Справа №345/145/22
Провадження № 2/345/234/2022
11.03.2022 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Мигович О.М.
секретаря - Баран В.В.
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші в порядку спрощеного позовного провадення справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, суд -
позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що він проживає в с. Гуменів Калуського району разом зі своєю донькою ОСОБА_3 . В 1991р. його батько ОСОБА_4 оформляв право власності на будинковолодіння, де він проживав зі своєю сім'єю ( мама позивача ОСОБА_5 , позивач і бабця позивача ОСОБА_6 ), та при оформленні права власності свідоцтво було видано на колгоспний двір.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабця позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мама позивача ОСОБА_5 .
Після смерті вищевказаних осіб, ні позивач, ні будь-хто із родичів, за оформленням спадщини не звертався.
Однак, у зв'язку із необхідністю мати можливість вчиняти юридично значимі дії щодо майна (домоволодіння) позивач в жовтні 2021р. звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті мами - ОСОБА_5 .
Окрім нього, до нотаріуса із заявою про оформлення спадщини звернулась ще його рідна сестра ОСОБА_7
22.10.2021р., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги по закону після смерті ОСОБА_5 уклали Договір про поділ спадщини, за яким позивач успадковував домоволодіння, а його сестра земельні ділянки для ОСГ.
Однак постановою приватного нотаріуса від 27.10.2021р. № 280/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що в свідоцтві про право власності зазначається що будинковолодіння належить членам колгоспного двору та є розбіжність у імені мами в його свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть мами.
В позасудовому порядку він не має можливості визнати за собою право власності на спадкове майно, тому змушений звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача подав заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити. Також просить суд вирішити питання про повернення позивачці з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого нею при подачі даного позову, відповідно до ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.
Відповідачка подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позов визнає, не заперечила проти задоволення позову.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабця позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мама позивача ОСОБА_5
22.10.2021р. , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги по закону після смерті ОСОБА_5 уклали Договір про поділ спадщини, за яким позивач успадковував домоволодіння, а його сестра земельні ділянки для ОСГ - (а.с.13).
При зверненні позивача до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , йому було відмовлено у зв'язку з тим, що в свідоцтві про право власності зазначається що будинковолодіння належить членам колгоспного двору та є розбіжність у імені мами в його свідоцтві про народження та свідоцтві про смерть мами - (а.с.15).
Те, що будинковолодіння належало сім'ї позивача, як членам колгоспного двору свідчить свідоцтво про право власності на жилий будинок - (а.с.15). Реєстрація права власності була здійснена ОБТІ, що підтверджується реєстраційним написом на свідоцтві.
Згідно ст. 120 ЦК України (1963р.) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (ст. 112 цього Кодексу). Станом на 1991р. в будинку проживали ОСОБА_4 (батько), ОСОБА_5 (мама). ОСОБА_6 (бабця), та я. Окрім цього, у будинку була ще зареєстрована моя сестра ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_8 що підтверджується довідкою сільської ради - (а.с.16). Однак, сестра ОСОБА_2 з 1986р. не проживала із ними. Оскільки в 1986р. вона одружилась та почала проживати у будинку свого чоловіка. Однак реєстрація місця проживання залишилась у них. Саме тому, при народженні в 1997р. Сина, його місце проживання було зареєстроване також у нас. Тож оскільки до 1991р. сестра не проживала із ними більше 3-ьох років (з 1986р.) то вона втратила частку на майно колгоспного двору. А відповідно при оформленні права власності в 1991р. членів колгоспоного двору було четверо: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , а відповідно кожному із них належало по ј домоволодіння.
Після смерті бабці ( ОСОБА_6 ) її частку прийняла мама, як донька, та особа яка фактично вступила у володіння спадковим майном згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963р.), оскільки проживала у спадковому майні разом із бабцею. Те, що ОСОБА_6 була мамою ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про народження. Зміна прізвища мами із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 » підтверджується свідоцтвом про одруження.
Після смерті батька ОСОБА_4 , позивач разом із мамою прийняли у спадщину його частку у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (2004р.) як спадкоємці першої черги, які проживали разом із спадкодавцем.
Після смерті мами ОСОБА_5 , позивач прийняв спадщину разом зі своєю сестрою, однак оскільки вони уклали договір про поділ спадкового майна, то він має право на оформлення за собою права власності на будинок в цілому (1/4 він член колгоспного двору, 1/8 спадщина після смерті ОСОБА_4 , 5/8 спадщина після смерті ОСОБА_5 )
Що стосується розбіжності в імені мами позивача в її свідоцтві про смерть, та у свідоцтві про народження позивача, то мама була « ОСОБА_5 », так зазначено в її свідоцтві про народження, та у свідоцтві про смерть, та так було зазначено у паспорті. Однак, оскільки у свідоцтві про одруження ім'я мами було вказано « ОСОБА_5 », то відповідно у свідоцтві про народженні позивача мамою була записана « ОСОБА_5 ».
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як передбачено ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Як вбачається із матеріалів справи позивач не відмовилася від прийняття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Оскільки позивач проживав разом з мамою у належному їм будинку, то відповідно він прийняв спадщину. Факт проживання з мамою та батьком на момент їх смерті підтверджується довідкою сільської ради.
Статтею 12 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 80 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява обґрунтована, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає до задоволення.
Згідно положень ч. 1ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.
Оскільки відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1752,90 грн.
На підставі ст.ст.1216, 1217, 1268 ЦК Украни, листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/0-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 77-80 ЦПК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на майно, а саме: в цілому на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Калуське управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 (житель АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції №0.0.2412398337.1 від 12.01.2022 року, що становить 1752,90 грн.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Головуючий: