09 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16350/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення виконання робіт,
Державна екологічна інспекція у Волинській області (далі Держекоінспекція у Волинській області, позивач) звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про зупинення виконання робіт в частині експлуатації стаціонарного джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме водогрійного котла, розташованого по АДРЕСА_1 , до усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища шляхом отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
В обґрунтування позову позивач вказав, що Держеконіспекцією у Волинській області проведено чергову позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 в частині виконання припису від 20.01.2021 №000052.
Актом від 28.09.2021 № 388/09.21, складеним за результатами позапланової перевірки встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме водогрійним котлом, що працює на твердому паливі, який знаходиться по АДРЕСА_1 і використовується для опалення приміщення магазину - не отримано.
За невиконання припису від 20.01.2021 №000052, постановою про накладення адміністративного стягнення 28.09.2021 № 001212 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
За наслідками проведення перевірок (планової та позапланових) відповідачем не надавалось жодних пояснень, зауважень або заперечень до актів перевірок, приписів та протоколів про вчинення адміністративного правопорушення. Приписи щодо усунення порушень та постанови про накладення адміністративного стягнення в судовому порядку не оскаржувались, а накладені на відповідача адміністративні штрафи сплачені добровільно. Станом сьогоднішній день ФОП ОСОБА_1 не повідомляла позивача про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» продовжує здійснювати господарську діяльність експлуатуючи об'єкт, який справляє або може справляти шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел та систематично не виконує законні вимоги Інспекції щодо усунення порушень. Наведене свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, у зв'язку з чим існує необхідність застосування заходів реагування з метою недопущення подальшого порушення вимог природоохоронного законодавства.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою від 04.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її судовий розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копію ухвали від 04.01.2022 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вручено ОСОБА_1 17.01.2022, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідач пред'явлені позовні вимоги не оспорила, відзив на позов у встановлений судом строк не подала, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що з метою виконання річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2020 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.11.2019 № 320, відповідно до наказу Держекоінспекції у Волинській області від 20.01.2020 №17 та направлення від 22.01.2021 №121, посадовими особами позивача 25.02.2020 проведено планову перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (а.с.13-17).
За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.02.2020 №143/02.20, з якого вбачається, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля продуктами харчування. Дві земельні ділянки загальною площею 220 кв м, які знаходяться по АДРЕСА_1 , використовуються на підставі Державного акта на право власності на землю серії ВЛ №005869 від 30.07.2002, зареєстрованого за №13. Землю надано для комерційного використання.
Як вбачається з акта перевірки, стаціонарним джерелом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є водогрійний котел, що працює на твердому паливі та використовується для опалення приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюються за відсутності дозволу, виданого суб'єкту господарювання, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Акт перевірки від 25.02.2020 №143/02.20 підписано суб'єктом господарювання та отримано один примірник. Пояснення, зауваження чи заперечення до акту перевірки, в тому числі, щодо виявлених порушень не надавались (а.с. 18-25).
Постановою про накладення адміністративного стягнення від 25.02.2020 № 000291 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн (а.с.29).
Крім того, з метою усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства, Інспекцією видано припис від 25.02.2020 № 000257, яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано, крім іншого, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в строк до 24.05.2020 (п. 1 припису) (а.с. 25 (зворот).
З метою перевірки стану виконання суб'єктом господарювання припису від 25.02.2020 №000257, на підставі наказу від 19.01.2021 №17, позивачем 20.01.2021 проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 20.01.2021 №20/01.21 та встановлено, зокрема, що дозвіл на викиди водогрійним котлом, що працює на твердому паливі та використовується для опалення приміщення магазину, який знаходиться по АДРЕСА_1 - не отримано (а.с.33-35).
Як наслідок, за невиконання припису від 25.02.2020 №000257, відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 20.01.2021 № 000026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн (а.с.37).
З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, Держеконіспекцією видано новий припис від 20.01.2021 №000052, яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язано, крім іншого, отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в строк до 19.04.2021 (п. 1 припису) (а.с.35 (зворот)).
На підставі наказу від 24.09.2021 №307 та направлення від 24.09.2021 №485 Держекоінспекцією у Волинській області 28.09.2021 проведено чергову позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 в частині виконання припису від 20.01.2021 №000052 (а.с.39).
Актом від 28.09.2021 № 388/09.21, складеним за результатами позапланової перевірки встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме водогрійним котлом, що працює на твердому паливі, який знаходиться по АДРЕСА_1 і використовується для опалення приміщення магазину - не отримано (а.с.41-43).
За невиконання припису від 20.01.2021 №000052, постановою про накладення адміністративного стягнення 28.09.2021 № 001212 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-5 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн (а.с.45).
За наслідками проведення усіх вищезазначених перевірок відповідачем не надавалось жодних пояснень, зауважень або заперечень до актів перевірок, приписів та протоколів про вчинення адміністративного правопорушення. Приписи щодо усунення порушень та постанови про накладення адміністративного стягнення в судовому порядку не оскаржувались, а накладені на відповідача адміністративні штрафи сплачені добровільно. Крім того, ФОП ОСОБА_1 не повідомляла позивача про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
28.12.2021 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування до ФОП ОСОБА_1 заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).
Вирішуючи питання наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів реагування, про які просить позивач, суд виходить з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України від 05.04. 2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V), Законом України від 25.06.1991 №1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон №1264-XII).
Відповідно до статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, про поводження з відходами; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.
Як визначено статтею 34 Закону №1264-XII, завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За змістом пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 (далі - Положення №275) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно з підпунктами 3, 5 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності суб'єктів господарювання і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, впливу фізичних та біологічних факторів, лімітів скидів забруднюючих речовин.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.
Із наведеного вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Державну екологічну інспекцію України та її територіальні органи, яким є і Державна екологічна інспекція у Волинській області.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом №877-V.
Як встановлено статтею 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною шостою статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акту; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Частина сьома статті 7 Закону №877-V передбачає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Нормами частини першої статті 8 Закону №877-V визначено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
У розумінні частини восьмої статті 7 Закону №877-V припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Згідно з частиною дев'ятою статті 8 Закону №877-V невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
Як передбачено частиною п'ятою статті 4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності (стаття 3 Закону №877-V).
Також статтею 50 Закону №1264-XII обумовлено, що діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач наділений відповідними повноваженнями державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, у тому числі на вжиття до суб'єктів господарювання певних заходів реагування (зокрема, складання приписів, протоколів, розпоряджень про усунення виявлених порушень вимог). Нормами Закону №877-V передбачений вичерпний перелік заходів реагування, які застосовуються за рішенням суду, ухваленого за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю), а саме: 1) повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) продукції; 2) повне або часткове зупинення реалізації продукції; 3) повне або часткове зупинення виконання робіт; 4) повне або часткове зупинення надання послуг. Передумовою прийняття такого рішення є встановлення факту (фактів) виконання робіт (надання послуг) суб'єктами господарювання та порушень вимог законодавства під час їх виконання, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу. Виявлені факти порушень вимог законодавства фіксуються актами перевірки (заходу державного нагляду (контролю)).
Надаючи оцінку доводам сторін, суд зазначає, що детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства відповідно до абзацу першого частини шостої статті 7 Закону №877-V повинен містити складений акт посадової особи органу державного нагляду (контролю), яка проводила плановий або позаплановий захід.
Як було установлено судом, Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено планову та позапланові перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ФОП ОСОБА_1 і актами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.02.2020 №143/02.20, від 20.01.2021 №20/01.21, від 28.09.2021 № 388/09.21 зафіксовано порушення відповідачем ч.5, 6 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" в частині незабезпечення відповідачем отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.10.1992 №2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" (далі - Закон №2707-XII) забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; забруднююча речовина - речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Закон №2707-XI спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.
Згідно із статтею 5 Закону №2707-XI у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин. Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.
Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об'єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону №2707-XI) .
Статтею 10 Закону №2707-XII визначено обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря. Так підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.
Як передбачено частинами п'ятою, шостою статті 11 Закону №2707-XII, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Законом України від 19.05.2011 №3392-VI "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" затверджено Перелік таких документів (додаток до Закону). Пунктом 30 Переліку передбачено дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Згідно з пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 (далі - Порядок №302), дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди.
Відповідно до статті 12 Закону №2707-XII господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу є підставою для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
Необхідність отримання суб'єктом господарювання відповідного дозволу виникає за наявності певних умов: по-перше - це встановлення факту, що певний об'єкт є джерелом викиду, тобто є об'єктом (підприємством, цехом, агрегатом, установкою, транспортним засобом тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, а норматив якості атмосферного повітря не відповідає критеріям якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; по друге - такий об'єкт має експлуатуватись.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання, які експлуатують стаціонарні джерела викидів. В свою чергу, відсутність такого дозволу у відповідача свідчить про те, що даний суб'єкт господарювання незаконно здійснює експлуатацію стаціонарного джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим грубо порушує вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища під час провадження господарської діяльності.
Суд зазначає, що в актах перевірки від 25.02.2020 №143/02.20, від 20.01.2021 №20/01.21, від 28.09.2021 № 388/09.21 зазначено про те, що відповідачем для опалення магазину використовується водогрійний котел, що працює на твердому паливі. Також вказано, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній.
Газові та твердопаливні котли, які використовуються для обігріву виробничих та адміністративних приміщень, - це агрегати або пристрої (залежно від їх виду і потужностей), але в будь-якому випадку нерухомі об'єкти, які є стаціонарними джерелами забруднення атмосферного повітря. Суд погоджується з позивачем, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу.
Доказів отримання відповідачем дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до суду надано не було.
Позивач у справі є контролюючим органом, суб'єктом владних повноважень. Право на звернення позивача до суду з вимогою зупинення виконання робіт ґрунтується на Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Прийняття рішення про зупинення виконання робіт суб'єкта господарювання віднесено законодавцем до компетенції суду. В ході судового провадження сторони мають право надавати пояснення у заявах по суті справи, аргументуючи свої вимоги та заперечення, подавати докази, доводячи перед судом їх переконливість.
В даному випадку позивач довів наявність підстав для застосування судом заходів реагування у вигляді зупинення виконання робіт відповідачем.
Оскільки, ФОП ОСОБА_1 всупереч вимогам статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" використовує стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу, що створює загрозу здоров'ю людей та має шкідливий вплив на навколишнє природне середовище, то суд вважає позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Волинській області обґрунтованими.
З урахуванням встановлених обставин та наведених норм законодавства щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел суд вважає, що наявні підстави для зупинення діяльності відповідача в частині експлуатації стаціонарного джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме водогрійного котла, розташованого по вул. Володимирській, 46, м. Устилуг, Володимир-Волинського району Волинської області, до усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища шляхом отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
З урахуванням вищенаведеної правової норми, витрати позивача - суб'єкта владних повноважень зі сплати судового збору за звернення до суду із даним позовом із відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Державної екологічної інспекції у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зупинення виконання робіт задовольнити повністю.
Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зупинити виконання робіт в частині експлуатації стаціонарного джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме водогрійного котла, розташованого по АДРЕСА_1 , до усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища шляхом отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: Державна екологічна інспекція у Волинській області (43025, м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 20, код ЄДРПОУ 38009738).
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Т.М. Димарчук