Справа № 461/8017/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/106/22 Доповідач: ОСОБА_2
28 лютого 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 13 січня 2022 року, у кримінальному провадженні № 22021140000000068, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановила:
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2022, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів, тобто до 13.03.2022 року.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати ухвалу суду першої інстанції якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вважає що ухвала є незаконною.
Зазначає, що повний текст ухвали отримав лише 17.01.2022 відповідно пропустив строк з поважних причин.
Апелянт покликається, що суддею першої інстанції було порушено вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України. Наполягає, що в матеріалах справи відсутні вагомі докази наявності в діях ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України. В ухвалі немає обґрунтувань застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу, взяття під варту.
Апелянт вважає, що не можна вважати вагомим та належним доказом участь особи в терористичній організації таблицю, що міститься в приватній сторінці в соціальній мережі «Вкрнтакте» приватної особи. Стосовно телефонних розмов, то в них не міститься жодного натяку на участь ОСОБА_7 у незаконних збройних формуваннях, всі дані датовані після березня 2018 року, тоді як ОСОБА_7 інкримінують період діяльності, який становить 1 рік з березня 2017 року по березень 2018 року.
Зазначає, що покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є поверхневі та не вказують на конкретні дії, які б свідчили про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину. У ОСОБА_7 є характерна риса обличчя - шрам про який свідки нічого не сказали та здійснювали впізнання по фотографії, а не в живу.
Апелянт наполягає, що судом не враховано в повному обсязі вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини. Заявлені в клопотанні ризики нічим не підтверджені. Суд не надав оцінку доказам представленим стороною захисту, які б могли вплинути на застосування більш м'якого запобіжного захисту стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , який має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, наявність п'ятьох неповнолітніх дітей, майновий стан. ОСОБА_7 не уникав проведення жодних слідчих дій; не надано підтвердження контактів з іншими учасниками кримінального провадження.
Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу, про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тим, що при вирішенні клопотання про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому, з моменту взяття його під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обстановка не змінилися і це дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити більш м'який запобіжний захід. Крім цього, судом, при вирішенні клопотання, було враховано, що судовий розгляд не розпочався, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати, оскільки з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, зокрема встановленими ризиками, з огляду на високу вірогідність переховування від суду, підтверджує наведені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Також під час розгляду даного клопотання, суд врахував дані про особу обвинуваченого, а саме те, що вчинений ОСОБА_7 злочин був спрямований на заподіяння тяжких наслідків, а саме: завдання шкоди життю і здоров'ю військовослужбовцям Збройних сил України, Національної гвардії України, а також законних військових формувань, що беруть участь у проведенні ООС та АТО на сході України, ураження військової техніки сил ООС та АТО, заподіяння шкоди життю і здоров'ю мирного населення, ураження та руйнування об'єктів життєзабезпечення та інфраструктури в зоні проведення ООС та АТО, а також інших тяжких наслідків. Тобто, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
ОСОБА_7 не має сталого джерела доходів, що свідчить про відсутність факторів соціального стримування. Серед іншого, обвинувачений має можливість безперешкодного виїзду за межі території України, що може перетнути лінію зіткнення в зоні АТО та ООС, що дає підстави вважати, що він таким чином зможе переховуватись від органів досудового слідства та суду на непідконтрольній Україні території Луганської області та перешкоджати кримінальному провадження, шляхом впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор ОСОБА_11 просив слухати справу без його участі у зв'язку із службовою зайнятістю та введенням на території України 24.02.2022 воєнного стану, апеляційні вимоги захисника обвинуваченого заперечує і просить залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали контрольного провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з вимогами ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, суддя суду першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та такі не зменшились, з врахуванням злочину, інкримінованого ОСОБА_7 та даних про особу обвинуваченого, є підстави вважати, що жоден більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому обґрунтовано продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з матеріалами контрольного провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, створення терористичної групи чи терористичної організації, за яке передбачено покарання у видиді позбавлення волі від 8 до 15 років.
Як вбачається з клопотання про продовження строку тримання під вартою, таке відповідає вимогам ст. 199 КПК України, зокрема містить у собі короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , правову кваліфікацію кримінального правопорушення, виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини , посилання на ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу, та обґрунтування того, що такі продовжують існувати та не зменшилися , обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Доводи захисника обвинуваченого про те, що прокурором не в повній мірі наведені ризики передбачені КПК, які б унеможливили застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також вмотивовані висновки та наведено обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13.01.2022 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 13 березня 2022 року включно - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: