про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
10 березня 2022 р. Справа № 120/2590/22-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення експертизи та вартість відібраних зразків,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення експертизи та вартість відібраних зразків.
Відповідно до приписів статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Ознайомившись із матеріалами адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.
Відповідно позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи та вартість відібраних зразків у сумі 33947,55 грн.
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір.
У відповідності з абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до положень пункту 7 частини 1 тієї ж статті, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Тобто, вказані норми свідчать про те, що визначальною ознакою адміністративної справи є наявність у однієї із сторін спору статусу суб'єкта владних повноважень, такий суб'єкт у спірних правовідносинах по відношенню до інших осіб має здійснювати саме публічно - владні управлінські функції, які б виникали на основі законодавства.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з вищезазначеного критерію, можна виокремити певні категорії справ, розгляд яких відповідно до вказаних вище статей має здійснюватись у порядку адміністративного судочинства, зокрема:
а) спори осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у яких такий суб'єкт своїми владними рішеннями чи діями зобов'язує цих осіб вчиняти певні дії, утримуватись від вчинення певних дій, нести відповідальність. При цьому особи згідно з нормами чинного законодавства України зобов'язані виконувати такі владні рішення чи вимоги суб'єкта владних повноважень;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Предметом спору у даній справі є стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на проведення експертизи та вартість відібраних зразків у сумі 33947,55 грн., що свідчить про наявність майнового особистого інтересу позивача, а саме відшкодування коштів, які він поніс за проведення відповідної експертизи та відібрання зразків продукції.
Таким чином, вирішення цього спору не відноситься до компетенції адміністративного суду.
Слід зазначити, що за статтею 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України, до яких віднесено: визнання права; визнання правочинну недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Також слід врахувати, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)"."
Зазначена правова позиція Європейського суду з прав людини дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Аналізуючи викладені правові норми у сукупності із обставинами даної справи, суд приходить до висновку, що спір, який виник в межах даного позову є приватно-правовим, оскільки не містить ознак публічно-правового спору, не направлений на захист будь-якого права позивача у сфері публічно-правових відносин, тому підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене вбачаються підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.
У зв'язку з чим, відповідно до вимог частини 6 статті 170 КАС України, вважаю за необхідне роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 170, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення експертизи та вартість відібраних зразків.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом із заявою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка подала заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Чернюк Алла Юріївна