ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" березня 2022 р. справа № 300/6717/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Біньковської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо не проведення
повного розрахунку при звільненні, а саме - невиплати у день звільнення індексації грошового забезпечення; стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 30.11.2020 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 13 жовтня 2021 року терміном 317 днів із розрахунку 594,96 грн. в день, у сумі 18602,32 грн. (594,96 грн. х 317 днів) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день виключення із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення відповідачем не проведено повного розрахунку при звільненні - не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2016 та з 01.03.2018 по 30.11.2018. Зазначає, що така виплата проведена відповідачем не 30.11.2020, у день виключення із списків Військової частини НОМЕР_1 , а 13.10.2021, тому, у відповідності до статей 116, 117 КЗпП України відповідач повинен нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виплат належної йому при звільненні індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, в якому стосовно задоволення позову заперечує. Зазначає, що трудові відносини та військова служба мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством, тому передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Зауважує, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили військову службу не передбачена, а дія норм КЗпП України на них не поширюється. Зауважує, що позивач зробив неправильний розрахунок, оскільки не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц (а.с.20).
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №705 від 27.10.2020, ОСОБА_1 звільнений відповідно до підпункту “б” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби в запас. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2020 №252 позивача виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення відповідача, що встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2021 у справі №300/1619/21 та підтверджується сторонами.
За змістом наказу №252 від 30.11.2020, при виключенні ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , визначено виплатити йому грошову компенсацію за невикористану відпустку за 5 років (за період з 2016 по 2020 роки), щомісячну премію за листопад 2020 року, одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2021, у справі №300/1619/21, серед іншого, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2021 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 300/1619/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року, як базового місяця для розрахунку, та за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця для розрахунку.
Як зазначає позивач та підтверджено випискою від 21.10.2021 з карткового рахунку позивача про надходження коштів, 13.10.2021 відповідачем на банківський рахунок позивача виплачено заборгованість в сумі 67378,74 грн. (а.с.12).
При цьому, відповідач зазначає, що згідно відомості розподілу виплат Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 08.09.2021 нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 19039,21 грн. (а.с.25), а 13.10.2021 відповідачем нараховано індексацію грошового забезпечення позивачу в розмірі 67378,74 грн. (а.с.26).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
За змістом статті 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення.
Отже, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
В постанові від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, що під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Як встановлено судом, позивача виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 30.11.2020.
Розрахунок з виплати індексації грошового забезпечення проведений відповідачем 13.10.2021.
Як зазначено судом вище, стаття 116 Кодексу законів про працю України оперує поняттям “всі суми, що належать працівнику”, а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Із змісту вказаних правових норм суд робить висновок, що відповідальність в розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо слідує із статті 117 КЗпП.
Отже, в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.
Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум, прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку.
Коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати, застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100 (підпункт “л” пункту 1 цього Порядку).
Згідно з п.2 вказаного Порядку №100 від 08.02.1995, середня заробітна плата за час затримки всіх сум належних на час звільнення виплат, обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Враховуючи, що позивача було виключено із списків відповідача в листопаді 2020 року, то для обчислення середнього заробітку необхідно брати період за вересень-жовтень 2020 року.
Зміст доданих сторонами доказів засвідчує склад грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передують місяцю, в якому відбулось виключення із списків, в загальній сумі 36292,50 грн. Отже, середньоденне грошове забезпечення для розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати грошових компенсацій становить 594,96 грн. (36292,50 грн. розділити на 61 календарний день).
Загальний період затримки розрахунку при звільненні у спірному випадку становить 317 календарних днів.
Таким чином, середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать позивачу до виплати в день звільнення, становить 188602,32 грн. (594,96 х 317).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Враховуючи встановлені і цій справі обставини, суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки відповідачем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Так, згідно із грошовим атестатом від 01.12.2020, довідкою-розрахунком №350/484/1/2015 від 18.11.2021, відомостями розподілу виплат від 08.09.2021 та від 13.10.2021 загальна сума грошового забезпечення, що підлягала виплаті позивачу під час звільнення з військової служби становить 444822,83 грн., з яких: грошове забезпечення за листопад 2020 року - 18129,35 (в тому числі премія - 1774,50), вихідна допомога при звільненні 229310,25 грн., компенсація за невикористану відпустку УБД - 41158,25 грн., грошова компенсація за неотримане речове майно - 69807,03 грн., індексація грошового забезпечення - 86417,95 грн.
Отже, сума несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення становить 19,43% від загальної суми належних позивачу до виплати сум грошового забезпечення.
Таким чином, виходячи з принципу пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 36645,43 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із виплати індексації грошового забезпечення (19,43% від 188602,32 грн.).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, яка, в силу положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.
Щодо вимог позивача про одночасну компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (надалі також - Порядок №44), суд зазначає, що оскільки з позивачем не проведено відповідного розрахунку із виплати середнього заробітку за час затримки виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2016 та з 01.03.2018 по 30.11.2018, позовні вимоги в цій частині є передчасними, а тому в задоволені вказаної вимоги слід відмовити.
Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом судовий збір не сплачувався відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення із ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні із виплати індексації грошового забезпечення.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) середній заробіток в сумі 36645,43 грн. (тридцять шість тисяч шістсот сорок п'ять гривень 43 копійки) за час затримки з 01 грудня 2020 року по 13 жовтня 2021 року виплати індексації грошового забезпечення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.