11 березня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/8152/19
Провадження № 11-кп/4820/134/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240010001187 від 11 березня 2019 року, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2021 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку села Мартоноша Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянку України, з середньою-спеціальною освітою, не працює, неодружену, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , має судимості;
-23 січня 2015 року Диканським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі;
-28 вересня 2017 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, та призначено їй покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч.1, ч.4 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2017 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Початок строку відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 12 березня 2019 року, після набрання вироком законної сили ухвалено скасувати.
Судом вирішено питання речових доказів.
За вироком суду, 11 березня 2019 року об 11 год 50 хв ОСОБА_7 перебувала на четвертому поверсі в палаті №408 неврологічного відділення Хмельницької міської лікарні за адресою: провулок Проскурівський, 1 у місті Хмельницькому. Реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у тому, що за її діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу намагалася викрасти з жіночої сумки потерпілої ОСОБА_8 , яка висіла на вішалці, гаманець марки «Dr.Bond» темно сірого кольору, вартістю 324,41 грн з грошовими коштами у сумі 1 020 грн, та намагалася залишити місце вчинення злочину. Однак, при виході з неврологічного відділення була помічена потерпілою ОСОБА_8 , яка зажадала від неї припинення протиправних дій.
Таким чином, ОСОБА_7 , виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, розпорядитися гаманцем із грошовими коштами не змогла з причин, які не залежали від її волі, оскільки була зупинена потерпілою. Указаними протиправними діями ОСОБА_7 могла завдати ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 1 344,41 грн.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просив змінити вирок Хмельницького міськрайонного суду від 28 серпня 2021 року та призначити покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України.
Уважав, що вирок суду першої інстанції є несправедливим, а призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
На його думку, судом першої інстанції визнано пом'якшуючою покарання обставиною активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання вини, а не визнано та не враховано при винесенні вироку таку пом'якшуючу обставину як щире каяття згідно п.1 ч.1 ст.66 КК України.
Крім того, не повністю дано оцінку та не враховано, що ОСОБА_7 хворіє важкою інфекційною хворобою, що у свою чергу істотно знижує ступінь відповідальності.
Зазначав, що відсутність матеріальних та моральних претензій з боку потерпілої є також обставиною, що пом'якшує покарання.
Звертав увагу, що при призначенні покарання не враховано, що за попереднім вироком суду випробувальний термін у ОСОБА_7 закінчився 28 вересня 2019 року і вона не вчинила жодного правопорушення.
Тому є підстави для застосування до обвинуваченої вимоги ст.75 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на підтримання доводів поданої апеляційної скарги; прокурора ОСОБА_5 в заперечення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На думку колегії суддів апеляційного суду, зазначені вимоги місцевим судом були дотримані повною мірою.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, за обставин, установлених судом і викладених у вироку, а також кримінально-правова кваліфікація її дій за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 не оспорюється, а тому вирок у цій частині апеляційним судом не переглядається.
Водночас доводи апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченої щодо призначеного покарання (яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої), на думку колегії суддів, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суд повинен виходити з усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо.
Статтею 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідно до роз'яснень та практики призначення судами кримінального покарання, досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Колегія суддів приходить до висновку, що, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції відповідно до наведених вимог ст.ст.50, 65 КК України повною мірою врахував ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, дані про її особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченій місцевим судом визнано повне визнання вини у вчиненому, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , встановлено рецидив злочину.
Крім того, місцевий суд при призначенні покарання врахував тяжкість вчиненого, конкретні обставини справи, особу обвинуваченої, яка раніше судима та вчинила злочин у період іспитового строку, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.
Це у свою чергу визнано обставинами, які виправдовують виправлення обвинуваченої лише в умовах ізоляції її від суспільства із призначенням покарання у виді позбавлення волі.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є обґрунтованим.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно ч.4 ст.71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Суд першої інстанції обґрунтовано призначив покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1, ч.4 ст.71 КК України.
Таке покарання, призначене місцевим судом обвинуваченій ОСОБА_7 , відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України та є співрозмірним вчиненому нею злочину.
Водночас, на думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_7 підставно застосував положення ст.71 КК України та призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі саме строком на 3 роки 2 місяці.
Визначаючи винній особі покарання, місцевим судом враховано особливості конкретного злочину та обставини його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, стадія вчинення, тощо).
Під урахуванням особи винного передбачається врахування позитивних та негативних характеристик особи.
Колегія суддів зазначає, що справедливість та індивідуалізація покарання має відповідати необхідності та достатності для виправлення обвинуваченого.
Так, суд першої інстанції призначаючи покарання врахував пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
З урахуванням всіх зазначених в апеляційній скарзі обставин та даних, колегія суддів апеляційного суду не вважає за необхідне змінити призначене ОСОБА_7 покарання в бік його пом'якшення.
Указані стороною захисту обставини належним чином вже були встановлені та враховані судом першої інстанції, їм надана мотивована оцінка та зроблені висновки щодо них.
Таким чином, колегія суддів уважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не вбачає законних підстав для її задоволення. Тому оскаржуваний вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки він є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 426 КПК України, колегія суддів,
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3