Номер провадження: 22-ц/813/6364/22
Номер справи місцевого суду: 496/4529/18
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Сегеда С. М.
про відкриття апеляційного провадження
14.03.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Вадовської Л.М.,
Комлевої О.С.,
дослідивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2021 року про відмову у прийнятті заяви про зміну позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки,
встановив:
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2021 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про зміну позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки.
Не погодившись з ухвалою суду від 22.12.2021 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій також просила про поновлення пропущеного строку на апеляційна оскарження.
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Положеннями частини другої статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 353 ЦПК України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду не допускається.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч.2 ст. 353 ЦПК України).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 43 ЦПК України: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
За приписами частини шостої статті 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про зміну позовних вимог не входить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку ст. 353 ЦПК України.
Однак, наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну позовних вимог є повернення такої заяви позивачу.
Водночас, п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) (ч. 9, ст. 10 ЦПК України).
У справі «Скорик проти України» від 08.01.2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про зміну позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17 (61-9545сво21).
В клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувану ухвалу суду отримала лише 25.01.2022 року
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд є доступ до суду, у тому числі до суду апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 22.12.2021 року надіслана на електронну адресу ОСОБА_1 25.01.2022 року (т. 3, а.с. 26)..
Таким чином, строк на апеляційне оскарження ухвали пропущений апелянткою із поважних причин та підлягає поновленню.
Оскільки форма і зміст апеляційної скарги відповідають вимогам ст. 356 ЦПК України, то перешкоди для відкриття апеляційного провадження у справі відсутні, а тому на підставі ч. 1 ст. 359 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою по даній справі.
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі згідно ст. 360 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу має містити : найменування суду апеляційної інстанції; ім'я (найменування), поштову адресу особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, за наявності; обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги; у разі необхідності - клопотання особи, яка подає відзив на апеляційну скаргу; перелік матеріалів, що додаються.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Згідно ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснити без повідомлення учасників справи.
Керуючись ч.13 ст. 7, ст.ст. 356, 359, 360, 361, 369 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2021 року про відмову у прийнятті заяви про зміну позовних вимог.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2021 року про відмову у прийнятті заяви про зміну позовних вимог у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати учасникам справи.
Надати учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом 5 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
До відзиву додати докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи.
Судді Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда
Л.М. Вадовська
О.С. Комлева