14 березня 2022 року м. Кропивницький Справа №340/1830/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (11.05.2019 р.) по день фактичного розрахунку (25.03.2021 р.);
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (11.05.2019 р.) по день фактичного розрахунку (25.03.2021 р.).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та має статус учасника бойових дій. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 11.05.2019 р. №111 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та звільнено у запас Збройних Сил України ОСОБА_1 за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) та з 11.05.2019 р. виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. Представник позивача вказує, що у день звільнення позивачу не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, йому лише видали довідку №14 від 09.05.2019 р. про вартість речового майна, що належить до видачі. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 р. у справі №340/608/20 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 36 278 грн. 90 коп. Представник позивача зауважує, що оскільки належні працівникові суми не були йому виплачені при звільненні, то відповідач повинен нести відповідальність за неповний розрахунок при звільненні, передбачену ч.1 ст.117 КЗпП України, а саме сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає позовну заяву необґрунтованою (а.с.22-23). Відповідач зазначає, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 р. у справі №340/608/20 позовну заяву залишено без розгляду у частині зобов'язання Військової частини сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11.05.2019 р. по 10.02.2020 р. (включно). Дане рішення ухвалене у зв'язку з наявністю рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/568/20, яким було задоволено аналогічні позовні вимоги. Відповідач вважає наявними підстави для залишення позовної заяви у справі №340/1830/21 без розгляду у частині зобов'язання Військової частини сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11.05.2019 по 10.02.2020 (включно). Також повідомлено про наявність рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 р. у справі №340/2774/20, згідно якого Військова частина зобов'язана сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.02.2020 р. по 15.07.2020 р. Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2020 р. по 24.03.2021 р. зазначено, що військова частина на момент звільнення позивача не отримала відповідних кошторисних призначень для здійснення виплати вказаної грошової компенсації, що вказує на відсутність вини останньої у даному діянні. Відповідач зауважує, що з огляду на середньоденне грошове забезпечення позивача (418,13 грн) та на суми, котрі виплачені при звільненні позивачу вчасно, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необґрунтовано великою порівняно з сумою несплаченої компенсації за неотримане речове майно. Відповідачем звернуто увагу на те, що позивача звільнено 12.05.2019 р., а до суду з позовною заявою у справі №340/1830/21 він звернувся тільки 06.04.2021 р., тобто майже через 2 роки після звільнення, що штучно збільшило відповідний період.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.17).
21.05.2021 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.25).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 р. витребувано докази (а.с.26).
Заяв, клопотань від учасників процесу до суду не надходило. Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
Наказом командувача Національної гвардії України №46 о/с від 29.03.2019 р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №111 від 11.05.2019 року позивача з 11.05.2019 року виключено зі списків особового складу частини, а з 12.05.2019 року з усіх видів забезпечення.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 р. у справі №340/608/20 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 р. в адміністративній справі №340/608/20 скасовано та ухвалено нове рішення, позов ОСОБА_1 - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, №14 від 09 травня 2019 р.; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 36 278 гривень 90 копійок; у задоволенні решти позову - відмовлено.
25.03.2021 р. Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 р. у справі №340/608/20 виплачено ОСОБА_1 36 278,90 грн (а.с.13).
Позивач звернувся з даним позовом щодо оскарження бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (11.05.2019 р.) по день фактичного розрахунку (25.03.2021 р.).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон №2011).
Статтею 1 Закону №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.2 ст.12 Закону №2011 у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд враховує, що зазначеними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 31.10.2019 р. у справі №828/598/17 (провадження №К/9901/23837/18).
Відповідно до приписів ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З огляду на ч.ч.2, 3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95-ВР додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, за своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 р. у справі №480/3105/19 зазначив, що застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати належних військовослужбовцю сум на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.
Судом встановлено, що з 11.05.2019 р. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, однак йому не було виплачено компенсацію за неотримане речове майно, що встановлено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2020 р. у справі №340/608/20. Доказів того, що позивач надавав згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини без проведення з ним усіх необхідних розрахунків, суду не надано. На виконання постанови суду в адміністративній справі №340/608/20 компенсацію за неотримане речове майно виплачено позивачу 25.03.2021 року.
Таким чином, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2019 року по день фактичного розрахунку 25.03.2021 року.
Вирішуючи питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує наступне.
Згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно з п.5 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 р. №200 (далі за текстом - Інструкція №200) розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
З огляду на пп.1 п.1 розділу ХХХІ Інструкції №200 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується: особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2 - 4 цього розділу).
Суд враховує, що період затримки розрахунку при звільненні потрібно розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником (з дня виключення зі списків особового складу), до дня фактичного проведення такого розрахунку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. у справі №340/568/20 адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 11.05.2019 р. по 10.02.2020 р. включно; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2019 р. по 10.02.2020 р. включно (а.с.40-41).
На виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 р. у справі №340/568/20 нараховано ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.05.2019 р. по 10.02.2020 р. у розмірі 114 566,46 грн та після утримання податків і зборів виплачено 92 226,00 грн (а.с.33, 34, 37).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 р. у справі №340/608/20, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 р. (а.с.43), залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 травня 2019 року по 10 лютого 2020 року (включно) (а.с.42).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 р. у справі №340/2774/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задоволено частково; стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1438,38 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.44-48).
Таким чином, питання про відшкодування середнього заробітку за періоди з 12.05.2019 р. по 10.02.2020 р. та з 11.02.2020 р. по 15.07.2020 р. вже вирішено судами в адміністративних справах №340/568/20 і №340/2774/20, рішення у яких набрали законної сили.
Суд зазначає, що середній заробіток, виплата якого передбачена статтею 117 КЗпП України, виплачується лише один раз за один і той же період часу, незалежно від суми заборгованості.
Отже, у межах даної справи підлягає вирішення питання про відшкодування позивачу середнього заробітку за період з 16.07.2020 р. по 24.03.2021 р., який складає 252 календарних днів.
З огляду на довідку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.05.2021 р. №175 середньоденне грошове забезпечення складало 418,13 грн (а.с.24).
Таким чином, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 16.07.2020 р. по 24.03.2021 р. становить 105 368,76 грн (418,13 грн х 252).
Суд враховує, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов'язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.
Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.
Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 р. у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.
Відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини щодо нарахування та виплати компенсації за неотримане речове майно (справа №340/608/20) - 21.02.2020 року, тобто через 9 місяців 9 днів після виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Натомість, з часу винесення постанови суду до часу виконання відповідачем такої постанови сплинуло 3 місяці 6 днів.
Також суд бере до уваги, що розмір невиплаченої позивачу компенсації за неотримане речове майно становив 36 278,90 грн (а.с.12).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.05.2021 р. №175 при звільненні ОСОБА_1 нараховано та виплачено 76 904,13 грн (а.с.24).
Таким чином, невиплачена позивачу під час звільнення сума компенсації вартості за неотримане речове майно - 36 278,90 грн становить 47,17% від суми нарахованої йому при звільненні.
Водночас, сума заборгованості (36 278,90 грн) у 3 рази менша від визначеної суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (105 368,76 грн).
З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку з розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 49 702,44 грн, яка розрахована із застосуванням відсоткового співвідношення між розміром виплаченого грошового забезпечення та розміром заборгованості - 47,17% (105 368,76 грн (середній заробіток за 252 дні) х 47,17%).
Зважаючи на викладене підлягає задоволенню позов в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При цьому, з огляду на висновки суду щодо неспівмірності розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та, як наслідок, зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49 702,44 грн.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій (а.с.7), доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.
Відповідачем також не надано до суду доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 49 702,44 грн (сорок дев'ять тисяч сімсот дві грн 44 коп.).
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Дата складання повного рішення суду - 14 березня 2022 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.М. Момонт