Справа № 452/1470/21 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.
Провадження № 22-ц/811/4357/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.
Категорія: 44
17 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
за участі секретаря: Савчук Г.В.,
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_6 , - про відшкодування моральної шкоди,-
У квітні 2021 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_6 , - про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 24 серпня 2020 року відповідач, керуючи автомобілем марки Аudi 100 та рухаючись автодорогою Нижанковичі-Самбір-Дрогобич, порушив Правила дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій в цей час йому назустріч рухався автомобіль марки Volkswagen Transporter під керуванням ОСОБА_3 , чим створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між вказаними транспортними засобами.
Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України; у результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітні пасажири автомобіля марки Volkswagen Transporter ОСОБА_7 та ОСОБА_7 отримали легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта.
Відтак внаслідок отриманих ушкоджень діти перенесли значний фізичний біль, перебували на стаціонарному лікуванні, були змушені проходити численні обстеження, а тому неправомірними діями відповідача їм було заподіяно моральну шкоду, що полягала у спричиненні душевних та фізичних страждань.
Також зазнали душевних страждань від вигляду ушкоджених та закривавлених дітей, організації лікування та реабілітації, плачу дітей від фізичного болю їх батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З урахуванням вищенаведеного просили у судовому порядку стягнути із відповідача по 50000 грн. як відшкодування моральної шкоди дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_7 , а також по 25000 грн. як відшкодування моральної шкоди кожному із батьків.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 :
- у користь ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 , яка діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7 - 37000гривень (тридцять сім тисяч грн.) як відшкодування моральної (немайнової) шкоди; в інтересах малолітнього ОСОБА_7 - 37000гривень (тридцять сім тисяч грн.) як відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 13000гривень (тринадцять тисяч грн.) як відшкодування їй моральної шкоди, - ВСЬОГО: 87000гривень (вісімдесят сім тисяч грн.);
- у користь ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_3 , - 13000гривень (тринадцять тисяч грн.) як відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто із ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1500грн. (одну тисячу п'ятсот грн.).
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, визначаючи суму відшкодування моральної шкоди за заподіяння легких тілесних ушкоджень в розмірі 37 000 гривень кожному з малолітніх дітей.
Також зазначає, що відсутні докази, які підтверджують, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження чи зверталися з приводу надання їм медичної допомоги та такі обставини жодним чином не доводилися стороною позивача.
Звертає увагу на те, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що відповідач не спростував належними доказами відсутність шкоди та її розмір є помилковим, оскільки згідно правового висновку Верховного суду України, викладеного у постанові від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 позивач повинен довести факт заподіяння шкоди та обґрунтувати її розмір.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заперечення її доводів, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Судом встановлено, що 24 серпня 2020 року на автодорозі Нижанковичі-Самбір-Дрогобич відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Transporter під керуванням позивача ОСОБА_3 та автомобіля марки Аudi 100 , яким керував ОСОБА_1 .
Вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області 23 грудня 2020 року відомо, що ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності до зазначених положень ЦПК України вищевказані обставини дорожньо-транспортної пригоди, а також винність відповідача у вчиненні цієї ДТП, не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи.
Згідно висновку експерта №147/20 від 03 вересня 2020 року вбачається, що у малолітньої ОСОБА_7 виявлено струс головного мозку, забійну гематому лівої очної ділянки, які утворилися від дії твердого тупого предмета, по давності утворення можуть відповідати часу 24 серпня 2020 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Висновком експерта №148/20 від 03 вересня 2020 року відомо що у малолітнього ОСОБА_7 виявлено струс головного мозку, забійну рвану рану лівої лобної ділянки, які утворилися від дії твердого тупого предмета, по давності утворення можуть відповідати часу 24 серпня 2020 року і відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а незалежно особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
Як слідує із роз'яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31 березня 1995 року №4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У відповідності до вимог п. 5 та п. 9 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що діями відповідача дітям позивачів заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вони зазнали душевних страждань, а саме діти перенесли біль внаслідок отриманих ушкоджень, перебували на стаціонарному лікуванні, проходили численні огляди лікарів, через отримані травми не могли вести звичний спосіб життя та потребували постійного нагляду, перенесли психологічний стрес та емоційне напруження
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд правильно врахував в сукупності вищевказані негативні наслідки, які настали для дітей позивачів, характер та обсяг їх страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), ступінь вини відповідача та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, та задовольнив позов частково для відшкодування завданої дітям позивачів моральної шкоди по 37000 грн. стосовно кожного із дітей.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 13000 грн. моральної шкоди з огляду на наступне.
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно положень ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п.п.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
З матеріалів справи вбачається, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їм моральної шкоди чи втрат немайнового характеру, на відміну від їхніх дітей, тому вимога про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до задоволення не підлягає.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що розмір моральної шкоди має бути не більше ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілого і не повинен приводити до його безпідставного збагачення.
В суді апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_3 отримав значні кошти страхового відшкодування внаслідок ДТП, яке мало місце 24 серпня 2020 року, тому додаткове стягнення моральної шкоди із відповідача буде надмірним тягарем для останнього, зважаючи на його матеріальне становище.
З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 13 000 гривень моральної шкоди та ОСОБА_3 13 000 гривень моральної шкоди з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, в решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 жовтня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 13 000 гривень моральної шкоди та ОСОБА_3 13 000 гривень моральної шкоди скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 11 березня 2022 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.