Номер провадження: 33/813/170/22
Номер справи місцевого суду: 947/24409/21
Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.
Доповідач Погорєлова С. О.
23.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Дубрянської Н.О., ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП,
встановив:
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за розгляд адміністративної справи судом в розмірі 454 грн.
З вказаної постанови вбачається, що 27.07.2021 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Дальницьке шосе, 62 в м. Одесі, будучі причетним до ДТП, місце ДТП залишив.
Відповідно до пункту 2.10 А Правил дорожнього руху, затверджених ПКМУ 10.10 2001 року № 1306 у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди.
Не погоджуючись з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:
1)судом першої інстанції не встановлено обставини та факту самого ДТП, не встановлено особи, яка отримала майнову шкоду, не встановлено іншого учасника ДТП;
2)судом першої інстанції було проігноровано пояснення, що були надані 04.10.2021 року;
3)судом першої інстанції не було враховано того, що ОСОБА_1 залишався на місці ДТП та викликав поліцію але поліція не приїхала;
4)судом першої інстанції порушено строки розгляду справи.
Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
На переконання апеляційного суду, вирішуючи справу, суд першої інстанції, всупереч ст. 251, 252 КУпАП з достатньою повнотою не дослідив та не перевірив докази у справі, що призвело до помилкових висновків в їх оцінці на предмет допустимості та достовірності, як доказів у справі та необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП.
Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтував доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 021107; схемою місця ДТП; письмовими поясненнями правопорушника від 27.07.2021 року; письмовими поясненнями правопорушника від 4.10.2021 року.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбачених ст.. 122-4 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 021107 від 27.07.2021 року з якого вбачається, що 27.07.2021 року о 10:57 год., в м. Одесі по вул.. Дальницьке шосе 62, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MAN державний номерний знак НОМЕР_1 будучи учасником ДТП залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 а Правил дорожнього руху;
-схема місця ДТП, яка сталася 27.07.2021 року, на якій позначено напрямок руху автомобіля MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , місце зіткнення та пошкодження лакофарбового покриття грузового відсіку зліва автомобіля;
-пояснення ОСОБА_1 з яких вбачається, що 27.07.2021 року він рухався по вул.. Дальницьке шосе у напрямку КП «Два стовпи». Приблизно напроти буд. № 62, не доїжджаючи до пішохідного переходу, приблизно 25 метрів, з його транспортним засобом скоїв зіткнення автомобіль Volvo державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням невідомої йому особи. Після чого водій транспортного засобу Volvo державний номерний знак НОМЕР_2 накинувся на ОСОБА_1 з метою побитися, крім того лаявся нецензурною лайкою. ОСОБА_1 зателефонував на «102», та повідомив про ДТП. У цей час водій автомобіля Volvo покинув місце ДТП.
-Рапорт поліцейського 1 роти 1 батальйону полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції Дешиняк С.В., з якого вбачається, що 27.07.2021 року під час несення служби на стаціонарному посту КП «Два стовпи» приблизно о 11:50 до нього звернувся гр.. ОСОБА_1 , та повідомив, що у нього було ДТП за адресою: м. Одеса, вул.. Дальницьке шосе, 62, з транспортним засобом держаний номерний знак якого НОМЕР_2 . Також пояснив, що він довго чекав поліцію та вирішив під'їхати до поста поліції для складання адміністративних матеріалів. На водія ОСОБА_1 було складено протокол за ст.. 122-4 КУпАП.
Адміністративним правопорушенням, відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.. 10 КУпАП) а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності , але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст.. 11 КУпАП).
Відповідальність за ст.. 122-4 КУпАП настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
За п. 2.10 а Правил дорожнього руху у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу, тобто особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
З матеріалів справи не вбачається, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.. 124 КУпАП за фактом скоєння ДТП 27.07.2021 року.
Отже, через не встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутня можливість встановити наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 122-4 КУпАП, оскільки для вирішення питання щодо залишення водіями транспортних засобів місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні необхідно встановлення самого факту дорожньо-транспортної пригоди та причетність до неї водія.
В даному випадку матеріали справи не дають суду апеляційної інстанції «поза розумним сумнівом» зробити висновок, виходячи із вимог ст.. 122-4 КУпАП, про наявність або відсутність у діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 122-4 КУпАП.
Однак, суд першої інстанції при розгляді справи відносно ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що дійшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року вказує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12- рп/2011у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 05 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова