Справа № 127/14834/18
Провадження № 22-ц/801/7/2022
Категорія: 22
Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.
Доповідач:Денишенко Т. О.
09 березня 2022 рокуСправа № 127/14834/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ци-вільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Медвецького С. К., Рибчинського В. П.,
за участі секретаря судового засідання Француза М. Г., позивача прокурора від-ділу Вінницької обласної прокуратури Ігнатова Р. Г., розглянувши за прави-лами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
Заступника прокурора Вінницької обласної прокуратури Сухореброго Сергія
Анатолійовича в інтересах держави в особі Вінницького транспортного коле-
джу, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія технічного кон-
тролю «Мір», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо
предмета спору, на стороні позивачів Виконавчого комітету Вінницької місь-
кої ради про визнання права власності держави на земельні ділянки, визнан-
ня недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, дого-
ворів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування рішень про державну
реєстрацію прав та обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого неза-
конного володіння,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , його пред-ставника адвоката Огородника Володимира Васильовича на рішення Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 29 березня 2021 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Венгрин О. О., повний текст якого складений 09 квітня 2021 року,
Заступник прокурора Вінницької області Сухоребрий С. А. в інтересах держави в особі Вінницького транспортного коледжу, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія технічного контролю «Мір» ( далі - ТОВ «ЛТК «Мір» ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності держави на земельні ділянки, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень, витребування з чужого не-законного володіння земельних ділянок. Позов мотивований наступними обста-винами. 09 вересня 1963 року Вінницькому агролісомеліоративному технікуму залізничного транспорту рішенням Виконавчого комітету Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 21 травня 1963 року № 219 із землекористування колгоспу імені Шевченка с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області в натурі із закріпленням межовими знаками Немирівським виробничим колгоспно-радгоспним управлінням Вінницького філіалу інституту землеус-трою під лісорозсадник була відведена земельна ділянка площею 2,7 га, про що оформлена відповідна технічна документація. Наказом Міністерства шляхів сполучення СРСР від 22 лютого 1965 року № Е-4897 Вінницький агролісоме-ліоративний технікум залізничного транспорту перейменований у Вінницький технікум залізничного транспорту, 24 грудня 1997 року на зазначену земельну ділянку йому виданий Державний акт на право постійного користування зем-лею серії ІІ-ВН № 001029, внесений реєстраційний запис № 12 у книгу записів державних актів на право постійного користування землею від 24 грудня 1997 року. Наказом Міністерства транспорту України від 15 грудня 1998 року № 525 Вінницький технікум залізничного транспорту перейменований на Вінницький транспортний коледж ( далі - ВТК ).
З листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 квітня 2017 року № 0-2-0.6-5411/2-17 адміністрації Вінницького транспорт-ного коледжу стало відомо, що частину земельної ділянки площею 1,1500 га, яка межами співпадає з ділянкою площею 1,4251 га, що згідно державного акту № 001029 перебуває у постійному користуванні коледжу, надано у власність фі-зичній особі ОСОБА_1 з цільовим призначенням для комерційного ви-користання. За заявою представника коледжу Вінницьким ВП ГУНП у Він-ницькій області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010003031 по факту підробки невстановленою особою докумен-тів та незаконного оформлення права власності на належну ВТК земельну ді-лянку площею 1,1500 га за ознаками кримінального правопорушення, передба-ченого частиною першою статті 358 КК України.
За виявленим фактом отримання у власність сторонньою особою ( ОСОБА_1 ) частини земельної ділянки ВТК встановлено, що зазначена відповідачка 16 листопада 2016 року у Реєстраційній службі Вінницького місь-кого управління юстиції на підставі Державного акту серії ЯЗ № 453629 на пра-во власності на земельну ділянку, виданого 13 жовтня 2008 року Управлінням Держземагентства у Вінницькому районі на підставі рішення третейського суду від 04 серпня 2007 року у справі № 1-3469, зареєструвала за собою право влас-ності (запис № 17482161) на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0002 з цільовим призначенням для будівництва та обслуго-вування будівель торгівлі. Як уже підкреслювалося, ця земельна ділянка вхо-дить до складу земельної ділянки ВТК, що належить навчальному закладу на праві постійного користування. Відповідно до інформації з Державного земель-ного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, право власності на яку незаконно набула ОСОБА_8 , за її ініці-ативи поділена на чотири земельні ділянки, а саме: площею 0,5 га з кадастро-вим номером 0510100000:01:131:0004; площею 0,24 га з кадастровим номером 0510100000:01:131:0005; площею 0,2 га з кадастровим номером 0510100000:01:131:0007; площею 0,21 га з кадастровим номером 0510100000:01:131:0008, які зареєстровані за ОСОБА_8 , а потім відчужені нею іншим особам.
23 грудня 2016 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:131:0004 площею 0,5 га по АДРЕСА_1 , реєстр за № 3206, з приводу чого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В. 23 грудня 2016 року оформлене рішення № 33135422 про державну реєс-трацію права власності на вказану земельну ділянку за покупцями.
11 січня 2017 року між ОСОБА_8 і ТОВ «ЛТК «Мір» укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2400 га з кадастровим но-мером 0510100000:01:131:0005 по АДРЕСА_1 , реєстр за № 14. Рішенням приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Собканюка П. Л. від 12 січня 2017 року № 33402068 вчинена державна реєстрація права власності на цю земельну ділянку за ТОВ «ЛТК «Мір».
31 січня 2017 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 укладений до-говір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2000 га з кадастровим номером 0510100000:01:131:0007 по АДРЕСА_1 , реєстр за № 195. Рішенням приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Родіонової Н. В. від 31 січня 2017 року № 33648668 вчинена державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_6
04 травня 2017 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2100 га з кадастровим номером 0510100000:01:131:0008 по АДРЕСА_1 , реєстр за № 413. Рішенням приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л. С. від 04 травня 2017 року № 35039901 вчинена державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_7 .
Відповідачі у цій справі набули право власності на земельні ділянки за до-говорами купівлі-продажу з відповідачкою ОСОБА_8 , яка, не див-лячись на право власності на спірну земельну ділянку держави, не маючи за-конних підстав на право володіння зазначеним об'єктом нерухомості, вважаю-чи себе його власницею, не мала права його відчужувати, тому земельні ділян-ки підлягають витребуванню з незаконного володіння відповідачів. Встанов-лено, що Вінницько-Хутірською сільською радою, Вінницькою районною дер-жавною адміністрацією Вінницької області рішення щодо виділення спірної зе-мельної ділянки ОСОБА_8 не приймалися, тому реєстрація права влас-ності за ОСОБА_8 на вказане нерухоме державне майно відбулася поза волею власника - держави.
Недійсність Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку від 13 жовтня 2008 року серії ЯЗ № 453629, виданого відповідачці ОСОБА_8 , підтверджується тим, що у ньому зазначено про його видачу ОСОБА_10 13 жовтня 2008 року. Але сам бланк державного акту був ви-даний для друку ПП «Земельно-кадастрове бюро» 17 грудня 2008 року. Тобто цей державний акт ОСОБА_8 отримала за два місяці до того, як був на-друкований сам бланк державного акту. У державному акті на ім'я ОСОБА_8 відсутній підпис голови Вінницько-Хутірської сільської ради та відбиток печатки цієї сільської ради. У Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району реєстра-ція державного акту не проводилася, технічна документація зі складання дер-жавного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453629, вида-ного ОСОБА_8 , та проект відведення земельної ділянки відсутні. Межо-ві знаки на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні ВТК та співпадає із спірною земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_8 , не встановлювалися. Архівний примірник державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 в архіві відділу Держгеокадастру у Він-ницькому районі відсутній. Цільове призначення земельної ділянки навчально-го закладу змінене без дотримання відповідної процедури ( із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка використовувалася ВТК для навчальних та дослідних цілей ( господарських потреб ), на - для комерційного використання під об'єкти торгівлі ), органами державної влади та місцевого самоврядування рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки не приймалися, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не виготовлявся. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453629 був нібито виданий 13 жовтня 2008 року Управлінням Держземагентства у Вінницькому районі на підставі рішення тре-тейського суду від 04 серпня 2007 року у справі № 1-3469, а згідно рішення Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції. Виконання рішення тре-тейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа. Проте у виданому ОСОБА_8 державному акті немає посилання на виконавчий документ компетентного суду та відсутнє будь-яке рішення органу про вилучення земель-ної ділянки із власності держави, через який держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Згідно технічної нормативної грошової оцінки земельних ділянок у м. Вінниці з кадастровими номерами 0510100000:01:131:0004, 0510100000:01:131:0005, 0510100000:01:131:0007, 0510100000:01:131:0008, які утворилися внаслідок поділу ОСОБА_8 однієї земельної ділянки з ка-дастровим номером 0510100000:01:131:0002, становить 19 985 540,75 гривень. Уже згадувалося, що спірна земельна ділянка використовувалася ВТК як нав-чальний розсадник лісових і декоративних культур. Упродовж останніх років у розсаднику було висаджено близько 30 видів лісових і декоративних культур, проведені роботи з відведення ґрунтових вод та окультурення орного шару ґрунту. Тобто, спірна земельна ділянка використовувалася навчальним закла-дом для досягнення освітніх цілей згідно зі Статутом коледжу. Тепер на спірній земельній ділянці вирізані дерева, ВТК не має можливості реально користува-тися нею, та, відповідно, належним чином виконувати свої статутні функції. Викладені фактичні обставини справи безсумнівно свідчать про грубі порушен-ня інтересів держави, що виразилося у незаконному вибутті з державної влас-ності частини земельної ділянки площею 1,1500 га та заподіянні шкоди ВТК і державі в частині гарантування доступності, розвитку освіти, що дає підстави прокурору для захисту порушених прав держави.
Про порушене право власності держави на спірну земельну ділянку про-куратурі Вінницької області стало відомо зі звернення представника ВТК від 05 травня 2017 року, а ВТК у свою чергу стало відомо про порушене право з листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 14 квітня 2017 року. Згідно повідомлення директора ВТК від 06 червня 2017 року невідомою особою були викрадені належні ВТК зелені насадження, які були розташовані по АДРЕСА_1 .
Прокурор, представник особи, в інтересах якої заявлений позов на захист прав держави, Вінницького транспортного коледжу адвокат Парвадов С. М. просили суд визнати право власності держави на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:131:0004, 0510100000:01:131:0005, 0510100000:01:131: 0007; 0510100000:01:131:0008; визнати недійсним Держав-ний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453629, виданий 13 жовтня 2008 року Управлінням Держземагентства у Вінницькому районі на ім'я ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 05206811003:10:001:0016, площею 1,1500 га, в АДРЕСА_1 ; скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17 листопада 2016 року № 32408374 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0002; визнати недійсними договори купівлі-продажу земель-них ділянок по АДРЕСА_1 : від 23 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , площею 0,5000 га, з кадастровим номером 0510100000:01:131:0004, реєстр за № 3206; від 11 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_8 і ТОВ «ЛТК «Мір» з кадастровим номером 0510100000:01:131:0005, площею 0,2400 га, реєстр за № 14; від 31 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , площею 0,2000 га, кадастровий номер 0510100000:01:131:0007, реєстр за № 195; від 04 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , кадастровий но-мер 0510100000:01:131:0008, площею 0,2100 га, реєстр за № 413. Також пози-вачі просили суд скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки по АДРЕСА_1 приватних нотарі-усів Вінницького міського нотаріального округу: Родіонової Н. В. від 23 грудня 2016 року № 33135422 на земельну ділянку площею 0,5000 га, з кадастровим номером 0510100000:01:131:0004, реєстр за № 3206, за ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_13 від 12 січня 2017 року № 33402068 на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0005, площею 0,2400 га, реєстр за № 14, за ТОВ «ЛТК «Мір»; ОСОБА_14 від 31 січня 2017 року № 33648668 на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0007, площею 0,2000 га, реєстр за № 195, за ОСОБА_6 ; ОСОБА_15 від 04 травня 2017 року № 35039901 на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0008, площею 0,2100 га, реєстр за № 413, за ОСОБА_7 . Позивачі просили суд витребувати на користь держави в особі ВТК з чужого незаконного володіння земельні ді-лянки по АДРЕСА_1 : від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0004, площею 0,5000 га; від ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0007, площею 0,2000 га; від ОСОБА_7 земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0008, площею 0,2100 га; від ТОВ «ЛТК «Мір» земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0005, площею 0,2400 га.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2021 року позов задоволений у повному обсязі. Визнане право власності держави на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:131:0004, 0510100000:01:131:0005, 0510100000:01:131:0007, 0510100000:01:131:0008. Визнаний недійсним Державний акт серії ЯЗ № 453629 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 05206811003:10:001:0016, виданий 13 жовтня 2008 року Управлінням Держзем-агентства у Вінницькому районі на ім'я ОСОБА_8 , на земельну ділянку площею 1,1500 га в АДРЕСА_1 . Скасоване рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 17 листопада 2016 року № 32408374 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 на зе-мельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0002. Визнані не-дійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок: від 23 грудня 2016 ро-ку, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:01:131:0004, площею 0,5000 га по АДРЕСА_1, реєстр за № 3206; від 11 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_8 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторія технічного контролю «Мір», кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:01:131:0005, площею 0,2400 га по АДРЕСА_1, реєстр за № 14; від 31 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , кадастровий номер земельної ділянки 0510100000:01:131:0007, площею 0,2000 га по АДРЕСА_1 , реєстр за № 195; від 04 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , щодо земельної ділянки площею 0,2100 га з кадастровим номером 0510100000:01:131:0008, по АДРЕСА_1 , реєстр за № 413. Скасовані рішення приватних нотаріусів Вінницького міського нотаріального округу про державну реєстрацію права власності на земельні ді-лянки: ОСОБА_14 від 23 грудня 2016 року № 33135422 на земельну ді-лянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0004, площею 0,5000 га по АДРЕСА_1 , реєстр за № 3206, за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; ОСОБА_13 від 12 січня 2017 року № 33402068 на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0005, площею 0,2400 га по АДРЕСА_1, реєстр за № 14, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабора-торія технічного контролю «Мір»; ОСОБА_14 від 31 січня 2017 року № 33648668 на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0007, площею 0,2000 га по АДРЕСА_1 , реєстр за № 195, за ОСОБА_6 ; ОСОБА_15 від 04 травня 2017 року № 35039901 на зе-мельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0008, площею 0,2100 га по АДРЕСА_1 , реєстр за № 413, за ОСОБА_7 . На користь держави в особі Вінницького транспортного коледжу витребу-вано з чужого незаконного володіння: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0004, площею 0,5000 га по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_6 земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0007, площею 0,2000 га по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,2100 га з кадастровим номером 0510100000:01:131:0008, по АДРЕСА_1 ; Това-риства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія технічного контролю «Мір» земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:01:131:0005, пло-щею 0,2400 га по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_17 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лабораторія технічного контролю «Мір» на користь прокуратури Вінницької області по 3524,00 гривні судового збору з кожного.
Не погоджуючись з ухваленим 29 березня 2021 року рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 , його представник адвокат Огородник В.В. оскаржують його в апеляційному порядку, просять дане рішення суду ска-сувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість. Адвокат вказує на неналежність позивачів, неправильність визначення позовних вимог та не-ефективність визначених способів захисту права власника. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, скаржник зауважує, що на його довірителя як добросовісного набувача судовим рішенням покладений інди-відуальний, надмірний тягар, через що у задоволенні позову належить відмо-вити. У скарзі також піддано критиці висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 30 жовтня 2019 року № 75, зокрема, про накладення земельної ділянки площею 1,1500 га, яка перебувала у власності ОСОБА_8 , на земельну ділянку площею 1,4243 га, що знахо-диться у постійному користуванні Вінницького транспортного коледжу, через що, на думку скаржника, суд першої інстанції не повинен був приймати даний доказ як належний і допустимий.
Заступник керівника обласної прокуратури Смуригін О. О., скориставшись визначеним законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 20 травня 2021 року правом, 02 червня 2021 року подав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача та адвоката Огородника В. В., де наголошується на невідповідності нормам законодавства, фактичним обставинам справи та їх оцінці судом дово-дів апеляційної скарги, які є безпідставними. Суд першої інстанції з належною повнотою дослідив обставини відповідності визначеного прокурором органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Визначений прокурором спосіб захисту інтересів держави є ефективним, здатним реально поновити права держави на земельні ділянки, які вибули з її власності поза її волею. Приписи Конвенції з прав людини та основоположних свобод належить застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Оскільки держава в особі уповноважених органів - Вінницького транс-портного коледжу та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій об-ласті не давала згоди на відчуження належної їй земельної ділянки, то беззапе-речною є вимога про її витребування з чужого незаконного володіння. Вис-новок експерта, з яким не погоджуються скаржники, є належним і допустимим доказом. За клопотанням представника відповідачів адвоката Путіліна Є. В. експерт була допитана в судовому засіданні, пояснила підставність, обгрунто-ваність категоричного експертного висновку про накладення земельних діля-нок одна на одну. Заступник прокурора обласної прокуратури Смуригін О. О. вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції ухваленим у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, достовірно встановленими, досконало з'ясованими шляхом безпосереднього дослідження судом фактичних обставин справи, оцінки належних, допустимих доказів, через що апеляційну скаргу та клопотання сторони відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Дана справа перебуває у провадженні апеляційного суду з 14 травня 2021 року ( дата надходження справи в суд ), призначалася до розгляду неоднора-зово: на 16 червня, 11 серпня, 01 вересня, 25 жовтня 2021 року, 09 березня 2022 року. У справі ухвалою апеляційного суду від 01 вересня 2021 року на задово-лення клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Огород-ника В. В. призначалася земельно-технічна експертиза, у зв'язку з чим прова-дження у справі зупинялося до повернення 16 лютого 2022 року справи з Він-ницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових екпер-тиз без виконання ухвали суду від 01 вересня 2021 року про призначення су-дової експертизи у зв'язку з неоплатою її вартості особою, на клопотання якої вона призначалася.
Ураховуючи завчасне, в установленому порядку повідомлення усіх без ви-нятку учасників справи про місце, день та час її розгляду, про що належні дока-зи містяться у матеріалах справи, колегія суддів апеляційного суду у відпо-відності до норм статті 372 ЦПК України ухвалила здійснити апеляційний роз-гляд справи у відсутності тих її учасників, котрі не з'явилися у судове засідан-ня. Апеляційний суд не знайшов підстав для задоволення клопотання представ-ника відповідача ОСОБА_2 скаржника, адвоката Огородника В. В., яке надійшло в суд після початку судового засідання, про відкладення розгляду справи на іншу дату через введення у державі воєнного стану з огляду на те, що суд працює в усталеному режимі, усі учасники справи є мешканцями м. Він-ниці, де регулярно працює громадський транспорт. Крім цього, заявник, який просить про відкладення розгляду справи, перебуває за своїм місцем роботи по АДРЕСА_2 практично поряд з апеляційним судом, у зв'язку з чим його посилання на введення воєнного стану як єдине обгрунту-вання заявленого клопотання не можна визнати таким, що у цьому випадку за обставин, що мають місце, заслуговує на увагу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу позивача прокурора Вінницької обласної прокуратури Ігнатова Р. Г., урахо-вуючи позицію сторони відповідача, його адвокатів, висловлену у справі неод-норазово, в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на під-ставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослі-джені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначе-ним вимогам, воно є правильним, обгрунтованим та справедливим, ухваленим на захист інтересів держави щодо безпідставного, незаконного відчуження належного їй нерухомого майна.
Задовольняючи позов заступника прокурора Вінницької області, заявлений в інтересах держави, суд першої інстанції, ретельно встановивши фактичні об-ставини справи, дослідивши представлені сторонами докази на доведення своїх аргументів, позицій з вирішуваного спору, зазначив, що наявні в матеріалах справи письмові докази відповідають вимогам статей 77-79 ЦПК України й ура-ховуються судом відповідно до норми частини третьої статті 89 цього Кодексу. Керуючись статтею 131-1 Конституції України, статтею 23, частиною першою статті 36 Закону України «Про прокуратуру», статтею 56 ЦПК України, стат-тями 170, 321, 387 ЦК України, статтями 12, 84, 118, 122, 152 ЗК України, суд дійшов переконливого висновку щодо обгрунтованості, законності заявлених прокурором позовних вимог.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішен-ні, колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується, визнаючи їх пра-вильними, об'єктивними, зробленими з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд не помилився у застосуванні до спірних правовідносин, що виникли та мають місце між сторонами у справі, норм матеріального права, що їх ре-гулюють, не порушив вимог процесуального законодавства.
Оскаржуючи рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2021 року, відповідач ОСОБА_2 , його представник адвокат Ого-родник В. В. зазначають про неналежність позивачів у справі. Однак, суд пер-шої інстанції встановив, і відповідачами, скаржниками не оспорюється, що Він-ницький транспортний коледж ( ВТК ) заснований на державній власності, під-порядкований Міністерству транспорту і зв'язку України ( Орган управління майном ), що підтверджується підпунктом 1.1. Статуту ВТК у новій редакції, погодженого Міністерством освіти і науки України та затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 24 листопада 2003 року № 544-ЦЗ. Підпункт 4.2. Статуту передбачає право коледжу корис-туватися земельними ділянками у встановленому Земельним кодексом України порядку. Згідно підпункту 8.2. Статуту ВТК передане в оперативне управління майно, що знаходиться у державній або комунальній власності, не підлягає ви-лученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам крім випадків, передбачених законодавством. Отже, ВТК є державною організацією ( установою, закладом ), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 531354.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в державі діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За нормами Закону України «Про прокуратуру», частин першої, третьої - п'ятої статті 56 ЦПК України в редакції, чинній на час подання в суд позовної заяви у цій справі, прокурор може захи-щати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; звертатися до суду з позовом ( заявою, поданням ) в інтересах держави та здійснювати у суді представництво в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.
З викладеного обгрунтування оскаржуваного рішення суду слідує безпід-ставність того мотиву апеляційної скарги, що позивачем у цій справі має бути лише орган, в управлінні якого перебуває майно ВТК, а наявні позивачі є неналежними.
Рішенням виконкому Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 21 травня 1963 року № 219 Немирівському виробничому управлінню дозволено відвести Вінницькому агролісомеліоративному технікуму ( правонаступник у подальшому ВТК ) під лісорозсадник земельну ділянку площею 2,7 га із землекористування колгоспу ім. Шевченка с. Вінницькі Хутори, на підставі якого згідно акту від 09 вересня 1963 року в натурі була виділена відповідна земельна ділянка. На підставі розробленої та затвердженої в установленому порядку технічної документації 24 грудня 1997 року на підставі рішення ВінницькоХутірської сільської ради від 17 жовтня 1997 року ВТК виданий державний акт серії ІІ-ВН № 001029 на право постійного користування для навчальних та дослідних цілей землею загальною площею 2,7 га, в тому числі 2,1916 га ріллі та 0,5084 га лісосмуг. У встановленому порядку 30 грудня 2010 року були встановлені межі земельних ділянок ВТК в натурі ( на місцевості ) з передачею на зберігання межових знаків. Спірна земельна ділянка використо-вувалася ВТК як навчальний розсадник лісових і декоративних культур, упро-довж останніх років у розсаднику було висаджено близько 30 видів лісових і декоративних культур, проведено відведення ґрунтових вод та окультурення орного шару ґрунту. За відсутності розсадника коледж не має можливості за-безпечити виконання державного стандарту освіти щодо підготовки спеці-алістів по спеціальності «Лісове господарство».
Листом Фонду державного майна України від 11 вересня 2017 року № 10-1517378 підтверджено, що спірна земельна ділянка є державної власності, ВТК її балансоутримувач.
Ураховуючи викладене, належить критично оцінювати позицію сторони відповідача щодо неналежності позивача в особі Головного управління Держ-геокадастру у Вінницькій області, оскільки твердження про не здійснення транспортним коледжем сільськогосподарської діяльності не відповідає дійс-ності. Необхідно мати на увазі, що спірна земельна ділянка використовувалася як навчальний розсадник лісових і декоративних культур, де було висаджено близько тридцяти видів таких рослин. Відповідно до статті 5 Лісового кодексу України землі лісового фонду поділяються, у тому числі, на зайняті сільсько-господарськими угіддями, до яких також належать рілля та багаторічні наса-дження. Саме рілля та зайнята багаторічними насадженнями спірна земельна ділянка не була захищена державними органами як державна власність від протизаконного заволодіння нею сторонніми особами.
Земельна ділянка площею 2,7 га ( 2,1916 га ріллі; 0,5084 га лісосмуги ) на території Вінницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту надавалася ВТК в постійне користування для навчальних та дослідних потреб. Як наслідок, відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого Держкомземом України 24 квітня 1998 року за №14-1-7/1205, спірна земельна ділянка відноситься, як уже зазначено, до земель сільськогосподарського призначення. Розташування цієї ділянки на час надання її у постійне користування за межами населеного пункту, відсутність на ній об'єктів нерухомого майна комунальної власності, а також відсутність даних щодо зміни її цільового призначення вказує на те, що земельна ділянка у межах, визначених Державним актом від 24 грудня 1997 року на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 001029, залишилася у державній власності. Такий висновок суду абсолютно спростовує твердження апеляційної скарги про те, що, нібито, цільовим призначенням земельної ділянки площею 2,7 га є для господарських потреб. Хоча навіть така позиція сторони відповідача зовсім не спростовує сільськогосподарське призначення цієї землі. Доводи апеляційної скарги в цій частині та з приводу зміни і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області постановою Верховної Ради України від 13 травня 2015 року свідчать лише про намагання скаржника будь-яким шляхом отримати бажане за вимогами скарги. Проте істиною залишається те, що спірна земельна ділянка не передавалася з державної у комунальну влас-ність.
Визнаючи за державою право власності на земельні ділянки, які виникли з очевидно незаконного розчленування землі ВТК на користь ОСОБА_8 , суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ці земельні ділянки, хоча й незаконно, але є новоутвореними з присвоєнням окремих кадастрових номерів, що передбачає реальну потребу у визнанні їх власністю держави для подаль-шого постійного користування ними належним, законним користувачем - ВТК. У зв'язку з викладеним посилання скаржників на висновок Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 є безпідстав-ним, оскільки питання, що має місце у цій справі, не є аналогічним тому, з якого зроблений вказаний висновок судом касаційної інстанції.
Заперечуючи ефективність визначеного позивачами способу захисту права власника, особи, які подали апеляційну скаргу, не беруть до уваги конкретність і зрозумілість оскаржуваного ними рішення суду, висновки якого викладені у його резолютивній частині. Рішення суду фактично й об'єктивно є досконалим, свідчить про послідовний спосіб вирішення спору, юридичну визначеність у цивільних правовідносинах для усіх без винятку юридичних осіб та пересічних фізичних осіб. За обставин, що мають місце у цій справі, саме таке рішення свідчить про не формальне вирішення спору, із законним та справедливим підходом до ситуації, що має місце. Саме такий підхід вказує на дотримання судом правового підгрунтя процедури, яка у подальшому слугуватиме реаль-ному виконанню рішення суду. Як зазначили власне самі скаржники у своїй апеляційній скарзі, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів. Таким і є оскаржуване судове рішення від 29 березня 2021 року.
В апеляційній скарзі має місце посилання скаржників на індивідуальний, надмірний тягар для ОСОБА_2 , який буде понесений у зв'язку з витре-буванням придбаної ним земельної ділянки. Разом з тим у скарзі жодним чином не доводиться, чим такий тягар характеризується, чи є він дійсно надмірним. Таке питання постає з огляду на те, що рішення оскаржується лише одним з відповідачів, решта це рішення суду не оскаржують, а значить погоджуються з ним. Крім цього необхідно підкреслити, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею та без відома власника, по правовстановлю-ючих документах, дійсність яких є реально недоведеною.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28 липня 2017 року за № 93175434 Виконавчим комітетом Вінницької міської ради 16 листопада 2016 року на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453629 зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 1,15 га з кадастровим номером 0510100000:01:131:0002 по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за ОСОБА_8 . Державний акт на право власності на земельну ділянку від 13 жовтня 2008 року серії ЯЗ № 453629 був виданий ОСОБА_8 на підставі рішення невідомого третейського суду від 04 серпня 2007 року у невідшуканій справі № 1-3469. Це рішення третейського суду в архівному його примірнику у відділі Вінницького району Головного управління Держгеока-дастру у Вінницькій області відсутнє, де, безумовно, мало б постійно зберіга-тися; у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки на території Вінницько-Хутірської сільської ради відсутній запис стосовно такого державного акту. У подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , а також з іншими відповідачами були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок, вичленених із однієї земельної ділянки, оформленої за ОСОБА_8 . Через вказане суд першої інстанції умотивовано та обгрунтовано ухвалив у рішенні визнання права власності держави на новоутворені земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:131:0004, 0510100000:01:131:0005, 0510100000:01:131:0007; 0510100000:01:131:0008. Адже спірна земельна ділян-ка до її поділу мала інший кадастровий номер, але через утворення чотирьох земельних ділянок з іншими кадастровими номерами суду належало вирішити питання належності їх до державної форми власності.
13 березня 2017 року ВТК звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Козака Ю. В. з листом № 01-142/01-18 про перевірку інформації про часткове самовільне захоплення земельної ділян-ки площею 1,4251 га, що є складовою частиною лісорозсадника. На це звернен-ня Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області 14 квітня 2017 року надана відповідь № 0-2-0.6-5411/2-17, згідно з якою на підставі рішення третейського суду від 04 серпня 2007 року у справі № 1-3469 земельну ділянку площею 1,15 га надано у власність фізичній особі з цільовим призна-ченням для комерційного використання, під об'єкти торгівлі. Ця ділянка межа-ми співпадає з ділянкою площею 1,4251 га, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 001029 перебувала і по-винна перебувати у користуванні ВТК. 15 грудня 2016 року за ініціативи заці-кавленої особи ОСОБА_8 була розроблена технічна документацію із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки, унаслідок чого вказану земельну ділянку було поділено на чотири частини та зареєстроване право приватної власності вказаної відповідачки на усі ці земельні ділянки. З листів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 25 квітня 2017 року № 0-2-0.6-5724/2-17, Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 24 квітня 2017 року № ЮР-32/3ДПІ-17, Вінницької торгово-промислової палати від 26 червня 2017 року № 23/01/864 убачається, у зазначених юридичних осіб відсутні оригінал та копія рішення третейського суду від 04 серпня 2007 року у справі № 1-3469. Вінницьким районним судом Вінницької області, Вінницьким міським судом Вінницької області, Замо-стянським та Староміським районними судами м. Вінниці виконавчі документи на виконання рішення третейського суду від 04 серпня 2007 року у справі № 1-3469, як визначено чинним законодавством, не видавалися.
Листом від 24 травня 2017 року № 0-2-0.20-43/105-17 на запит від 13 трав-ня 2017 року № 2296/39/101/01-2017 щодо надання копії проекту землеустрою (технічної документації) з відведення земельної ділянки на території Вінниць-ко-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області площею 1,15 га ОСОБА_8 , відділ у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомив, що в архіві відділу проекту землеустрою та технічної документації на зазначену земельну ділянку не виявлено.
У цій справі встановлено та власне ніким не оспорюється, що 17 грудня 2008 року згідно довіреності серії ЯНХ № 242399 отримані бланки державних актів на право власності на землю серії ЯЗ № 453345-453642. Проте Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 453629 виданий ОСОБА_1 13 жовтня 2008 року, тобто вона отримала державний акт на право власності на спірну земельну ділянку раніше, ніж з'явилися бланки таких державних актів.
З відповіді Виконавчого комітету Вінницько-Хутірської сільської ради від 14 травня 2018 року № 280 достеменно убачається, що земельна ділянка пло-щею 2,7 га з цільовим призначенням для навчальних та дослідних цілей, що на-лежить ВТК на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН № 001029, станом на 13 жовтня 2008 року у межах населен-ого пункту с. Вінницькі Хутори не перебувала, дозвіл цього органу місцевого самоврядування на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 1,15 га у власність ОСОБА_8 чи будь-кому іншому не надавався. Рішен-ня сільської ради про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділян-ки не приймалося.
Вінницька районна державна адміністрація розпоряджень про надання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 1,15 га на території Він-ницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту не приймала. Державний акт на землю на ім'я ОСОБА_8 виданий на підставі рішення третейського суду від 04 серпня 2007 року у справі № 1-3469. Рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки із земель для ведення дослідних та навчальних цілей на землі комерційного використання у період з 01 січня 2002 року по 13 жовтня 2008 року районною державною адміністрацією не виявле-но.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 визначено, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізич-них та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. Третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин. Згідно з частиною першою статті 55, статтею 56 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно в порядку та строки, вста-новлені у рішенні. Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейсь-ким судом. У цій справі достовірним є факт, що рішення третейського суду від 04 серпня 2007 року у справі № 1-3469 не могло бути підставою для здійснення реєстрації права власності на спірну земельну ділянку державної власності за ОСОБА_8 , підставою для видачі на цю земельну ділянку державного акту. Копії згаданого рішення третейського суду жодною із сторін у справі суду не надано, виявити його у будь-кого не вдалося.
Відділ у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повідомив, що документація із землеустрою на земельну ділянку з ка-дастровим номером 0520681003:10.001:0016, загальною площею 1,1500 га, у відділі відсутня, така документація з Управління Держгеокадастру у Вінниць-кому районі Вінницької області не передавалася. Відділ м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надав технічну документа-цію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_8 в натурі ( на місцевості ), на підставі якої було лише встановлено межі земельної ділянки з кадастровим номером 0520681003:10:001:0016 в натурі ( на місцевості ) та з урахуванням постанови Верховної Ради України від 13 травня 2015 року № 401 -VIII «Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Він-ницького району Вінницької області» присвоєно цій земельній ділянці новий кадастровий номер 0510100000:01:031:0002. Ця земельна ділянка увійшла у межі міста Вінниці. Також повідомлено, що відділ у м. Вінниці не володіє документацією із землеустрою, яка стала підставою для оформлення права власності ОСОБА_8 на спірну земельну ділянку.
Згідно акту ревізії від 18 червня 2018 року фінансово-господарської діяль-ності ВТК за період з 01 березня 2014 року по 30 березня 2018 року Управ-лінням Північного офісу держаудитслужби у Вінницькій області встановлено, що у порушення закону частину земельної ділянки площею 1,15 га, яка рахується на балансі ВТК, без будь-яких розпорядчих та дозвільних документів відчужено на користь фізичної особи ОСОБА_8 . Внаслідок допущеного порушення розпорядження землею державної власності ВТК завдана матері-альна шкода на суму 19 985 541,16 гривні.
Викладені фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, безсум-нівно свідчать про недобросовісність, злочинність дій осіб, причетних до неза-конного заволодіння землею державної власності. У томі третьому цієї справи на її аркуші 180 міститься заява ОСОБА_8 від 11 листопада 2019 року, де вона повідомляє суду, що у зв'язку з давністю подій вона не пам'ятає деталей щодо третейського суду, хто крім неї був стороною у тій справі, коли, яким третейським судом здійснювався розгляд справи та виносилося рішення. У цьому листі ОСОБА_8 зазначає, що саме вона займалася поділом спірної земельної ділянки на нові чотири. Відповідачка просила суд проводити розгляд справи без її участі. Вказане звернення в суд є додатковим певним доказом у справі, який слугує на користь позивачів.
Відповідно до висновку судового експерта Вінницького науково-дослідно-го експертно-криміналістичного центру МВС України від 30 жовтня 2019 року № 75 межі земельної ділянки площею 1,4243 га, яка знаходиться в постійному користуванні Вінницького транспортного коледжу, визначені за допомогою координат поворотних точок меж згідно з технічною документацією 2010 року, та межі земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:01:031:0002 площею 1,1500 га, яка була у власності ОСОБА_8 , мають місце пе-ретину, площа накладення становить 1,1113 га, що відображено на план-схемі 3 додатку 4. Експерт Пилипенко О. В. у судовому засіданні суду першої інстанції підтримала вказаний експертний висновок та, надавши вичерпні відповіді на поставлені учасниками справи питання, пояснила суду, що для надання цього категоричного висновку було достатньо матеріалів, пред'явленої технічної документації.
25 та 31 травня 2017 року директор ВТК ОСОБА_19 звертався до Міністра освіти та науки України, у прокуратуру Вінницької області з пові-домленнями за № 01-305/01-17, № 01-315/01-18 про обставини, які свідчать про вчинення кримінального злочину по відношенню до нерухомого майна держав-ної форми власності.
Суд першої інстанції детально, ретельно, обгрунтовано умотивував належ-ність позивачів у цій справі та захист прав, інтересів держави прокурором, під-кресливши, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійс-нюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у держав-ній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами. Суд наголосив, що згідно з пунктом «ж» частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України земельні ділянки державних закладів професійної, професійно-технічної освіти у приват-ну власність передаватися не можуть. Заволодіння громадянами та юридични-ми особами такими землями ( перехід до них володіння цими землями ) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим як виникнення приватного власника, а отже і нового володільця. Тому протиправне зайняття земельної ділянки державної власності, реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки, вчинені з порушенням ЗК України, не при-водять до заволодіння порушником такою ділянкою. Наслідком таких незакон-них дій є не позбавлення володіння права власності держави.
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєс-трація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактич-ним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності у суб'єкта і права володіння цим майном ( як складової права власності ). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволо-діння нею таким майном, право власності ( включаючи права володіння, корис-тування та розпорядження ) насправді і далі належатиме іншій особі - власни-кові, у цій справі - ВТК. Останній має право витребувати це майно з незакон-ного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності ( права во-лодіння, користування та розпорядження ) на це майно. Власник, якого неза-конно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим май-ном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою осо-бою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа унаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає лише його фактичним володільцем ( бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому останній має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
У цій справі володіння відповідачами нерухомим майном, яке посвідчене державною реєстрацією права власності, є неправомірним ( незаконним ). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним ( неза-конним ) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна. Велика Палата Верхов-ного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцево-го самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про ви-знання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення засто-сування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 ( провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86 ), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 ( провадження № 12-97гс19, пункт 38 ), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 ( провадження № 12-148гс19, пункт 34 ), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 ( провадження № 14-125цс20, пункт 74 ) та інших.
Звідси випливає, що зазначені позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.
У цій справі суд першої інстанції задоволив позов прокурора в інтересах держави у повному обсязі. Як зазначалося вище, визнання права власності дер-жави на чотири ( вичленовані з однієї ) новостворені земельні ділянки з кадас-тровими номерами 0510100000:01:131:0004, 0510100000:01:131:0005, 0510100000:01:131:0007; 0510100000:01:131:0008 здійснене судом з огляду на те, що має місце нове по відношенню до колишнього нерухоме майно, зареєс-троване на праві власності за відповідачами. Убачається доцільним саме таке вирішення спірного питання з метою уникнення у подальшому можливих непо-розумінь під час виконання цього рішення.
Щодо неефективності способів захисту порушених майнових прав, визна-чених позивачами як визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, безпідставно отриману ОСОБА_8 , скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ОСОБА_18 , визнання недійсними вчинених договорів купівлі-продажу подрібне-ної земельної ділянки, скасування рішень приватних нотаріусів про державну реєстрацію прав власності за відповідачами, то убачається доцільним зазначи-ти, що такі позовні вимоги визначені позивачами, які користуються своїми невід'ємними процесуальними правами щодо визначення вимог, які вони вважають необхідними для них. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорен-ня. Задоволення останніх не порушує законних інтересів позивачів, але має на-слідком визначеність у правовідносинах учасників процесу, призведе до від-новлення порушених прав позивача в особі ВТК без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати прин-ципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звер-нення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сфор-мульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січ-ня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
Позов у цій справі поданий прокурором в інтересах держави у зв'язку з незаконним заволодінням відповідачами земельними ділянками державної власності. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах нагадувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування (стяг-нення) від цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошен-ня належності нерухомого майна певній особі ( особам ). Рішення суду про витребування з володіння відповідачів нерухомого майна саме по собі уже є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме май-но запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за даними відповідачами, а не за іншою ( іншими ) особою (особами). Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.
Разом з тим ухвалення судом першої інстанції рішення з конкретним забез-печенням його належного виконання, забезпечення, крім цього, неможливості для відповідачів розпоряджатися у подальшому будь-яким способом наявними у них правовстановлюючими документами, не визнаними недійсними цим рі-шенням суду, може спричиняти певні негативні наслідки для законного влас-ника нерухомого майна, реалізації ним права власності на це майно. Тому зазначення у рішенні задоволення усіх позовних вимог не є перешкодою для визнання такого рішення законним, об'єктивним і справедливим.
У цій справі не йдеться про пропуск позивачами строку позовної давності, вочевидь цей строк не пропущений.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узго-джених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргу-мент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ). Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішен-ня національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, не дають підстав визна-ти це рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу відповідача та його представника залишити без задоволення. З урахуванням такого висновку, у відповідності до норм статті 141 ЦПК України понесені скаржниками судові витрати у вигляді сплати у дохід держави судового збору у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції належить залишити за ними.
Керуючись статтями 141, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , його представ-ника адвоката Огородника Володимира Васильовича залишити без задово-лення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 12 березня 2022 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді С. К. Медвецький
В. П. Рибчинський