м. Вінниця
09 березня 2022 р. Справа № 120/2786/22-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
02.03.2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з пунктом третім частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, встановлено, що позовна заява не відповідає таким вимогам, з огляду на наступне.
Частиною третьою статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір”.
Згідно частини першої статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2022 становить 2481 грн.
Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач, окрім іншого, просить визнати протиправною бездіяльності відповідача в нарахуванні та виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 12.11.2020 року по 21.02.2022 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому такий середній заробіток.
Тобто, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, в той же час, зобов'язання вчинити певні дії є похідною вимогою від визнання бездіяльності неправомірною, що слід рахувати однією вимогою, відтак сплаті підлягає судовий збір в сумі 992,4 грн. (2481*0,4).
Натомість, в порушення ч. 3 ст. 161 КАС України, позивачем до позовної заяви не додано доказів про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Разом з тим, у тексті позовної заяви позивач вважає себе звільненим від сплати судового збору, на підставі положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, яким визначено що від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Однак, з вказаними твердженнями позивача суд не погоджується, оскільки предмет спору у даній справі не пов'язаний із виконанням позивачем військового/службового обов'язку. Виникнення права на виплату середнього розміру грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні пов'язане із його статусом як колишнього військовослужбовця, а тому відсутні підстави для застосування пільги передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач не звільняється від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення.
Крім того, у межах даних правовідносин також не може бути застосована і передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI пільга із сплати судового збору, позаяк середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/19).
З урахуванням вищенаведеного, виходячи з нижньої (мінімальної) межі ставки судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, встановленого ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу подати до суду докази сплати судового збору у розмірі 992,4 грн.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 169 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 992,4 грн.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович