справа№380/15956/21
10 березня 2022 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії ,-
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
3) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2016 - 2017 роках з урахуванням повної суми індексації грошового забезпечення.
4)Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у 2016 2017 роках з урахуванням повної суми індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп'як О.О.
Підставою позову зазначено те, що відповідач протиправно не здійснив розрахунок належних при звільненні позивачу виплат, з урахуванням індексації грошового забезпечення, яку позивач отримала за час проходження військової служби, що мало вплив на їх суму.
Ухвалою судді від 22 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивач, звернувшись з цим адміністративним позовом до суду у вересні 2021 року, пропустила встановлений частиною 5 статті 122 КАС України місячний строк звернення до суду, адже про можливе порушення своїх прав щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні вона дізналася під час виключення зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, отримавши витяг з наказу про таке виключення, у якому відображено виплати, належні їй при звільненні. Зауважує, що у позовній заяві позивач не наводить будь-яких поважних причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали їй своєчасно звернутися з цим позовом до суду.
По суті спору відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу була виплачена у липні 2020 року у сумі 24 081, 82 грн., та відповідно на виконання рішення суду доплачена в червні 2021 року у сумі 42006, 38 грн. Вказують те, що військовослужбовцю була виплачена вихідна допомога у вересні 2017 року у сумі 61 829, 92 грн., тому відсутні підстави для проведення перерахунку. Також зазначають, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та у яких слід відмовити.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з наказу начальника 7 прикордонного загону (І категорія) Західного регіонального управління (1 категорія) Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2017 року за № 220- ос, старшого прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка - начальника групи автоматизованих систем управління відділення зв'язку відділу прикордонної служби «Грушів» ІІІ категорії (тип Б), звільнено в запас на підставі підпункту «В» (за віком) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу, з 14 вересня 2017 року.
Відповідно до архівних відомостей за 2016-2017 роки ОСОБА_1 , суд встановив таке:
1) в період проходження військової служби, зокрема, у вересні 2017 року позивачу була виплачена вихідна допомога у сумі 61 829, 92 грн.
2)у жовтні 2016 та вересні 2017 року позивач отримала грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 5376,63 грн. та 2509,05 грн. відповідно.
3) у жовтні 2016 року, вересні 2017 року, при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення до складу грошового забезпечення, з суми якого обчислювалася грошова допомога на оздоровлення ОСОБА_1 , не включено такі його складові, як індексація грошового забезпечення.
4) у вересні 2020 року позивачу доплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік в розмірі 2867,48 грн. (однак без врахування повної суми індексації грошового забезпечення).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № №380/2582/21, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невірного нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 14.09.2017. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 14.09.2017 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням виплаченої суми.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 , нараховано індексація грошового забезпечення та виплачено у липні 2020 року в розмірі 24 081, 82 грн., та на виконання рішення суду у справі №380/2582/21 доплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 42006, 38 грн.
Листом Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Прикордонної служби України від 28.09.2020 року за № 11/М-989, відмовив у здійсненні перерахунку (донарахування) одноразової грошової допомоги при звільненні, доплату грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік нараховано в розмірі 2867,48 грн.
На підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №80/2582/21, відповдіачем доплачено позивачу індексацію 29.06.2021 у сумі 41376,28 грн.
Представник позивача повторно звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку, однак відповіддю від 13.08.2021 №11/19742 відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд керується наступним.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом до суду, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо здійснення перерахунку позивачу розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, а також щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках з урахуванням повної індексації грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Суд відзначає, що перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі за контрактом, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.
Отже, в аспекті спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використані у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому цей спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначенням «законодавство про оплату праці».
Оскільки Кодекс адміністративного судочинства України передбачає, що інші закони можуть встановлювати строки звернення до суду, то застосуванню у цій справі підлягають саме положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, згідно з якими звернення до суду із заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18.
За таких обставин, доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковими, а тому суд їх відхиляє.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами 1, 2 ч. 4 вказаної статті встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як передбачено п. 1 ст. 10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №211-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Право на одноразову допомогу при звільненні, як і право на отримання грошової допомоги на оздоровлення позивач набув, що не заперечується відповідачем.
Спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, та грошової допомоги на оздоровлення індексації грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку№1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, який суд враховує в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача та щорічної допомоги на оздоровлення. Та повторно звертає увагу, що індексації підлягають усі доходи населення, крім разових.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2016 - 2017 роках з урахуванням повної суми індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) грошову допомогу на оздоровлення у 2016 - 2017 роках з урахуванням повної суми індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна