Номер провадження: 33/813/319/22
Номер справи місцевого суду: 523/12465/21
Головуючий у першій інстанції
Шкорупеєв Д.А.
Доповідач Комлева О. С.
21.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
судді - Комлевої О.С.
за участю:
секретаря судового засідання - Стадніченка А.І.
захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Морозова Вадима Юрійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року, -
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
В обґрунтування апеляційної скарги особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.
Суд не взяв до уваги, що поліцією порушено Інструкцію про порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме не запропонували освідування в найближчому лікувальному закладі, не надали направлення на медичний огляд щодо виявлення стану алкогольного сп'яніння до лікарні.
В матеріалах справи відсутній відеодоказ, в якому зазначено що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
В матеріалах справи відсутні відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення.
Також у порушення вимог ст.268 КУпАП розгляд справи відбувся за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, що призвело до порушення права на захист.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Морозова В.Ю., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9.а ПДР України встановлено заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 021501 від 24 червня 2021 року, водій ОСОБА_1 24 червня 2021 року, о 22 годині 59 хвилин, по вулиці Миколаївська дорога, 170а в м. Одесі, керував транспортним засобом «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 ознаками алкогольного сп'яніння. Огляд на сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager 6810», результат позитивний 0,57 проміле, чим порушив п.2.9.а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306.
Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП доведена під час судового розгляду справи судом першої інстанції та в ході апеляційного перегляду справи і підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ААБ № 021501 від 24 червня 2021 року (а.с. 2);
- довідкою інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 протягом року за ч.1 ст. 130 КУпАП не притягувався (а.с.1);
- довідкою Драгер (а.с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с. 4);
- відеозапис з місця події (диск на а.с. 5).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів в своїй сукупності, поза розумним сумнівом дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року та порушення ним вимог п. 2.9.а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутній відеодоказ, про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння спростовується відеозаписом на диску(а.с.5), з якого вбачається, що саме ОСОБА_1 керує автомобілем «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_2 та проходить огляд, за результатами якого виявляється, що ОСОБА_1 керував т.з. у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що поліцією порушено Інструкцію про порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння та не запропонували поїхати до медичного закладу спростовуються також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що робітники поліції роз'яснили право ОСОБА_1 , після незгоди з результатом «Драгера», поїхати в медичний заклад по вул. Воробйова 5, м. Одеса та було запропоновано поліцейськими туди направитися.
Щодо перевірки поліцейськими наявності посвідчення водія доводи апеляційної скарги спростовуються зазначенням у протоколі, що особу перевірено за посвідченням водія, а також твердження апелянта про відсутність у матеріалах справи відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи міститься довідка з інформаційного порталу Національної поліції про те, що ОСОБА_1 протягом року за ч.1 ст. 130 КУпАП не притягувався (а.с. 1).
Доводи апеляційної скарги, що справа, у порушенні норм процесуального права, розглянута у відсутності особи, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з таких підстав, що слухання даної справи судом за клопотаннями ОСОБА_1 , вже неодноразово відкладалося, про судове засідання призначене на 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 був сповіщений, а тому, суд в межах встановленого строку передбаченого ст. 38 КУпАП розглянув справу за його відсутності.
З приводу доводів апеляційної скарги, що співробітники поліції повинні були залучити двох свідків до складання протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Оскільки огляд водія проводився із застосуванням технічних засобів відеозапису, твердження апелянта про те, що працівники поліції повинні були запросити свідків, є необґрунтованим.
В апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2021 року -залишити без змін.
Повний текст постанови складено 14 березня 2022 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева