ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2022 р. справа № 300/4387/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Угринівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 08.02.2021 № 78, -
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Угринівської сільської ради (далі - відповідач), в якому просить суд: зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.01.2021 позивач звернулася до Угринівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область. За результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.01.2021 відповідач листом від 08.02.2021 № 78 повідомив позивача, що їй було виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га в селі Угринів згідно рішення від 05.11.2019. Також в листі вказано, що земельна ділянка, яка вказана в клопотанні ОСОБА_1 від 26.01.2021, знаходиться в приватній власності громадян. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки земельна ділянка, яка вказана в клопотанні від 26.01.2021, згідно даних Держгеокадастру є вільною та знаходиться поруч з домоволодінням позивача. Щодо отриманої земельної ділянки, то ОСОБА_1 одночасно із клопотанням від 26.01.2021 подала до Угринівської сільської ради заяву від 26.01.2021 про відмову від виділеної земельної ділянки в селі Угринів. Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, за результатом розгляду клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач мав лише два варіанти можливої поведінки: прийняти рішення про надання такого дозволу, або прийняти рішення про мотивовану відмову в наданні такого дозволу. Так, відповідач жодного рішення за результатом розгляду клопотання від 26.01.2021 не прийняв, а лише листом від 08.02.2021 № 78 повідомив, що позивач уже отримала земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га в селі Угринів. За вказаних обставин, позивач вважає, що відповідач недотримався встановленої Земельним кодексом України процедури розгляду клопотанням від 26.01.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Ухвалою суду від 25.08.2021 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Вказану ухвалу представник позивача отримав 13.12.2021.
Представник позивача у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки та подав позовну заяву, в якій позовні вимоги виклав в новій редакції та просив суд: визнати протиправним та скасування рішення від 08.02.2021 № 78.
Ухвалою від 29.12.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Угринівська сільська рада ухвалу від 29.12.2021 про відкриття провадження отримала 04.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Строк на подання відзиву на позов закінчився 19.01.2022. Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
За правилами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України уразі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
26.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до Угринівської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область. У клопотанні позивач повідомила відповідача, що вона не використала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищевказаним цільовим призначенням. При цьому, земельна ділянка, яка вказана в клопотанні від 26.01.2021, згідно даних Держгеокадастру є вільною, ніким не обробляється та знаходиться поруч з домоволодінням позивача. До клопотання від 26.01.2021 долучила викопіювання з публічної кадастрової карти (а.с. 8-9, 56).
26.01.2021 ОСОБА_1 також подала до Угринівської сільської ради заяву про відмову від виділеної згідно рішення від 05.11.2019 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га в селі Угринів (а.с. 10).
За результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26.01.2021 відповідач листом від 08.02.2021 № 78 повідомив позивача, що їй було виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га в селі Угринів на масиві «Біля локатора» згідно рішення від 05.11.2019. Що стосується земельної ділянки, яка вказана в клопотанні від 26.01.2021, то така земельна ділянка знаходиться в приватній власності громадян. До вказаного листа від 08.02.2021 № 78 відповідач долучив копію рішення від 05.11.2019 та копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13-21).
Вважаючи протиправним рішення Угринівської сільської ради від 08.02.2021 № 78, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду, в якому просить таке рішення скасувати.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Вказані норми кореспондуються із частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною третьою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Статтею 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Так, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
ОСОБА_1 є громадянином України, а тому має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства. Доказів протилежного суду не подано.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Так, порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З огляду на зміст частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, формою якого згідно статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада є рішення, а не лист.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до Угринівської сільської ради із клопотанням від 26.01.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область. За результатом розгляду вказаного клопотання позивача від 26.01.2021 відповідач листом від 08.02.2021 № 78 повідомив позивача, що їй було виділено земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,0500 га в селі Угринів на масиві «Біля локатора» згідно рішення від 05.11.2019. Щодо земельної ділянки, яка вказана в клопотанні від 26.01.2021, то відповідач вказав, що така земельна ділянка знаходиться в приватній власності громадян.
Суд звертає увагу на те, що відповідач, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 від 26.01.2021 повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення.
В спірному випадку Угринівська сільська рада за результатом розгляду клопотанням від 26.01.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, не прийняла жодного рішення, як це передбачено статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтею 118 Земельного кодексу України, а обмежилась лише листом від 08.02.2021 за № 78.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не подав суду доказів того, що ним було прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання позивача від 26.01.2021, з викладенням мотивів такої відмови, та доказів, що їх підтверджують (тобто всіх доказів, що стали підставою для прийняття рішення). Суд першої інстанції забезпечив відповідачу таке право, направивши йому ухвалу суду від 29.12.2021.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 за результатом розгляду справи № 820/688/17 зазначила:
«Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим...
Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладене у формі листа від 1 лютого 2017 року № К-371/0/6-1841/0/21-17, не відповідає критеріям, установленим частиною третьою статті 2 КАС, оскільки не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ГУ Держгеокадастру, відмовляючи в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не врахувало, що відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку...».
Суд звертає увагу на те, що лист Угринівської сільської ради від 08.02.2021 за № 78 за своєю суттю не є рішенням, а тому відсутність належним чином оформленого рішення Угринівської сільської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання позивача, свідчить про те, що відповідач як орган місцевого самоврядування не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити згідно чинного земельного законодавства України.
Отже, має місце протиправна бездіяльність Угринівської сільської ради щодо не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання позивача від 26.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область.
Щодо доводів відповідача, викладених в листі від 08.02.2021 за № 78, то суд не дає їм оцінки, оскільки вони не впливають на висновок суду щодо протиправності поведінки відповідача як суб'єкта владних повноважень, який діяв не спосіб, що встановлений законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту, а саме: зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву, зазначила:
« 36…Суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
37. При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
38. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.
39. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою…».
Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.
В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов'язання уповноваженого суб'єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов'язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника. Відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде визнання протиправної бездіяльності Угринівської сільської ради щодо розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання позивача від 26.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 26.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область та за результатами його розгляду прийняти рішення з урахуванням викладених судом правових висновків у цій справі.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Угринівської сільської ради належить частково задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.2058757894.1 від 19.03.2021 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн. (а.с. 1).
З огляду на часткове задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Угринівської сільської ради 454,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Угринівської сільської ради щодо розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 26.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область.
Зобов'язати Угринівську сільську раду (ідентифікаційний код - 04356426, вулиця Польова, 1, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77423) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 26.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в селі Клузів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область та за результатами його розгляду прийняти рішення з урахуванням викладених судом правових висновків у цій справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Угринівської сільської ради (ідентифікаційний код - 04356426, вулиця Польова, 1, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77423) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.