308/13392/21
03.03.2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Бедьо В.І.
за участі секретаря судових засідань Пазяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТОР» про розірвання договору, повернення транспортного засобу та стягнення орендної плати, -
На розгляді в Ужгородському міськрайонному суді з жовтня 2021 року перебуває вищезазначений цивільний позов.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Представник позивача подала до суду клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку її перебуванням в іншому місті, зокрема в м. Луцьк.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив.
Оглянувши матеріали даної справи, суд приходить до наступного.
З прохальної частини позовної заяви вбачається, що предметом позову є дострокове розірвання договору про оренду транспортного засобу № 21052022/ОТЗ від 21.06.2021 року та зобов'язання ТзОВ «СОВТОР» повернути ОСОБА_1 напівпричіп (Рефрижератор) марки «Kogel», модель SVKT 24, шасі НОМЕР_1 , рік випуску 2004.
Разом з тим судом при детальному вивченні письмових доказів по справі та змісту позовної заяви встановив, що даний спір виник у зв'язку зі здійсненням ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності.
Як вбачається зі змісту позовної заяви сторона позивача вважає, що даний судовий спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства з тих підстав, що станом на дату звернення до суду ОСОБА_1 16.08.2021 року припинив підприємницьку діяльність, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань тобто на момент звернення до суду за захистом своїх прав не є суб'єктом господарювання.
Надавши правову оцінку вказаним доводам, суд виходить із наступного.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Положення Цивільного процесуального кодексу України встановлюють, що сторонами в цивільному процесі можуть бути фізичні та юридичні особи. Схоже визначення має Господарський процесуальний кодекс, а саме, що сторонами в господарському процесі можуть бути юридичні особи, фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями (підприємець - це юридичний статус фізичної особи).
За приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Разом з тим головним фактором визначеності є юрисдикційність справ. Тобто які справи мають право розглядати цивільні суди, а які - господарські. Так, цивільні суди розглядають справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. До предметної юрисдикції господарських судів відносять розгляд справ у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Отже, відмінністю між цивільним і господарським судочинством є предметна юрисдикція такого спору.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З метою вирішення питання щодо підсудності даного спору, суд вважає за необхідне застосувати позицію, викладену Великою Палатою у справі № 127/23144/18.
Так у зазначеній справі колегія суддів звернула увагу на те, що Господарським процесуальним кодексом встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути юридичні особи, фізичні особи-підприємці і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені положеннями Господарського процесуального кодексу.
Отже, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Таким чином Велика Палата проаналізувавши положення законодавства погодилася, що однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що в разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Крім цього, набуття статусу ФОП не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно (Постанова ВП ВС №916/385/19 від 25.02.2020).
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона в спірних правовідносинах суб'єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово формувала позиції, відповідно до яких юрисдикція судового спору визначається за предметом спору, тобто за змістом і дійсним характером спірних правовідносин (Постанова від 6.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Отже, згідно з судовою практикою та положеннями процесуальних кодексів України, головним критерієм при обранні судової установи задля захисту своїх прав із ліквідованим і не ліквідованим на момент подання позову фізичною особою-підприємцем є правильне встановлення правовідносин із цим ФОП. Якщо ці спори пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснюється або раніше здійснювалася фізичною особою-підприємцем, то вирішення цих спорів належить до господарського судочинства.
Узагальнюючи все вищезазначене, суд приходить до висновку, що за змістом спірних правовідносин, суб'єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, натомість підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Також суд констатує, що в рамках даної справи судом за заявою представника позивача ОСОБА_2 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 08.10.2021 року було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВТОР» користуватися напівпричепом (рефрижератор) марки KOGEL, модель SVKT 24, шасі НОМЕР_1 , рік випуску 2004 на території України та за її межами.
Відповідно до вимог ч.ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Керуючись ст. 49, 255, 256 ЦПК України, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОВТОР» про розірвання договору, повернення транспортного засобу та стягнення орендної плати.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті у даній справі ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 08.10.2021 року про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «СОВТОР» користуватися напівпричепом (рефрижератор) марки KOGEL, модель SVKT 24, шасі НОМЕР_1 , рік випуску 2004 на території України та за її межами.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду можна подати протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.І. Бедьо