтований незгодою ОСОБА_1 із оскаржуваною постановою. Вказано, що рішення суду на виконання якого відкрито виконавче провадження не виконане ГУПФУ у Львівській області у повному обсязі, тому висновки державного виконавця про наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу є передчасними, а отже протиправними.
Ухвалою від 11.02.2022 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі та залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області, третя особа).
Відповідач відзиву на позов не подав.
Від третьої особи пояснень не надходило.
У судове засідання по розгляду справи сторони не з'явилися. Жодних заяв чи клопотань по суті справи судом не отримано.
Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керується тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У зв'язку з цим суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, зважаючи на особливості розгляду справ передбачених ст. 287 КАС України, суддя ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 повністю задоволено позов ОСОБА_1 до ГУПФУ у Львівській області; зокрема зобов'язано ГУПФУ у Львівській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73% сум грошового забезпечення, та здійснити її виплату з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з урахуванням виплачених сум.
У зв'язку з набранням 12.05.2021 рішенням законної сили, 21.07.2021 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №380/11534/21.
На примусове виконання виконавчого листа №380/11534/21 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження №66960335.
Листом ГУПФУ у Львівській області від 18Л0.2021 за вих. №-300-5308-8/92329 державного виконавця повідомлено про таке. З 01.06.2021 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 8639,55 грн. Доплата пенсії по рішенню суду за період з 01.01.2018 по 31.05.2021 в сумі 11361,69 грн. буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, оскільки проведення інших виконавчих дій стосовно боржника виключена, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження №66960335 старшим державним виконавцем винесено постанову від 09.12.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу.
Вважаючи постанову протиправною, а рішення від 09.02.2021 у справі №380/11534/21 не виконаним, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 с. 18 Закону №1404-VIII).
Пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Суд з'ясував, що при винесенні оскаржуваної постанови державний виконавець керувався наступним.
Відповідно до ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Крім того, 16 липня 2018 року Верховний Суд, розглядаючи подання Кіровоградського окружного адміністративного суду про відкриття провадження по справі № 811/1469/18, як зразкової, яка є аналогічною, дійшов висновку про відмову у відкритті, посилаючись на те, що спірні правовідносини справ, фактичні обставини яких лягли в основу подання, не є новими у судовій правозастосовній практиці. У справах цієї категорії суди вищих інстанцій - Верховний Суд та Верховний Суд України - раніше неодноразово ухвалювали судові рішення з висновками про застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, певним чином й ті, що описані у поданні, та орієнтують на однакову і правомірну їх реалізацію.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 24.01.2018 у справі К/9901/1598/18 (405/3663/13-а), що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може з зажатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення за таких обставин штрафу на боржника ще більш ускладнює його фінансове становище, тому відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З огляду на викладене, суд погоджується, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України. Суд також зауважує, що виплати пенсій здійснюються ГУПФУ у Львівській області виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат ГУПФУ у Львівській області не має, про що зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях боржника в такому виконавчому провадженні відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення.
Крім того, при прийнятті рішення суд враховує таке.
Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, та членам їх сімей, згідно зі статтею 8 цього Закону, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з приписами ст. 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України)одним із принципів бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (п. 8 ч. 1 ст. 7 БК України).
Відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п.п. 20, 24, 29 ч. 1 ст. 116 БК України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України; нецільове використання бюджетних коштів; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушеннями бюджетного законодавства.
22.08.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затвердив Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Пунктом 2 цієї постанови Кабінет Міністрів України установив, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов'язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою (далі - Порядок №649). Цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
За визначеннями, наведеними в п.. 2 Порядку №649:
- боржник - орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення;
- стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення;
- рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.
Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку №649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Комісія приймає одне з таких рішень: про наявність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку; про відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. Рішення комісії приймаються відкритим голосуванням і вважаються прийнятими, якщо за них проголосували більшість присутніх на її засіданні членів. Рішення оформляються протоколом, у якому за наявності підстав зазначаються пропозиції щодо перерахунку коштів на рахунок боржника. Протокол підписується всіма членами комісії і подається Голові правління Пенсійного фонду України, який не пізніше трьох робочих днів приймає рішення про виділення коштів (п.п. 6, 8, 9 Порядку №649).
Згідно з п. 10 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому ст. 47 зазначеного Закону (п. 11 Порядку №649).
Державний виконавець на підстави заяви стягувача відкрив виконавче провадження №66960335. Боржник у цьому виконавчому провадженні, ГУПФУ у Львівській області повідомило державного виконавця про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до покладених судовим рішення зобов'язань.
Повідомлення про ці дії державний виконавець прийняв як таке, що підтверджує виконання рішення суду та унеможливлює вчинення інших виконавчих дій щодо боржника. Оцінюючи правомірність такого рішення державного виконавця суд керується такими міркуваннями.
Виплата виду пенсії, яку отримує ОСОБА_1 , забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Спір фактично виник щодо процедури виплати заборгованості з перерахованої пенсії за період з 01.01.2018 по 31.05.2021 в сумі 11361,69 грн. З огляду на те, що механізм погашення такого виду заборгованості (що утворилася внаслідок перерахунку пенсійних виплат на виконання судових рішень) визначають норми Порядку №649, а ГУПФУ у Львівській області вчинило всі передбачені цим Порядком дії щодо заборгованості перед ОСОБА_1 , суд вважає обґрунтованим прийняте державним виконавцем рішенням про повернення виконавчого документа (з мотивів неможливості проведення інших виконавчих дій стосовно боржника).
Ба більше, суд наголошує, що, за правилами ч. 5 ст. 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документу стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене суд вважає, що прийнята державним виконавцем постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є такою, що відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки: - прийнята обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження». Доводи позивача є помилковими та свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України не підлягає поверненню судовий збір позивачу у задоволенні позову якому відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 139, 242-246, 268-272, 287, 294КАС України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя Кравців О.Р.