Номер провадження: 22-ц/813/3838/22
Номер справи місцевого суду: 519/391/17
Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
15.02.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Рибачук О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Перебендюка Костянтина Олександровича на рішення Южного міського суду Одеської області від 19 травня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно та визначення часток власників, за участю третьої особи: ОСОБА_3 , -
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який в подальшому уточнила та остаточно просила суд визнати за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , визначивши її частку в розмірі 1/3 частини даної квартири та припинити право власності ОСОБА_2 у спільному майні на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , мотивуючи це тим, що з 1990 року по 2009 рік її мати, ОСОБА_3 , та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від сумісного життя у них є дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18 жовтня 1999 року позивачка, будучи в той час неповнолітньою дитиною, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Ця квартира належала їм в рівних частках, по 1/3 частці кожному, на праві сумісної часткової власності. 26 червня 2000 року мати позивачки від імені ОСОБА_6 з дозволу виконкому Южненської міської ради №02-02-1347р від 31.03.2000 року продала квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належала, ОСОБА_6 , на праві особистої приватної власності. 10 квітня 2003 року ОСОБА_3 було отримано рішення виконкому Южненської міської ради №519 в якості дозволу на продаж квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за умови купівлі у власність ОСОБА_6 іншого рівнозначного житла. В 2003 році ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від свого імені та від імені позивачки, яка була на той час неповнолітньою, продали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 04 травня 2003 року на гроші, отримані від продажу вказаної вище квартири, була куплена квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Всі супровідні дії, необхідні для укладення договору купівлі-продажу вказаної вище квартири, оформлення розписок на отримання та передачу грошей, передача грошей продавцеві, були зроблені матір'ю позивачки ОСОБА_3 . Але по завершенню вказаної угоди квартира була оформлена тільки на відповідача ОСОБА_2 , у зв'язку з чим були порушені права позивачки. Квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , була куплена не тільки за гроші ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , але і за гроші позивачки, отримані від продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того у рішенні виконкому Южненської міської ради №519 від 10.04.2003 була зазначена обов'язковість забезпечення позивача житлом. З вище наведеного слідує що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , була куплена за сумісні кошти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а тобто є спільною власністю. Оскільки на купівлю спірної квартири були витрачені гроші, отриманні від продажу квартири, яка належана на праві сумісної часткової власності, по 1/3 частці кожному: позивачу, відповідачу та третій особі, то вклад в купівлю спірної квартири, виражений в грошовому еквіваленті є теж рівним. Тобто, 1/3 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , належить позивачці відповідно до вимог чинного Законодавства. Тому в момент укладання договору купівлі-продажу спірної квартири і оформлення цієї квартири лише на відповідача були порушені майнові права позивачки.
Разом з позовом позивачка надала до суду клопотання про поновлення строку позовної давності, оскільки тільки у січні 2017 року їй стало відомо про порушення її прав, коли вона звернулась до ОСОБА_3 з пропозицією про продаж її 1/3 частки у спірній квартирі з метою купівлі свого власного житла.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 19 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Перебендюк Костянтин Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Южного міського суду Одеської області від 19 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвокат Перебендюк К.О. підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
У повній мірі всім зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у вимогах про визнання за ОСОБА_4 права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , визначивши її частку в розмірі 1/3 частини даної квартири, та про припинення право власності ОСОБА_2 у спільному майні на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, поновивши при цьому позивачці строк позовної давності.
Проте погодитися таким висновком районного суду не можна.
Судом встановлено, що:
- з 1990 року по 2009 рік мати позивачки ОСОБА_3 та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Від сумісного життя у них є дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом з дітьми. Дані обставини не заперечувались сторонами;
- 18.11.1999 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої позивачки, купили квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору (а. с. 19 т. 1);
- 30.04.2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої позивачки, продали вищевказану квартиру ОСОБА_7 за 32 755 грн. (а. с. 70-70зв т.1) з дозволу виконкому Южненської міської ради, а саме: рішення виконкому Южненської міської ради № 519 від 10.04.2003 року, відповідно до якого дозвіл на продаж даної квартири надається ОСОБА_8 на її прохання дати дозвіл на відчуження (продаж) частини придбаної квартири за вказаною адресою, яка належить її неповнолітній дочці ОСОБА_6 , враховуючи те що вона придбає неповнолітній дочці не меншу частину трикімнатної квартири у м. Южне. Дозвіл наданий при умові оформлення на неповнолітню не меншу частину придбаної квартири. (а. с. 22 т. 1);
- згідно з розпискою вони отримали за продаж квартири суму в еквіваленті 15 000 доларів США (а. с. 71-71зв т. 1);
- 03.06.2003 року був укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , відповідно до якого останній придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_4 за 16 623 грн. (а. с. 21-21зв т. 1);
- даному договору передувала згода на укладення договору купівлі-продажу від 04.05.2003 року, яка була укладена між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , відповідно до якої сторони визначили, що повна вартість об'єкта нерухомості буде складати 58 300 грн., що еквівалентно 11 000 доларів США, та в якості забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 передала продавцям квартири задаток в розмірі 2 650 грн., що еквівалентно 500 доларів США (а.с. 24-24зв т. 1);
- згідно з розпискою від 03.06.2003 року ОСОБА_9 отримали від ОСОБА_3 11 000 доларів США за продаж квартири за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 72 т. 1);
- позивачка 07.06.2014 року уклала шлюб з ОСОБА_11 та змінила прізвище на « ОСОБА_12 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а. с. 14 т. 1);
- згідно з висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 15.10.2020 року ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на дату проведення оцінки з урахуванням округлення до цілих складає 650 735 грн., таким чином 1/3 частки даної квартири складає 216 912 грн. Поділити вказану квартиру на самостійні окремі частки у відповідності до часток співвласників, до складу яких міг би увійти необхідний склад приміщень (житлових и підсобних), із забезпеченням самостійних входів (виходів), технічно не надається можливим.
Колегія суддів виходить з наступного.
Позовні вимоги про визнання за ОСОБА_4 права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , визначення частки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини даної квартири та припинення права власності ОСОБА_2 у спільному майні на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , пов'язані з набуттям ОСОБА_2 цієї квартири у власність за договором купівлі-продажу від 03.06.2003 року та випливають із набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру.
В загальному розумінні цивільного законодавства України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час набуття ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 03.06.2003 року спірної квартири у власність, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
З 01.01.2004 року набув чинності ЦК України в редакції від 16.01.2003 року.
Відповідно до п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.
Згідно з ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, сплив строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові.
В свою чергу, як застосування позовної давності, так і поновлення строку позовної давності може відбуватися лише до обґрунтованих вимог.
Поновивши строк позовної давності та відмовивши при цьому у позові за необґрунтованістю (недоведеністю) вимог, суд першої інстанції набув суперечливого висновку.
У разі набуття висновку про необґрунтованість (недоведеність) позовних вимог, суд мав відмовити у позові по суті, не поновлюючи строку позовної давності.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі.
Ухвалюючи власне судове рішення, апеляційний суд виходить з такого.
В розумінні ст. 355 ЦК України спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Спільна власність на майно є спільною частковою власністю осіб, крім випадків, коли законом або договором передбачене виникнення права спільної сумісної власності, тобто встановлена презумпція, відповідно до якої спільна власність у випадку її виникнення передбачається спільною частковою власністю. Для спільної часткової власності притаманно, що кожному власнику належить певний розмір частки в праві власності на спільну річ.
У ч. 1 ст. 357 ЦК України закріплено, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Таким чином, рівність часток у праві спільної часткової власності є загальним правилом. Виняток із нього має бути спеціально встановлено або договором, або законом.
Підставами виникнення спільної часткової власності можуть бути: сумісна купівля речі; отримання спадкового майна кількома спадкоємцями; результат спільної праці; на інших підставах.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.
Оскільки з матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечувалося, що;
- спірна квартира АДРЕСА_1 , була придбана за кошти, виручені від продажу квартири АДРЕСА_5 , яка належала у рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на той час неповнолітній позивачці ОСОБА_6 (на даний час - ОСОБА_12 );
- відчуження квартири АДРЕСА_5 здійснювалося з дозволу виконкому Южненської міської ради, а саме: рішення виконкому Южненської міської ради № 519 від 10.04.2003 року, відповідно до якого частина даної квартири за вказаною адресою належить неповнолітній ОСОБА_6 , а її мати ОСОБА_3 придбає неповнолітній дочці не меншу частину трикімнатної квартири у м. Южне, і умовою надання дозволу є переоформлення на неповнолітню не меншої частини квартири, що має бути придбана,
оформлення придбаної квартири АДРЕСА_1 за відповідачем ОСОБА_2 одноособово порушує право неповнолітньої ОСОБА_6 , яка на даний час - будучи повнолітньою, змінила у зв'язку з укладенням шлюбу прізвище на ОСОБА_12 , оскільки не узгоджується з ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» і суперечить умові, за якої був наданий дозвіл виконкому Южненської міської ради, а саме: рішення виконкому Южненської міської ради № 519 від 10.04.2003 року.
Посилання районного суду на відсутність доказів, що відповідач не є батьком неповнолітньої ОСОБА_6 і саме її мати ОСОБА_3 в подальшому була зобов'язана забезпечити доньку житлом, за встановлених у справі обставин, що на час оформлення договору купівлі-продажу квартири у 1999 році та у 2003 році неповнолітня на той час позивачка мала особисті кошти, або що квартира придбана внаслідок спільної праці членів сім'ї, а також, що договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до положень статті 204 ЦК України є дійсним та в судовому порядку недійсним не визнавався, не спростовують факту порушення права неповнолітньої на той час позивачки на частку у праві власності на нерухоме майно і не впливають на наявність підстав для судового захисту позивачки, оскільки позивач була власником 1/3 частки у праві власності на квартиру, дозвіл на реалізацію якої був наданий органом опіки та піклування за умови придбання неповнолітній дитині такої самої частки у праві власності на квартиру, яка придбавається, що відповідає вимогам ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» в редакції, що діяла на час спірних правовідносин.
Також колегія суддів звертає увагу, що заява позивачкою вимог про визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 03.06.2003 року недійсним, не є ефективним способом захисту порушеного права позивачки на частку у праві власності на спірну квартиру.
Пояснення в засіданні судової колегії представника відповідача, що у 1999 році квартира АДРЕСА_5 , яка належала у рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на той час неповнолітній позивачці ОСОБА_6 (тепер - ОСОБА_12 ), була фактично придбана за кошти лише відповідача, не можуть бути взятими до уваги, оскільки не узгоджуються з встановленими у справі обставинами, не підтверджені належними і допустимими доказами і фактично засновані на припущеннях.
При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав для висновку про необґрунтованість вимог, заявлених позивачкою, права якої були порушені і підлягали судовому захисту в обраний нею спосіб шляхом визнання за ОСОБА_4 права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , з визначенням частки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини даної квартири та припинення права власності ОСОБА_2 у спільному майні на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Тобто вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири відбувся 03.06.2003 року, під час укладення даної угоди третя особа діяла в інтересах неповнолітньої позивачки та мала право звертатись з відповідним позовом. Крім того, позивачка досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 та мала можливість звернутись до суду з даним позовом до 12.06.2014 року.
В свою чергу в суді першої інстанції позивачкою заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, з посиланням на те, що тільки у січні 2017 року їй стало відомо про порушення її прав, коли вона звернулась до ОСОБА_3 з пропозицією про продаж її 1/3 частки у спірній квартирі з метою купівлі свого власного житла.
У поданій до суду апеляційної інстанції письмовій заяві ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_4 визнала.
Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Колегія суддів приймає до уваги, що з матеріалів справи вбачається, що на час укладення 03.06.2003 року договору купівлі-продажу, на підставі якого відповідач одноособово став власником спірної квартири, чим порушив право позивачки на 1/3 частку у праві спільної власності на квартиру, позивач була неповнолітньою дитиною і фактично дізналась про порушення своїх прав в січні 2017 року, коли вона звернулась до ОСОБА_3 з пропозицією про продаж її 1/3 частки у спірній квартирі з метою купівлі свого власного житла.
При цьому одноособове оформлення відповідачем права власності на спірну квартиру, в тому числі і за рахунок частки, яка в силу закону мала належати позивачці, за договором купівлі-продажу від 03.06.2003 року і сама по собі бездіяльність з цього приводу матері позивача, не є підставою для відмові у захисті прав позивачці через пропуск позовної давності, оскільки визначальним в даному випадку є встановлення обставин, коли позивач дізналася про порушення її прав і коли звернулася до суду за захистом свого права.
Оскільки позивач, як вже зазначалося, була неповнолітньою і вперше дізналася про порушення своїх прав у січні 2017 року, а до суду з позовом звернулася 18.05.2017 року, і дані обставини у встановленому порядку відповідачем не спростовані, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для поновлення позивачці строку позовної давності.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції про відмову у вимогах ОСОБА_4 про визнання права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 з визначенням частки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини даної квартири підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення зазначених вимог.
Задоволення даних позовних вимог має наслідком задоволення вимог про припинення права власності ОСОБА_2 у спільному майні на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з підстав та обґрунтувань, викладених в цій постанові апеляційного суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Перебендюка Костянтина Олександровича - задовольнити частково.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 19 травня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом.
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , визначивши її частку в розмірі 1/3 частини даної квартири.
Припинити право власності ОСОБА_2 у спільному майні на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 10.03.2022 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: О.В. Князюк
С.О. Погорєлова