Номер провадження: 22-ц/813/2211/22
Номер справи місцевого суду: 501/3544/19
Головуючий у першій інстанції
Пушкарський Д. В.
Доповідач Вадовська Л. М.
20.01.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
відповідача державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», представника відповідача Тимофієнко О.О.,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Професійної спілки робітників морського транспорту Морського порту «Чорноморськ» - не з'явились,
переглянувши справу №501/3544/19 за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», за участю третьої особи Професійної спілки робітників морського транспорту Морського порту «Чорноморськ» про стягнення невиплачених грошових коштів при підвищенні тарифних ставок (окладів) з урахуванням коригування на коефіцієнти підвищення за апеляційною скаргою державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 грудня 2020 року у складі судді Пушкарського Д.В., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 7 жовтня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, просив:
стягнути з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на його користь суму невиплачених грошових коштів при підвищенні тарифних ставок (окладів) з урахуванням коригування на коефіцієнти підвищення, що сформувались з 1 березня 2017 року по день ухвалення рішення;
стягнути з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на його користь суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 1 березня 2017 року до день ухвалення рішення.
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі.
Відповідач ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» позов не визнав, зазначивши, що роботодавцем було здійснено виплату грошових коштів при підвищенні тарифних ставок (окладі) з урахуванням коригування на коефіцієнт підвищення заробітку позивача в період проходження ним військової служби за спірний у даній справі період в повному обсязі з урахуванням вимог законодавства та діючого на підприємстві наказу про встановлення певного коефіцієнту підвищення заробітної плати ще до моменту подачі позову. Норми законодавства, на які посилається позивач та на підставі яких просить стягнути з підприємства суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 1 березня 2017 року по день винесення рішення по справі, є такими, що не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки вказані норми законодавства регулюють відносини щодо нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу, а в даному випадку відповідний дохід позивачу був нарахований та виплачений, що підтверджується достатніми та достовірними доказами. Відповідач просив закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 17 грудня 2020 року позов задоволено;
стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 суму невиплачених грошових коштів при підвищенні тарифних ставок (окладів) з урахуванням коригування на коефіцієнти підвищення у розмірі 53292,20 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів;
стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 7926,74 грн.;
стягнуто з ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
В апеляційній скарзі ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Згідно пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, на госрозрахункових підприємствах, до яких відноситься і ДП «МТП «Чорноморськ», коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Наказом в.о. директора порту №245 від 4 червня 2019 року «Про коригування середнього заробітку мобілізованим працівникам» для перерахунку середнього заробітку з 1 березня 2017 року по 1 червня 2019 року та в подальшому встановлено коефіцієнт 1,03 до встановлення розмірів середньомісячних годинних ставок та доплат мобілізованим працівникам підприємства. Зазначений коефіцієнт враховано з урахуванням скрутного становища підприємства, що підтверджується Звітом про виконання фінансового підприємства за 2-й квартал 2018 року. Прийняття рішення про встановлення з 1 березня 2017 року по 1 червня 2019 року та в подальшому вказаного коефіцієнту є виключною компетенцією власника підприємства чи уповноваженого ним органу та є складовою права управління власністю підприємства, що узгоджується зі статтями 62, 64 ГК України. На виконання Наказу №245 від 4 червня 2019 року бухгалтерією ДП «МТП «Чорноморськ» було нараховано та виплачено мобілізованим працівникам різницю між фактично виплаченим середнім заробітком та знов обчисленим середнім заробітком з урахуванням коефіцієнту 1,03 за рахунок фонду оплати праці за період з 1 березня 2017 року по 1 червня 2019 року. Зокрема, у червні 2019 року ОСОБА_1 було виплачено знов обчислений середній заробіток з урахуванням коефіцієнту 1,03, що склало 10950,72 грн., виплачено різницю між фактично виплаченим середнім заробітком та знов обчисленим середнім заробітком за період з 1 березня 2017 року по 1 червня 2019 року в сумі 8717,70 грн. Суд першої інстанції безпідставно здійснив розрахунок коригування середньої заробітної плати позивача, керуючись коефіцієнтом підвищення 1,11, чим порушив право ДП «МТП «Чорноморськ» на здійснення коригування заробітної плати з урахуванням фінансових можливостей підприємства, суд фактично здійснив подвійне нарахування. Норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідний дохід позивачу був нарахований та виплачений.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частини 3 статті 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про загальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини 1 пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, на госпрозрахункових підприємствах в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Наказом в.о. директора порту №245 від 4 червня 2019 року «Про коригування середнього заробітку мобілізованим працівникам» визначено для цілей коригування з 1 березня 2017 року по 1 червня 2019 року коефіцієнт 1,03 до встановлених розмірів середньорічних годинних ставок та доплат мобілізованим працівникам підприємства.
На виконання Наказу №245 від 4 червня 2019 року ОСОБА_1 у червні 2019 року нараховано та виплачено знов обчислений середній заробіток з урахуванням коефіцієнту 1,03 в сумі 10950,72 грн., виплачено різницю між фактично виплаченим середнім заробітком та знов обчисленим середнім заробітком за період з 1 березня 2017 року по 1 червня 2019 року в сумі 8717,70 грн.
Отже, роботодавцем здійснено виплату різниці між фактично виплаченим середнім заробітком та знов обчисленим середнім заробітком з урахуванням коефіцієнту 1,03 при підвищенні тарифних ставок (окладів) в період проходження військової служби за спірний період в повному обсязі з урахуванням законодавства та діючого на підприємстві наказу про встановлення певного коефіцієнту підвищення заробітної плати.
У розумінні положень статей 62, 64 ГК України прийняття рішення щодо встановлення коефіцієнту при підвищенні тарифних ставок (окладів) є виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу та складовою управління підприємством.
Застосування при розрахунку спірних сум коефіцієнту 1,11 є безпідставним, оскільки такий коефіцієнт не був визначений наказом по підприємству для цілей коригування у спірний період до встановлених розмірів середньорічних годинних ставок та доплат мобілізованим працівникам підприємства.
Судова практика орієнтує на те, що чинним законодавством передбачено право підприємства визначати розмір коефіцієнта коригування для встановлення середньої заробітної плати при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з урахуванням фінансових можливостей; коригування заробітної плати проводиться виключно за наявності фінансової можливості підприємства, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, встановлених його статутом.
Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на спірні виплати не поширюється, так як на підставі Наказу №245 від 4 червня 2019 року нарахування проведені та виплачені.
Право, за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до суду, не порушено, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 грудня 2020 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», за участю третьої особи Професійної спілки робітників морського транспорту Морського порту «Чорноморськ» про стягнення невиплачених грошових коштів при підвищенні тарифних ставок (окладів) з урахуванням коригування на коефіцієнти підвищення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 березня 2022 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Г.Я.Колесніков
Є.С.Сєвєрова