Справа № 303/2388/17
Закарпатський апеляційний суд
09.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/385/20, за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2019.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Станове Мукачівського району, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одружений, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючий, судимий 10.05.2016 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном 02 (два) роки, засуджений:
- за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.05.2016 та остаточно призначено ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 06 (шість) місяців.
Цим же вироком, на підставі пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» БИСАГУ Ярослава Васильовича звільнено від відбування призначеного покарання за цим вироком.
Стягнуто з ОСОБА_6 , мешканця АДРЕСА_1 - 661 грн. 55 коп. на користь держави за проведення судової експертизи наркотичних засобів № №6/38 від 17.02.2017.
Речові докази: два полімерних пакети з речовинами білого та коричневого кольору, медичний шприц із запаяним кінцем з речовиною білого кольору, що знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області - ухвалено знищити; DVD диск з відеозаписом з нагрудних камер працівників патрульної поліції, що зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишено при справі.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
-2-
ОСОБА_6 , при не встановлених досудовим слідством обставинах, придбав шляхом привласнення знайдені наркотичні речовини: два полімерні прозорі пакети, які знаходилися в чохлі для мобільного телефону, чорного кольору, в середині яких знаходилися: в першому кристалічна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта №6/38 від 17.02.2017 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,7300 грам, в другому - кристалічна речовина світло-коричневого кольору, яка згідно висновку експерта №6/38 від 17.02.2017 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено -метамфетамін, масою 0,08190 грам; медичний шприц із запаяним кінцем, в середині якого знаходилася кристалічна речовина білого кольору, яка згідно висновку експерта №6/38 від 17.02.2017 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,1450 грам.
В подальшому, ОСОБА_6 маючи умисел на незаконне зберігання, перевезення без мети збуту вищезазначених наркотичних речовин, діючи умисно, повторно, перевозив їх в салоні автомобіля марки «Volkswagen Golf» д. н. з. НОМЕР_1 до 27.01.2017, моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції.
В апеляційній скарзі прокурор, не спорюючи фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у пред'явленому останньому обвинуваченні, просить вирок суду від 17.07.2019 щодо ОСОБА_6 скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним в інкриміновану йому злочині та призначити покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 02 (два) місяці, на підставі ст.71 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 05(п'ять) місяців позбавлення волі. В обгрунтування апеляційних вимог зазначає, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, з підстав необгрунтрованого застосування до ОСОБА_6 положень Закону України «Про амністію у 2016 році». На його думку, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі вимог вказаного Закону, залишив поза увагою те, що у статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» визначено перелік категорій осіб, до яких амністія не застосовується, зокрема, у п. «а» встановлена заборона застосування амністії до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.
На апеляційну скаргу прокурора, захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 подано заперечення з вимогою залишити таку без задоволення, у зв'язку з обгрунтованістю, вмотивованістю та законністю вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 . Зазначає, що наведені прокурором твердження про нібито помилкове застосування щодо ОСОБА_6 Закону України «Про амністію у 2016 році» не відповідає висновку Верховного Суду від 18. 03. 2019 про те, що у випадку, якщо особа була звільнена судом від відбування покарання з випробуванням, і до закінчення визначеного судом іспитового строку, знову вчинила умисний злочин, який не є тяжким та особливо тяжким, вона підлягає звільненню від відбування покарання за вчинення останнього злочину на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017, за умови, якщо вона являється суб'єктом застосування цього Закону. У випадку, якщо попереднім вироком особа була засуджена за злочин, який виходячи з його тяжкості або переліку статей КК України не підпадає під дію Закону України «Про амністію у 2016 році», питання щодо застосування амністії може бути вирішено тільки щодо останнього злочину, і в таких випадках правила встановлені ст. 71 КК України, при призначенні покарання не застосовуються і попередній вирок виконується окремо.
-3-
На апеляційну скаргу прокурора подано заперечення і захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_11 , який вказує на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, оскільки така суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у справі №137/84/17 від 18.03.2019. Також зазначає про відсутність в матеріалах кримінального провадження допустимих та належних доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, у зв'язку з чим просить виправдати ОСОБА_6 за пред'явленим обвинуваченням. Вважає, що поза увагою суду першої інстанції залишились допущені під час досудового розслідування порушення вимог кримінального процесуального закону, в тому числі і право на захист ОСОБА_6 , зокрема, порушення встановленого ст.ст.237,233 КПК України порядку проведення огляду та обшуку, визначеного ст.ст.207, 208 КПК України порядку затримання особи, їх фіксації, а тому вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.86,87 КПК України, обвинувачення ОСОБА_6 побудоване на недопустимих та неналежних доказах, що відповідно до ст.62 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини, є підставою для ухвалення щодо ОСОБА_6 виправдувального вироку.
09.03.2022 в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 звернувся з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за строками давності, думку прокурора, який не заперечував проти часткового задоволення апеляційної скарги та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за строками давності, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч.1 ст.49 КК України строки давності; 3) особа не ухиляється від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК України строків не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
-4-
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Отже, суд встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 309/1201/15-к).
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України (27.01.2017), за яке передбачене покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років. Тобто, на день розгляду апеляційної скарги минуло понад п'ять років з дня вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення. Протягом цього строку останній не вчинив нового кримінального правопорушення та не ухилявся від слідства або суду, а тому строки давності закінчились.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.309 КК України визнав та не заперечував проти закриття відносно нього кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України із звільненням його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст.49 КК України.
За змістом ст.ст.284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 425/4506/15-к дотримання умов, передбачених ч.ч.1-3 ст.49 КК України, є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Відповідно до ст.417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне клопотання обвинуваченого задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрити.
-5-
У той же час, звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, не виключає відбування покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.05.2016, який підлягає самостійному виконанню.
Керуючись ст.ст.284,404,405,407,409,417,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу - прокурора Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.07.2019 щодо ОСОБА_12 ,- скасувати.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності,- задовольнити.
На підставі п.3 ч.1 ст.49 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_13 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.309 КК України, а кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: