Номер провадження: 33/813/51/22
Номер справи місцевого суду: 947/10910/21
Головуючий у першій інстанції Іванчук В.М.
Доповідач Комлева О. С.
22.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.
за участю:
секретаря судового засідання - Стадніченко А.І.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Гузя Григорія Васильовича,
представника потерпілого ОСОБА_3 - Сафронюка Павла Віталійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року, -
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року, ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривен.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
На вищевказану постанову суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, чим позбавив її прав, передбачених ч. 2 ст. 268 КУпАП.
Також апелянт зазначає, що в постанові суду першої інстанції не зазначено жодного доказу, що підтверджує проїзд ОСОБА_1 перехрестя на червоний сигнал світлофора. В матеріалах адміністративної справи такі відомості також відсутні.
Судом першої інстанції не досліджено та не надано правової оцінки відеозапису що був вилучений працівниками ППС із сусіднього будинку, де знаходилась камера відеоспостереження.
Однією з підстав визнання винною у ДТП ОСОБА_1 є пояснення свідка ОСОБА_2 , який рухався на автомобілі Audi Q7 держзнак НОМЕР_1 , та став свідком того, що ОСОБА_1 виїхала на перехрестя на червоний сигнал світлофора, однак усі учасники ДТП зазначили, що ОСОБА_2 не було на місті ДТП.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Гузя Г.В., Сафронюка П.В., представника потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_2 , дослідивши відеозаписи, а також матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено не правильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №187216 від 27 березня 2021 року, ОСОБА_1 , 27.03.2021 року о 08 годині 36 хвилин, в м. Одесі, по вул. Львівська, 7а, керуючи транспортним засобом «Mersedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахувавши дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості, не впоравшись з керуванням, виїхавши на регульоване перехрестя по вул. Дачна/Львівська, на заборонений червоний сигнал світлофору, скоїла зіткнення з автомобілем «Lexsus GT 470» д.н.з. НОМЕР_3 . Чим порушила вимоги п.12.1, 8.7.3 (е) ПДР. При даній ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
З пояснень Сафронюка П.В. , представника потерпілого ОСОБА_3, вбачається, що ОСОБА_1 виїхала на перехрестя вул. Дачна/Львівська на заборонений сигнал світлофору - червоний, та порушила правила дорожнього руху, і саме з її вини сталася ДТП.
Так, вина ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів при обставинах у вчиненні інкримінованого їй правопорушення ґрунтується сукупністю доказів, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, які були дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та судовому засіданні апеляційного суду.
Відповідно до наданих пояснень свідка ОСОБА_2 , наданих в суді апеляційної інстанції, він рухався на автомобілі Audi Q7 держзнак НОМЕР_1 позаду автомобіля ОСОБА_1 , яка виїхала на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору та допустила зіткнення з автомобілем, який рухався на зелений сигнал світлофору.
Так, з метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі апелянтом та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, у суді апеляційної інстанції був досліджений та відтворений відеозапис, який міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 виїхала на перехрестя на заборонений сигнал світлофору.
Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративним порушенням вказаної норми матеріального права є порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, правопорушенням по даній нормі матеріального права є саме порушення учасниками дорожнього руху ПДР, а не допуск зіткнення з іншим автомобілем.
Відповідно до п. 8.7.3 (е) ПДР, сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
Так, п. 12.1 ПДР зазначає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ст.124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що свідка ОСОБА_2 не було на місті ДТП, спростовуються матеріалами справи, а саме наданими поясненнями самого ОСОБА_2 , в якості свідка в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, відеозаписом, з якого вбачається, що за автомобілем ОСОБА_1 , рухався автомобіль свідка, який в подальшому підійшов до ушкоджених автомобілів.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була сповіщена про розгляд справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що ОСОБА_1 уклала договори про надання правничої допомоги з адвокатами Козак А.В. (а.с. 12) та Форостенко О.О. (а.с. 21), які достеменно знали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та розгляд справи у Київському районному суді м. Одеси.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на її ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а доводи апеляційної скарги про допущену судом першої інстанції неповноту судового розгляду не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року - залишити без змін.
Повний текст постанови складено 12 березня 2022 року.
Суддя Комлева О.С.