ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" березня 2022 р. справа № 300/6082/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2015, 2016 та 2017 роках військова частина НОМЕР_1 протиправно здійснювала нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення без врахування щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (надалі, також - Постанова №889). Позивачем зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася ОСОБА_1 щоміця з січня 2015 року по грудень 2017 року, тобто мала постійних характер, внаслідок чого, повинна була включатися до складу сум грошового забезпечення, за якою нараховувалась та виплачувалась грошова допомога на оздоровлення у травні 2015 року, квітні 2016 року та червні 2017 року. Окрім того, зазначено, що у зв'язку з протиправними діями відповідача позивачем недоотримано грошову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 року в сумі 11820,85 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягають у не включенні до грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" до складу сум грошового забезпечення, за якою нараховувалась та виплачувалась у 2015-2017 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, ОСОБА_1 ; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, передбаченої постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 до складу сум грошового забезпечення, за якою нараховувалась та виплачувалась у 2015-2017 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (з урахуванням раніше виплачених сум).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.21-22).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій (а.с.34-36).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.11.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на оздоровлення. Ця нагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки визначеним категоріям військовослужбовців і за наявності у фонді грошового забезпечення коштів для її виплати (а.с.27-30).
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 01.02.2022 року по 03.02.2022 року перебував у відпустці, у зв'язку з чим, строк розгляду справи продовжено.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
ОСОБА_1 в період з 27.05.2003 року по 03.01.2019 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира національної гвардії України від 27.12.2018 року №206 о/с ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас ЗС України, на підставі якого, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2019 року №3 по с/ч був виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки №50/41-1615 від 28.09.2021 про нараховані допомогу для оздоровлення та щомісячну додаткову грошову винагороду ОСОБА_1 , позивачу виплачено допомогу на оздоровлення, зокрема, у 2015 році - у розмірі 3444,55 грн., у 2016 році - у розмірі 7958,94 грн. та у 2017 році - у розмірі 7958,93 грн. (а.с.15).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розрахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2015, 2016, 2017 роках без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі, також - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (надалі, також - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною 1 статті 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі, також - Постанова №1294) було встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 було надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, серед іншого, допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України визначала чинна до 02.05.2018 Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.07.2014 №638 (надалі, також - Інструкції №638).
Пунктом 1.2 даної Інструкції №638 передбачалося, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями, додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців установлюються відповідно до чинного законодавства.
Розділом XXIII Інструкції №638 передбачалась виплата допомоги для оздоровлення.
Так, відповідно до пункту 23.1 Інструкції №638 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командирові (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 23.2 Інструкції №638).
При цьому, пунктом 23.4 даної Інструкції №638 передбачалось, що розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород, які не мають постійний характер), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Таким чином, чинна у спірний період Інструкція №638 передбачала виплату військовослужбовцям Національної гвардії України допомоги на оздоровлення з урахуванням при обчисленні її розміру, серед іншого, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер.
Разом з тим, відповідно до підпунктів 1 та 4 пункту 1 чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №889 (надалі, також - Постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Таким чином, в період 2015, 2016 та 2017 років була чинною Постанова №889, яка передбачала виплату військовослужбовцям Національної гвардії щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Як вбачається з довідки №50/41-1615 від 28.09.2021 ОСОБА_1 у 2015, 2016 та 2017 роках щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась кожного місяця (а.с. 15-16).
Також, позивачу виплачувалась допомога на оздоровлення, зокрема, у 2015 році - в розмірі 3444,55 грн., у 2016 році - в розмірі 7958,94 грн. та у 2017 році - в розмірі 7958,93 грн., що підтверджується довідкою №50/41-1615 від 28.09.2021 (а.с. 15-16).
При цьому, визначення позивачу розміру допомоги на оздоровлення було здійсненно з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавок за виконаня особливо важливих завдань під час проходження служби, за кваліфікацію, за державну таємність та щомісячної премії, тобто без урахування виплачених позивачу сум щомісячної додаткової грошової винагороди.
Вказане питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Верховний Суд в ухвалі від 27.04.2020 №1.380.2019.003718 зазначив наступне: питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів касаційних судів у складі Верховного Суду. Відтак, правова позиція, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 №522/2738/17 у спірному випадку є пріоритетною для застосування порівняно з позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.03.2018 у справі №761/17387/17, від 29.08.2019 у справі №820/375/18, від 21.11.2019 у справі №815/5547/17 та від 09.01.2020 у справі №809/1489/16.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, враховуючи наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі №522/2738/17, суд дійшов висновку про те, що до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу протягом 2015-2017 років кожного місяця, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий (разовий) характер.
Отже, у спірному випадку, щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та мала бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення.
За таких обставин, можна дійти висновку, що виплативши позивачу допомогу на оздоровлення у травні 2015, у квітні 2016 року та у червні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку розміру вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, відповідач порушив право позивача на отримання допомоги на оздоровлення в належному розмірі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати у 2015, 2016 та 2017 роках грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною 1 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася така допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, є такою, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, що стосується недоплаченої суми грошової допомоги на оздоровлення, судом встановлено, що при розрахунку суми такої допомоги у спірні періоди не була врахована щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалась позивачу, зокрема у травні 2015 року - в розмірі 2066,73 грн., у квітні 2016 року - в розмірі 4775,36 грн. та у червні 2017 року - в розмірі 4775,36 грн. Нарахування ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у зазначених розмірах підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №50/41-1615 від 28.09.2021 (а.с. 15).
При цьому, суд звертає увагу, що наведений представником позивача у позовній заяві розрахунок недоплаченої допомоги у загальному розмірі 11820,85 грн. є помилковим, оскільки взята до уваги при такому розрахунку сума щомісячної грошової допомоги за травень 2015 року в розмірі 2270,14 грн. не підтверджена жодними доказами.
Натомість, довідкою №50/41-1615 від 28.09.2021 підтверджується виплата позивачу щомісячної грошової допомоги на оздоровлення у травні 2015 року в розмірі 2066,73 грн.
Таким чином, загальний розмір недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення становить 11617,45 грн., що еквівалентно загальному розміру виплачених позивачу сум грошової допоги, які не були враховані, однак повинні були враховуватися при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2015, 2016 та 2017 роках (2066,73 грн. + 4775,36 грн + 4775,36 грн).
Відповідно до частини 2 статті КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача слід вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 11617,45 грн., що становить загальну суму виплаченої позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, не врахованої при розрахунку розміру допомоги на оздоровлення у 2015, 2016 та 2017 роках.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір”, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у 2015, 2016 та 2017 роках допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною 1 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася така допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 №889.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення за 2015, 2016 та 2017 роки в сумі 11617,45 грн. (одинадцять тисяч шістсот сімнадцять гривень сорок п'ять копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14323422, вул. Чорновола, 161, м. Івано-Франківськ, 76005).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.