Справа № 307/3699/18
Закарпатський апеляційний суд
03.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового розгляду : прокурорки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 11-кп/4806/581/21, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_6 ,
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12018070160000605 внесеному 26 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - повернуто прокурору для усунення недоліків.
В ухвалі суду вказується на те, що до Тячівського районного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 26 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018070160000605 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. В ухвалі суд зазначив, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України (виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення), в ньому відсутній чіткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, які прокурор вважає встановленими, обвинувачення є неконкретним, зокрема, в ньому чітко не зазначений час вчинення кримінального правопорушення, а лише вказано, що «в період часу з 10 по 25 травня 2018 року», тобто незрозуміло, що означає початок настання часу «з 10», чи це число, чи місяць або можливо рік початку вчинення кримінального правопорушення, також не зазначено, яку саме кількість ударів руками та ногами, в які частини тіла та у який саме день із періоду цього часу наносив обвинувачений ОСОБА_7 потерпілій, від яких вона втрачала свідомість, та яка кількість умисних ударів та у які частини тіла спричинила потерпілій тілесні ушкодження, перелік яких міститься в обвинувальному акті, які з них являються небезпечними для життя потерпілої в момент спричинення та чи перебувають невстановлені удари у причинно-наслідковому зв'язку з виявленими у потерпілої тілесними ушкодженнями, з огляду на невстановлення в обвинувальному акті точного часу їх спричинення, кількості та локалізації. Окрім того, в ухвалі вказується на те, що формулювання обвинувачення не містить імені та по батькові потерпілої, а лише прізвище, і зазначено, що тілесні ушкодження систематично наносив потерпілій ОСОБА_8 . Вказані недоліки, на переконання суду, є суттєвими, такими, що перешкоджають судовому розгляду кримінального провадження. На переконання суду, пред'явлене слідством обвинувачення за обвинувальним актом, який не містить аналізу правильності пред'явленого обвинувачення, є таким, що суперечить вимогам ст. 121 Конституції України, згідно з якими обов'язком прокурора є нагляд за додержанням законів органами слідства з метою захисту прав у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав і свобод людини. Отже, на думку суду, вищенаведене є підставою для висновку, що стороною обвинувачення не забезпечено всебічності, неупередженості та повноти дослідження обставин кримінального правопорушення, що може суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні та використання сукупності доказів, які обґрунтовують ці висновки. Відтак, суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні необхідно повернути прокурору для усунення вказаних недоліків упродовж розумного строку.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, тому просить її скасувати. Стверджує, що обвинувальний акт відповідає приписам ст. 291 КПК України, у ньому вказані дата і час вчинення злочину, а саме: «у період з 10 по 25 травня 2018 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено» (у силу того, що очевидці події і сама потерпіла таких відомостей слідству не надала), також зазначено місце вчинення злочину : «за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у будинку АДРЕСА_1 », при цьому вказані конкретні обставини вчинення злочину, а саме : «систематично наносив численні удари у різні чистини тіла, наслідком яких є отримання потерпілою ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень». Вважає, що вказана ухвала суду перешкоджає кримінальному провадженню, зокрема розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 у розумні строки. З огляду на вищевикладене, прокурор просить судове рішення скасувати і призначити новий судовий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурорки ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторони захисту та потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги те, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду кримінального провадження й будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день та відомості про поважність причин їхньої неявки від них не надходило, і при цьому апеляційним судом не визнавалась обов'язковість явки сторони захисту та потерпілої сторони в судове засідання, а прокурорка не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без їхньої участі.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Як убачається зі змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , такий складений та підписаний слідчим і затверджений прокурором, містить дату та місце його складання та затвердження, найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості обвинуваченого та потерпілої, прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, відомості про: відсутність матеріальних збитків, цивільного позову, підстав для застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, витрат на залучення експерта; речові докази.
Із матеріалів кримінального провадження також убачається, що до обвинувального акту додано передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України додатки - реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, у якій зазначено, що ОСОБА_7 відмовився від отримання обвинувального акту й такий у присутності понятих залишено за місцем проживання ОСОБА_7 .
Тому, апеляційний суд вважає, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам, які визначено для такого процесуального документу, оскільки він містить всі передбачені ст. 291 КПК України відомості, у зв'язку з чим, висновки суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, - визнаються необґрунтованими й такими, що не унеможливлюють призначення обвинувального акту до судового розгляду, а доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, - знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
При цьому, висновки суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті відсутній чіткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, які прокурор вважає встановленими, обвинувачення є неконкретним, - апеляційний суд визнає такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Твердження суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті чітко не зазначений час вчинення кримінального правопорушення, а лише вказано, що «в період часу з 10 по 25 травня 2018 року», тобто незрозуміло, що означає початок настання часу «з 10», чи це число, чи місяць або можливо рік початку вчинення кримінального правопорушення, також не зазначено, яку саме кількість ударів руками та ногами, у які частини тіла та у який саме день із періоду цього часу наносив обвинувачений ОСОБА_7 потерпілій, від яких вона втрачала свідомість, та яка кількість умисних ударів та у які частини тіла спричинила потерпілій тілесні ушкодження, перелік яких міститься в обвинувальному акті, які з них являються небезпечними для життя потерпілої в момент спричинення та чи перебувають невстановлені удари у причинно-наслідковому зв'язку з виявленими у потерпілої тілесними ушкодженнями, з огляду на не встановлення в обвинувальному акті точного часу їх спричинення, кількості та локалізації, - апеляційний суд визнає безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах КПК України й відповідно не дають підстав для повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 прокурору.
Із цих підстав, як такі, що не свідчать про невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_7 вимогам КПК України, апеляційний суд визнає і твердження суду першої інстанції про те, що формулювання обвинувачення не містить імені та по батькові потерпілої, а лише прізвище, і в ньому зазначено, що тілесні ушкодження систематично наносив потерпілій ОСОБА_8 .
Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції про повернення обвинувального акту прокурору із наведених в оскаржуваній ухвалі підстав, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції під час підготовчого судового засідання не вправі виходити за межі повноважень, наданих ст. 314 КПК України, оскільки оцінка доказів, доведеності або недоведеності вини обвинуваченого, а також обґрунтованості пред'явленого обвинувачення неможлива на стадії підготовчого судового засідання, так як указані питання підлягають вирішенню безпосередньо під час розгляду кримінального провадження по суті.
Разом із тим, обґрунтованими й такими, що заслуговують на увагу апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що в обвинувальному акті вказані дата і час вчинення злочину, а саме: «у період з 10 по 25 травня 2018 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено» (у силу того, що очевидці події і сама потерпіла таких відомостей слідству не надала), також зазначено місце вчинення злочину: «за місцем проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у будинку АДРЕСА_1 », при цьому вказані конкретні обставини вчинення злочину, а саме: «систематично наносив численні удари у різні чистини тіла, наслідком яких є отримання потерпілою ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень».
Тому, на переконання апеляційного суду, наведені в оскаржуваній ухвалі твердження та висновки суду першої інстанції не дають підстав для повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_8 , позаяк не свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.
Визнаючи вищевказані висновки суду першої інстанції такими, що не свідчать про невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_7 вимогам КПК України, апеляційний суд вважає, що вимоги закону щодо викладу в обвинувальному акті фактичних обставин та формулювання обвинувачення - дотримано, обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, у тому числі й подія кримінального правопорушення, викладено чітко і конкретно, а відтак, обвинувачення ОСОБА_7 не викликає сумнівів.
Отже, висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_7 вимогам ст. 291 КПК України та неможливість призначення його до судового розгляду, - апеляційний суд вважає необґрунтованими та спростованими доводами апеляційної скарги та прокурором під час її розгляду апеляційним судом.
Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправомірно, з порушенням вимог КПК України, повернув обвинувальний акт прокурору, що призводить до необґрунтованого затягування розгляду кримінального провадження, у зв'язку з чим, заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що прийняте судом першої інстанції рішення перешкоджає кримінальному провадженню, зокрема розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 у розумні строки.
На будь-які інші порушення закону, які би давали підстави для повернення обвинувального акта в ухвалі суду не вказується й таких апеляційним судом не встановлено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акту із зазначених в ухвалі підстав, призведе до необґрунтованого затягування розгляду кримінального провадження, і як наслідок, до порушення передбачених ст. 28 КПК України розумних строків судового розгляду.
Водночас, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, що є одним з основоположних принципів кримінального провадження та гарантією швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду кримінального провадження, який закріплений у ст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Про обов'язковість дотримання розумного строку розгляду кримінальних справ неодноразово наголошував та встановлював порушення і Європейський суд з прав людини (справи «Смірнова проти Росії» від 24 липня 2003 року, «Вітрук проти України» від 16 вересня 2010 року, «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року та інші).
Отже, з наведеного вбачається, що судом першої інстанції порушені вимоги кримінального процесуального закону при прийнятті рішення про повернення обвинувального акта прокурору, в зв'язку із чим, оскаржувана ухвала як незаконна та необґрунтована підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Керуючись ст. ст. 291, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_6 , задовольнити.
Ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2021 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12018070160000605 від 26 травня 2018 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - повернуто прокурору для усунення недоліків, - скасувати, призначивши новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :