04 березня 2022 р. Справа № 120/10729/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась військова частина НОМЕР_1 (позивач, в/ч НОМЕР_1 ) з адміністративним позовом до Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за вимогами якого просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.08.2021 у ВП №65194906.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що на виконанні у Замостянському відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) знаходиться виконавчий лист № 120/2287/20-а про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.03.2019 по 09.10.2020. 27.07.2021 відповідачем в межах даного виконавчого провадження було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання вимог виконавчого документу без поважних причин, яка була оскаржена позивачем у судовому порядку. Втім, 11.08.2021 відповідачем винесено наступну постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 10200 грн. за повторне невиконання вимог виконавчого документу без поважних на те причин.
На переконання позивача, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Відтак, з метою захисту порушених, на думку позивача, прав та інтересів останній і звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 12.10.2021 судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Наступною ухвалою суду від 12.10.2021 провадження у вказаній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 120/9652/21-а за позовом військової частини НОМЕР_1 до Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови ВП № 65194906 від 27.07.2021, яка розглядалася Вінницьким окружним адміністративним судом.
У зв'язку з усуненням обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у справі, ухвалою від 02.02.2022 провадження у справі було поновлено. Крім того, оскільки судом було з'ясовано, що даний адміністративний позов подано позивачем до неналежного відповідача, позивачу запропоновано висловити письмово свої доводи, міркування або заперечення щодо можливості заміни відповідача у справі в порядку ч. 3 ст. 48 КАС України.
11.02.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача належним, за наслідками розгляду якого суд своєю ухвалою від 14.02.2022 здійснив заміну первісного відповідача у справі - Замостянський відділ державної виконавчої служби у місті Вінниця Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належного відповідача - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Окрім того, цією ж ухвалою суд з власної ініціативи в порядку ст. 49 КАС України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , який є стягувачем у виконавчому провадженні ВП №65194906.
Оскільки у зв'язку із заміною первісного відповідача розгляд цієї справи згідно ч. 6 ст. 48 КАС України розпочався спочатку, тому суд встановив як новому відповідача так і третій особі 3-денний строк для подання відзиву та позовну заяву та відповідних пояснень щодо позову.
Копію відповідної ухвали від 14.02.2022 відповідач - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) отримав 16.02.2022, однак у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, про причини його неподання суду не повідомив.
Також і від третьої особи жодних пояснень щодо позову не надійшло.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
За таких обставин суд доходить висновку про можливість розгляду даної справи у відсутність відзиву відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Згідно ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Постановою старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 22.04.2021 відкрито виконавче провадження № 65194906 щодо виконання виконавчого листа №120/2287/20-а від 15.04.2021, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.03.2019 по 09.10.2020.
Пунктом 2 даної постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
В подальшому, старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) винесено постанову про накладення на боржника - в/ч НОМЕР_1 штрафу у ВП № 65194906 від 27.07.2021 у сумі 5100 грн. за невиконання вимог виконавчого документа без поважних причин.
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду, де судом було відкрито провадження у справі № 120/9652/21-а.
Разом із тим, 11.08.2021 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дзюбенко Т.О. в межах виконавчого провадження ВП № 65194906 відносно в/ч НОМЕР_1 винесено наступну постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 за повторне невиконання боржником вимог виконавчого документа.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд першочергово зазначає про те, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/9652/21-а за позовом військової частини НОМЕР_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправними дій та скасування першої постанови про накладення штрафу від 27.07.2021 у ВП №65194906.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі № 120/9652/21-а, яке набрало законної сили згідно ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2022 року, адміністративний позов задоволено частково та, зокрема, визнано протиправною і скасовано постанову державного виконавця від 27.07.2021 про накладення на в/ч НОМЕР_1 штрафу в розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні ВП №65194906.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки обставини у справі № 120/9652/21-а та в даній адміністративній справі виникли з одних і тих же правовідносин, тому такі не доказуються при розгляді цієї справи.
Зокрема, суд враховує, що спірні правовідносини у даній справі регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а також відповідальність боржника за невиконання такого рішення врегульовуються статтями 63 та 75 Закону №1404.
А саме, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч. 3 ст. 63 Закону №1404).
При цьому, ст. 75 Закону №1404 визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Із процитованих норм слідує, що за невиконання судового рішення без поважних причин накладається штраф. А отже на час прийняття рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт наявності поважних причин, що унеможливили виконання боржником судового рішення.
В свою чергу, поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З цього приводу суд враховує, що військова частина НОМЕР_1 у своїй діяльності керується наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280 “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України”, вказівками забезпечуючого фінансового органу, Департаменту фінансів, Міністерства фінансів України тощо.
У відповідності до статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 “Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України” наказано Першому заступнику Міністра оборони України, заступникам Міністра оборони України, заступнику Міністра оборони України з питань євроатлантичної інтеграції, заступнику Міністра оборони України керівнику апарату, начальнику Генерального штабу Головнокомандувачу Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) органів військового управління, військових частин, установ та організацій Збройних Сил України забезпечити реалізацію повноважень головного розпорядника бюджетних коштів згідно з Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України (далі Правила).
Згідно з п.1.3. Правил розпорядника коштів третього рівня є командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня.
Первинні документи, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (виконавці документів) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпечені (п. 1.5. Правил).
Тобто, виплати здійснюються військовою частиною виключно за рахунок коштів Державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат позивач не має.
Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Як встановлено у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2021 по справі № 120/9652/21-а та й підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, позивачем у межах спірних правовідносин вчинялися дії щодо виконання судового рішення у справі №120/2287/20-а, а саме було оформлено: додаткову заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям на травень 2021 року від 14.05.2021, основні заявки - розрахунки на червень 2021 року від 02.06.2021, від 08.06.2021 р., на липень 2021 р. від 06.07.2021 р. та на серпень 2021 р. від 09.08.2021 р.; розрахунки потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), для виконання рішень судів на травень - серпень 2021 року та на червень 2021 року.
За таких обставин, невиконання судового рішення військовою частиною в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18)), від 13.06.2018 (справа № 757/29541/14-а (К/9901/12146/18)) та в ухвалі від 16.07.2018 року (справа №811/1469/18 (Пз/9901/45/18)) та Сьомим апеляційним судом у постанові від 25.11.2021 року у справі №120/9824/21-а.
Крім того суд враховує, що оскільки перша постанова державного виконавця від 27.07.2021 про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн. була скасована в судовому порядку як протиправна, тому винесена за аналогічних обставин і наступна постанова відповідача від 11.08.2021 про накладення на в/ч НОМЕР_1 штрафу в розмірі 10200 грн. за повторне невиконання судового рішення також не може вважатися законною та обґрунтованою.
За таких обставин доводи відповідача про повторне невиконання позивачем судового рішення в частині фактичної виплати нарахованого середнього заробітку, без поважних причин, що стало підставою для застосування штрафу, який передбачено ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", є безпідставними.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу від 11.08.2021 у ВП № 65194906 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, пов'язаних із винесенням постанови про накладення штрафу, то в цьому випадку суд не знаходить підстав для їх задоволення. Даний висновок суду ґрунтується на тому, що штраф в разі не виконання рішення суду без поважних причин накладається органом державної виконавчої служби, про що виноситься постанова, яка може бути оскаржена.
Отже, оцінка дій відповідача щодо правомірності накладення штрафу досліджується в межах прийняття такої постанови і саме через такий спосіб захисту як визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо винесення постанови про накладення штрафу не порушують права, свободи та інтереси позивача, адже не мають юридичного наслідку, а відтак не створюють підстав для їх захисту.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
При вирішення питання щодо розподілу судових витрат суд враховує положення ч. 1 ст. 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2270,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Водночас суд присуджує позивачу усю суму судового збору, адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок прийняття відповідачем неправомірного рішення, а спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття судом рішення про часткове задоволення позову пов'язується з обранням позивачем невірного способу захисту порушених прав позивача.
Крім того, суд враховує, що при зверненні до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір як за одну позовну вимогу майнового характеру, яка за результатами розгляду справи судом задоволена.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дзюбенко Тетяни Олегівни від 11 серпня 2021 року про накладення на військову частину НОМЕР_1 штрафу в розмірі 10200,00 грн. у виконавчому провадженні ВП № 65194906.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04.03.2022.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 34983238, місцезнаходження: вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050);
3) третя особа: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович