Справа № 946/1831/22
Провадження № 1-кс/946/832/22
11 березня 2022 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у справі №946/1831/22 (провадження №1-кс/946/831/22) за заявою ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42018000000000182,-
09.03.2022 року ОСОБА_3 звернулася до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області із заявою про арешт майна у кримінальному провадженні №42018000000000182 (справа №946/1831/22 (провадження №1-кс/946/831/22), в якій нею заявлено відвід слідчого судді ОСОБА_4 у даній справі, оскільки останній на її думку надає корупційне сприяння ОСОБА_5 та іншим особам у використанні підроблених документів на так званий «пором «Кислицький».
Заявник про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з'явився.
Слідчий суддя ОСОБА_4 не виявив бажання надати пояснення з приводу заявленої заяви про відвід.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи заяви, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. ст. 1, 8, 9 КПК, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є джерелом права для України, в своєму рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (заява №33949/02) зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38) (п. 49).
Стосовно об'єктивного критерію в цьому ж рішенні далі суд зазначив, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45) (п. 53).
Таким чином, на думку Європейського суду з прав людини, наявність об'єктивно обґрунтованих сумнівів у безсторонності судді, навіть без наявності ознак, які б вказували на прояв особистої упередженості з боку судді, все одно свідчить про недодержання судом принципу безсторонності за об'єктивним критерієм та призводить до порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Підстави для відводу судді визначені у ст.75 КПК України. Так, згідно із вказаною статтею, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як встановлено слідчим суддею, доводи заявника в підтвердження наявності підстав для відводу слідчого судді ОСОБА_4 зводяться до того, що він, начебто, на її думку, є особою, яка надає корупційне сприяння ОСОБА_5 та іншим особам у використанні підроблених документів на так званий «пором «Кислицький». При цьому, суду ОСОБА_3 не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження того, що існують такі обставини сприяння.
Підстав, передбачених ст. 75 КПК України, у заяві про відвід слідчого судді та у судовому засіданні заявником зазначено не було.
Суддя приходить, до висновку, що обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 не повідомлені та не доведені. Не доведено упередженість слідчого судді ОСОБА_4 , відсутні обставини, що викликають сумніви саме у неупередженості слідчого судді.
Враховуючи викладене, з огляду на недоведеність існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 відповідно до ст. 75 КПК України, суддя дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у справі №946/1831/22 (провадження №1-кс/946/831/22) за заявою ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42018000000000182 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 75, 81,82, 309 КПК України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 у справі №946/1831/22 (провадження №1-кс/946/831/22) за заявою ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42018000000000182- відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1