Справа № 309/2718/21
Іменем України
11 березня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Кондора Р.Ю.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Решетар Василь Васильович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Піцур Я.Я. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що з відповідачем він проживав у шлюбі, який наразі розірвано. Від даного шлюбу народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03.12.2019 визначено місце проживання доньки разом з батьком. Він звертався до відповідачки з приводу спільного утримання дитини і така зобов'язалася приймати участь у вихованні та утриманні дитини, написавши нотаріально посвідчену заяву. Разом з тим участі в утриманні дитини відповідачка не надає. Донька навчається в Хустській ЗОШ №4 по програмі «Інтелект», що тягне за собою додаткові витрати. Дитина має проблеми із зором, ходить в лінзах, вартість яких є значною, а регулярна їх заміна є необхідною умовою лікування. При цьому позивачу не відомо щодо офіційного працевлаштування відповідачки та її доходів, однак такі є значними, оскільки вона нещодавно придбала автомобіль. Також відповідачка немає інших утриманців, є молодою за віком людиною, фізично здоровою та працездатною, а тому може забезпечити належний рівень утримання дитини.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки в розмірі 3000 грн щомісячно до досягнення нею повноліття. Також просив стягнути з відповідачки на його користь судові витрати у розмірі 3 500 грн.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500 грн щомісячно з їх індексацією відповідно до вимог законодавства, починаючи з 28 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 908 грн судового збору.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з неї аліменти на утримання доньки в розмірі 1 700 грн. Вказує, що визначена судом сума аліментів є завищеною. Вважає, що судом не взято до уваги те, що вона ніде не працює та не отримує жодного офіційного доходу. Посилання позивача на те, що донька навчається в Хустській ЗОШ №4 по програмі «Інтелект», що тягне за собою додаткові витрати, вважає необґрунтованими, так як вона не давала згоди на навчання дитини в цьому закладі.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк п'ятнадцять днів, з дня вручення копії цієї ухвали, для надання відзиву на апеляційну скаргу.
Копію вказаної ухвали ОСОБА_2 отримав 21.02.2022, а ОСОБА_1 - 18.02.2022, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якій просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказує, що донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з ним та перебуває на його утриманні та вихованні. Відповідачка в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги для утримання їх доньки, а також не бере участі у її вихованні та розвитку. Твердження апелянтки про те, що вона не надавала згоди на навчання доньки в Хустській ЗОШ №4 по програмі «Інтелект», є нічим іншим, як небажанням приймати участь в утриманні своєї дитини.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, сторони перебували в шлюбі, який розірвано згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 04.09.2017 про затвердження мирової угоди (а.с.16).
Від даного шлюбу в сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 03.12.2019 визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_2 (а.с.12-15).
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XІІ) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано ст. 184 СК України.
Так, при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував майновий стан позивача, вік дитини, матеріальне становище платника аліментів (відповідачки), стан її здоров'я та те, що вона є молодою працездатною людиною, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум дітей віком дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень, така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дитину хоча б найнеобхіднішим.
Визначений судом розмір аліментів, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому, сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів за наявності до цього підстав.
Твердження відповідачки про те, що вона ніде не працює та не отримує жодного офіційного доходу, слід визнати необґрунтованим, оскільки, нею не надано доказів, які б підтверджували факт неспроможності сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Разом з тим, відповідачка погоджується сплачувати аліменти, лише у меншому розмірі.
Крім того ОСОБА_1 є молодою за віком та працездатною, а доказів того, що за станом здоров'я вона не має змоги працювати, останньою не надано.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення аліментів у визначеному розмірі та не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Зважуючи на встановлене та керуючись вимогами норм статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Решетар Василь Васильович, залишити без задоволення.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 02 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 11 березня 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: