ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" березня 2022 р. справа № 300/670/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Главача І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0018321306 від 23.08.2019, №0018311306 від 23.08.2019 та 0018331306 від 23.08.2019,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі, також - третя особа, АТ «УкрСиббанк») про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0018321306 від 23.08.2019, №0018311306 від 23.08.2019 та 0018331306 від 23.08.2019.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «УкрСиббанк».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 зупинено провадження у справі №300/670/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0018321306 від 23.08.2019, №0018311306 від 23.08.2019 та 0018331306 від 23.08.2019 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №343/739/20.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог п.п.“д” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.1.2 п.п.1.6, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, протиправно винесено податкові повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018321306, №0001353306, №0001343306, якими визначено до сплати додаткові грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору, і застосовано штрафні (фінансові) санкції. Позивач зазначає, що 22.01.2008 між ним та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», укладено договір про надання споживчого кредиту в розмірі 41 000,00 доларів США на придбання квартири. 20.10.2015 АТ «УкрСиббанк» направлено вимогу про дострокове погашення заборгованості, яка станом на 13.10.2015 становила 30 163,74 доларів США. Оскільки дана вимога позивачем не виконана, АТ «УкрСиббанк» звернувся до Долинського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 31 395,22 доларів США. Відтак, 20.12.2016 позивачем на погашення заборгованості згідно кредитного договору оплачено 17 565,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ склало 463 646,34 гривень, у зв'язку з чим 29.12.2016 наведений вище позов залишено без розгляду. Також зазначає, що АТ «УкрСиббанк» не повідомив позивача у передбачений Податковим кодексом спосіб про включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. У зв'язку із наведеним у позивача не виникало обов'язку щодо сплати податку з доходу отриманого як додаткове благо. Крім того, зазначає, що наказ №938 від 14.06.2019 видано з приводу позапланової невиїзної перевірки, яка вже була проведена в 2017 році на підставі іншого наказу, виданого з тих самих підстав, щодо того самого періоду, та направлені листи із запитом про надання податкової інформації не містять печатки контролюючого органу в порушення п.п.3 ст.73.3 Податкового кодексу України, а тому такі документи є незаконними, а дії, відповідно, неправомірними, що звільняє ОСОБА_1 від обов'язку надавати чи направляти повторно будь-яку інформацію з тих питань, з яких вона надавалась раніше. Відтак вважає, що нарахування грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, що оформлена актом від 02.08.2019 р. №703/09-19-13-06/ НОМЕР_1 . Зазначає, що на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області, щодо інформації про отримані доходи, встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у вигляді додаткового блага, а саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в розмірі 458 063,58 грн від AT “УкрСиббанк”. Стверджує, що позивачем декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого 2016 році доходу у вигляді додаткового блага не задекларовано та не сплачено.
А тому, з урахуванням висновку акту перевірки, уповноваженою особою відповідача прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018331306, №0018311306, №0018321306. Не погодившись з винесеним податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу до ДПС України. В ході розгляду якої оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без розгляду. Вважає, що в спірному випадку сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Також стверджує, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. Зазначає про аналогічну правову позицію у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 по справі №813/330/16 (а.с.60-64).
21.04.2020 на адресу суду надійшли додаткові документальні докази на виконання п.8 ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та письмові пояснення АТ «УкрСиббанк», відповідно до змісту яких заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Так, 22.01.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту №11286796000. Згідно даного кредитного договору позивачем отримано кредитні кошти в сумі 41 000,00 доларів США. Станом на 20.12.2016 кредитна заборгованість за договором про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 перед АТ «УкрСиббанк» становила 35 124,58 доларів США, що складало 927 149, 61 грн по курсу НБУ станом на 20.12.2016. АТ «УкрСиббанк» 20.12.2016 анульовано (прощено) кредитну заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 17 559 доларів США 58 центів, яка склалася із наступної заборгованості: сума основного боргу (кредиту) 17 353 доларів США 50 центів, що складало 458063 грн 58 коп. за курсом НБУ станом на 20.12.2016; сума відсотків 206,08 доларів США, що складало 5 439,69 грн за курсом НБУ станом на 20.12.2016. Відповідно до квитанції №17 (а.с.21) позивачем погашено частково заборгованість за кредитним договором №11286796000 від 22.01.2008 у сумі 17 565 доларів США. Згідно статті 605 Цивільного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зобов'язання, зокрема, припиняються внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків. Прощення боргу є одним з видів припинення зобов'язань за волею учасників (кредитора). Слід зазаначити, що повідомлення про анулювання боргу вих.№31-2-07-01/173 АТ «УкрСиббанк» від 20.12.2016 під власний підпис отримав ОСОБА_1 . 20 .12.2016 (а.с.77). Відповідно до вказаного повідомлення про анулювання боргу АТ «УкрСиббанк» як кредитор, з метою виконання вимог пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, повідомив позивача,, як платника податку на доходи фізичних осіб-боржника, що АТ «УкрСиббанк» прийнято рішення про анулювання його кредитної заборгованості за кредитним договором №11286796000 від 22.01.2008, що станом на 20 грудня 2016 року становить 17 559,58 доларів США, а саме суми основного боргу (кредиту) - 17 353,50 доларів США, що складало 458 063,58 грн за курсом НБУ станом на 20.12.2016. Крім цього відповідно до зазначеного повідомлення про анулювання боргу, позивача повідомлено, що АТ «УкрСиббанк», як кредитором прийнято рішення про анулювання суми процентів - 206,08 доларів США, що складало 5 439,69 грн за курсом НБУ станом на 20.12.2016. Також, згідно даного повідомлення АТ «УкрСиббанк», як кредитор, повідомив позивача, що відповідно до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Додатково зазначив, що АТ «УкрСиббанк» не було укладено з позивачем договорів або додаткових угод саме про зміну валюти за договором про надання споживчого кредиту та/або про прощення (анулювання) банком суми у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеної за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року. Враховуючи вищевикладене, оскільки АТ «УкрСиббанк» здійснено анулювання (прощення) саме основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу, а саме - основна сума боргу (кредиту), вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором відповідно до п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу. З огляду на вищевикладене, Позивача, як Позичальника, було повідомлено Банком про прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) повідомленням про анулювання боргу і анульовану суму відображено у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма № 1ДФ) саме за ознакою доходу « 126». Просив відмовити в задоволенні позовної заяви (а.с.85-87).
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що різниця сум заборгованості утворилася про причині того, що банк продовжував нарахування відсотків за користування кредитними коштами, навіть після направлення вимоги про дострокове погашення заборгованості, чим було змінено строк кредитування. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 в справі №444/9519/12. З наведеного вбачається, що після направлення вимоги від 15.10.2019 про дострокове погашення заборгованості ,АТ «УкрСиббанк» не вправі був нараховувати проценти за користування кредитними коштами передбачені умовами договору. Тобто сума визначена у наведених вище вимогах є остаточною та не може бути збільшена на підставі умов договору. Тому, висновок в акті №703109-19-13-06/3138819499 від 02.08.2019 про отримання немайнового блага в розмірі 458 063,58 грн в будь-якому разі не є обгрунтованим, та суперечить фактичним даним та наявним правовідносинам сторін. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі (а.с.92-94).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено наступне.
22.01.2008 між АКІБ “УкрСиббанк” (Банк) та фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11286796000, згідно якого Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 41 000,00 доларів США 00 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день укладення договору складає 207 050,00 грн, у порядку і на умовах, зазначених в цьому договорі, з відсотковою ставкою 12,50 % річних. В пункті 1.4 договору зазначено, що кредит надано Позичальнику для його особистих потреб, а саме на придбання нерухомості (а.с.12).
20.10.2015 АТ «УкрСиббанк» направлено вимогу №30-11/29750 про дострокове погашення заборгованості (а.с.16).
20.12.2016 згідно квитанції №17 ОСОБА_1 частково погашено заборгованість у сумі 17 565 доларів США.
Одночасно, повідомленням від 20.12.2016 №31-2-07-01/173 АТ “УкрСиббанк” повідомило позивача про анулювання боргу, зокрема про те, що АТ “УкрСиббанк” як кредитором, з метою виконання вимог п.п. “д” п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, яка станом на 20.12.2016 становить 17 559,58 доларів США, а саме суми основного боргу (кредиту) 17 353,50 доларів США, що складає 458 063,58 грн по курсу НБУ станом на 20.12.2016, а також про прийняття рішення про анулювання суми процентів 206,08 доларів США, яка складає 5 439,69 грн по курсу НБУ станом на 20.12.2016. Також звернуто увагу позивача на те, що сума заборгованості за основним боргом є доходом, отриманим як додаткове благо і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, сплатити військовий збір (а.с.77).
В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи 20.12.2016 ОСОБА_1 власноруч підписано дві заяви на ім'я начальника Західного центру досудового супроводження клієнтів роздрібного бізнесу департаменту роботи з простроченою заборгованістю АТ «УкрСиббанк» Лопушанського О.І., згідно яких позивач: ознайомлений з умовами Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу та розуміє, що за результатом участі в Акції буде частково анульовано борг по договору про надання споживчого кредиту №11286796000 від 22.01.2008, що в свою чергу призведе до виникнення доходу у вигляді додаткового блага та необхідності, відповідно до вимог пп. «д»164.2.17 п.164.2 ст.164 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; підтверджує, що в період участь в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу, крім погашення заборгованості по кредитному договору №11286796000 від 22.01.2008 в розмірі 17 565,00 доларів США жодних інших платежів третім особам, в тому числі співробітникам АТ «УкрСиббанк» не здійснював та таких платежів не вимагалося (а.с.78,79).
Листом від 15.06.2017 №14-2-2/11318 АТ “УкрСиббанк” повідомило контролюючий орган на лист №567/10/09-05-13-925/386 від 18.05.2017 про надання інформації та документального підтвердження щодо надання доходу фізичним особам в 2016 році не містить встановлених законодавством підстав для надання такої інформації (відсутня печатка та підстави). При цьому, прагнучи до партнерських взаємовідносин підтверджено інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі ОСОБА_1 , що в 2016 році у повному обсязі відображено у Податкових розрахунках суми доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форма №1ДФ) за ознакою доходу « 126». Доходи нараховані у вигляді основної суми боргу (кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням з врученням боржнику відповідного повідомлення про анулювання (прощення) боргу згідно вимог підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та включенням суми анульованого боргу до податкового розрахунку за формою 1 ДФ (а.с.67).
09.10.2017 ОСОБА_1 , в свою чергу, на запит контролюючого органу повідомив, що АТ «УкрСиббанк» не повідомив позивача у передбачений Податковим кодексом спосіб про включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. За час користування кредитними коштами в гривневому еквіваленті позивачем погашено більшу суму коштів аніж отримано. У зв'язку із наведеним у позивача не виникало обов'язку щодо сплати податку з доходу отриманого як додаткове благо (а.с.23-24).
23.07.209 позивачем викладено заперечення на листи податкового органу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків від 14.06.2019 №234, з питань дотримання податкового законодавства, із повідомленням про запрошення від 14.06.2019 № 234/0919-13-06 на документальну позапланову невиїзну перевірку, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, та військового збору з отриманих доходів за 2016 рік, які видані на підставі Наказу № 938 від 14.06.019 року повідомляю таке. У 2017 році вже надходили аналогічні документи, в тому числі і Наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 рік. На такий лист у 2017 році позтивачем надано письмову відповідь з обґрунтуванням дотримання з в повній мірі податкового законодавства у зазначений період, із наведенням безпосередньо розрахунків, норм чинного на той час законодавства та судової практики з приводу викладеної позиції. Звернув увагу, що згідно положень ст. 75 Податкового кодексу України, чинне законодавство не передбачає будь-яких повторних чи додаткових перевірок за один і той самий період з тих самих питань та підстав (а.с.26-27).
В період з 22.07.2019 по 26.07.2019 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що складено акт перевірки від 02.08.2019 №703/09-19-33-06/ НОМЕР_1 (а.с.31-36).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації за 2016 рік; п.п.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період що перевірявся, в розмірі 82451,44 грн; п.1.2, п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань по військовому збору в розмірі 6870,95 грн.
Податковим органом встановлено, що позивач в 2016 році відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів мав взаємовідносини з АТ “УкрСиббанк”, від яких отримував доходи в сумі 458063,58 грн, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту). Згідно отриманої інформації АТ “УкрСиббанк” №14-2-2/11318 від 15.06.2017 доходи нараховано у формі 1ДФ у виді додаткового блага в сумі 458063,58 грн.
На підставі акта перевірки від 19.09.2019 №33/09-19-33-06/3095903491 відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018311306 (форма “Р”), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 103064,30 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 82451,44 грн та 20612,85 грн за штрафними санкціями (а.с.38);
- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018331306 (форма “Р”), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 8588,69 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 6870,95 грн та 1717,74 грн за штрафними санкціями (а.с.39);
- податкове повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018321306 (форма “ПС”), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.37).
За результатами розгляду скарги позивача від 10.12.2019, Державною податковою службою України рішенням від 20.12.2019 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без розгляду (а.с.41-44,45,46).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження в Україні - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
За визначенням, наведеним у абзаці другому пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).
Таким чином, основна сума боргу (кредиту), що перевищує в 2016 році 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, збільшує дохід платника податку та включається в його оподатковуваний дохід.
При цьому, прощена (анульована) кредитором сума, не включається до оподаткованого доходу платника податку у разі її прощення (анулювання) в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).
Як встановлено судом, 20.12.2016 кредитором АТ “УкрСиббанк” анульовано кредитну заборгованість ОСОБА_1 за договором №11286796000 від 22.01.2008 про надання споживчого кредиту на придбання нерухомості, зокрема, суми основного боргу (кредиту) в розмірі 17353,50 доларів США, що складає 458063,58 грн і перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Вказана сума анульованого кредиту включена АТ “УкрСиббанк” до податкового розрахунку за формою 1ДФ. Повідомленням від 20.12.2016 №31-2-07-01/173 банк повідомив позивача про анулювання кредитної заборгованості за договором №11286796000 від 22.01.2008, зокрема, суми основного боргу (кредиту) 17353,50 доларів США, що складає 458063,58 грн та звернув увагу ОСОБА_1 на необхідність самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Позивач заперечує про належне повідомлення кредитором про прощення (анулювання) вказаного боргу, його включення до податкового розрахунку за формою 1ДФ, що суперечить наявними в матеріалах справи документальними доказами (власноруч проставлений підпис ОСОБА_1 на повідомленні та заявах від 20.12.2016 (а.с.77,78,79)).
Суд зазначає, що за змістом підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, вказана норма може бути застосована лише за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла, та прощення (анулювання) кредиту згідно умов такого закону.
Між тим, приймаючи рішення про прощення (анулювання) ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №11286796000 від 22.01.2008, банк не керувався законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), такий закон станом на час прощення (анулювання) кредиту не прийнято, а отже, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №820/6319/16.
При цьому суд звертає увагу, що прощення (анулювання) АТ “УкрСиббанк” позивачу кредиту відбулось не в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла, а за інших обставин, і позивач погодився на прощення йому кредиту за інших умов. Навіть прийняття в подальшому закону щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не змінило б факту прощення позивачу кредиту не в порядку такого закону, тобто, за відсутності підстав, визначених підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України. А тому, згода позивача на прощення йому кредиту не на умовах (за відсутності) закону щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), виключає наявність у позивача законного сподівання, що сума прощеної АТ “УкрСиббанк” заборгованості за кредитом не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Таким чином, ОСОБА_1 , який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
За змістом підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, платник податку на доходи фізичних осіб, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України 167.1. ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
У позовній заяві позивач звертає увагу суду на приписи пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, відповідно до змісту якого, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Виходячи з аналізу наведеної норми, суд зазначає, що з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.
Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином, з огляду на те, що прощена (анульована) сума боргу позивача є саме основною сумою боргу (кредиту), застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України до даних правовідносин є помилковим, а тому, доводи позивача стосовно відсутності підстав для включення до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу суму прощеного (анульованого) боргу суд відхиляє.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у рішенні, ухваленому по справі №826/6896/17 (адміністративне провадження №К/9901/57674/18) 24 жовтня 2018 року.
Підсумовуючи наведене і враховуючи те, що прощена сума боргу (кредиту) позивача у розмірі 458063,58 грн у розумінні підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, суд вважає правомірними дії відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.08.2019 № 0018311306 та №0018331306.
Згідно із пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Платники військового збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Однак, в порушення вказаних правових норм позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, що виник у зв'язку з прощенням (анулюванням) основного боргу за кредитним договором №11286796000 від 22.01.2008, та, відповідно, не сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 38075,36 грн. та військовий збір в сумі 3172,95 грн.
За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором та прийняття оскаржуваних рішень) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором та прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПК України).
Підсумовуючи наведене вище, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд зазначає, що відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.08.2019 №0018311306, №0018331306, №0018321306 діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
При цьому суд вважає помилковим посилання позивача на висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, оскільки предмет спору в справі, що розглядається, є відмінним від предмету спору в справі №444/9519/12
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП - 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.