справа № 691/827/21
провадження № 2/691/78/22
04 березня 2022 року м. Городище
Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., за участю секретаря судових засідань Харук Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Городищенського районного суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи,
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просить стягнути з АТ «Українська залізниця» в якості відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі по 300000 грн. 00 коп. кожному.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачі зазначають, що 16.11.2015 у с. Хлистунівка Городищенського району Черкаської області, на 172 км. 8 пікеті, тепловоз серії ЧМЕЗ № 5561 скоїв наїзд на ОСОБА_3 , яка від отриманих травм померла.
За фактом настання даної події 16.11.2015 було внесено відомості до ЄРДР за № 12015250110000529 та розпочато досудове розслідування.
Постановою слідчого від 19.01.2016 вище вказане кримінальне провадження було закрито.
Відповідно до вище вказаної постанови, факт наїзду поїздом на загиблу ОСОБА_3 було встановлено на стадії досудового розслідування, а між наїздом на загиблу тепловозом серії ЧМЕЗ №5561 (тобто джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України), та смертю останньої, наявний причинно-наслідковий зв'язок, що підтверджується довідкою про причину смерті загиблої.
Власником тепловозу серії ЧМЕЗ № 5561, є виробничий підрозділ «Локомотивне депо ім. Т. Шевченка», регіональної філії «Одеська залізниця», Акціонерного товариства «Українська Залізниця», а машиніст вказаного вище тепловоза, ОСОБА_4 працює у вказаному виробничому підрозділі.
Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 втратили рідну дочку, близьку людину, яка була їхньою надією та підтримкою. Повністю зруйновано їх нормальне життя. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір.
Позивачі є багатодітними батьками, ОСОБА_3 , була найстаршою донькою, на момент смерті їй було 18 років, вона проживала разом з батьками та допомагала їм доглядати молодших братів і сестру. Смерть доньки викликала необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя та побуту. Крім того, в загиблої залишилась малолітня дитина і той факт, що вона тепер сирота додає позивачам додаткових страждань.
Оскільки втрата доньки є невідворотною і непоправною втратою, позивачів переслідує відчуття самотності, тривожності, гострої несправедливості, глибину душевних страждань неможливо визначити. Смерть доньки є різкою психотравматичною подією, яка викликала надзвичайний стрес.
Встановити ціну людського життя неможливо, точно оцінити завдану моральну шкоду також неможливо, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті - 600000 грн. 00 коп., по 300000 грн. 00 коп. кожному та вважають його розумним і справедливим.
У судове засідання позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_5 не з'явилися, останній подав клопотання про проведення судового розгляду без їх участі, позовні вимоги просив задовольнити.
Представник АТ «Українська залізниця» у судове засідання не з'явився, подавши клопотання про слухання справи без його участі, за наявними матеріалами. Подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наказом від 17.11.2015 № ДНЮ-02/1230 Шевченківської дирекції залізничних перевезень, державного підприємства «Одеська залізниця», було створено комісію з розслідування смертельного травмування ОСОБА_3 , поїздом № 6643, яке сталося 16.11.2015 на 172 км ПК 8 колії № 1 станції Хлистунівка. Комісією складено акт службового розслідування нещасного випадку невиробничого характеру на залізничному транспорті № 10 від 26.11.2015.
Згідно п. 6 Акту стислий опис обставин нещасного випадку встановлено: 16.11.2015 о 18 год. 13 хв. на 172 км ПК 8 колії № 1 станції Хлистунівка, громадянка ОСОБА_3 намагалася перейти колію у не встановленому місці, під вантажними вагонами поїзда і була смертельно травмована рухомим складом.
Згідно п. 8 Акту Причина нещасного випадку: особиста необережність потерпілого, грубе порушення п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.9 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 22.11.2007 р. № 1059 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.12.2007 р. за № 138/14645.
Згідно п. 18 Акту Висновок комісії, яка проводила розслідування: нещасний випадок з громадянкою ОСОБА_3 стався внаслідок особистої необережності потерпілої.
Відсутність вини працівників залізничного транспорту підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 19.01.2016 старшого слідчого СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, а також потерпіла померла від значних тілесних ушкоджень внаслідок власної необережності та порушення загально прийнятих правил поведінки громадян на залізничному транспорті.
У даній постанові є посилання на висновок медичної експертизи № 131 від 17.11.2015, в якому зазначено, що в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,52 проміле, що відносно живої особи відноситься до тяжкого ступеню алкогольного сп'яніння.
З протоколу оперативної наради Шевченківської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці від 19.11.2015 № ДНБТ 20/46 вбачається, що під час проведення маневрової роботи та під час зупинки рухомого складу ОСОБА_3 самостійно намагалася у не встановленому місці пролізти між автосцепками вагонів (між 5 і 6 вагонами), під яким необхідно розуміти її таку протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого наслідку, а саме потрапляння під поїзд.
Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач вважає, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.
Врахувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.11.2015, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Хлистунівка Городищенського району Черкаської області.
За довідкою про причину смерті № 140 від 17.11.2015, причина смерті ОСОБА_3 пішохід травмований залізничним транспортом.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.08.2013 та свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 15.07.2005, нині покійна ОСОБА_3 мала дошлюбне прізвище ОСОБА_6 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до акту № 10 службового розслідування нещасного випадку невиробничого характеру на залізничному транспорті України Одеської залізниці. Шевченківська дирекція залізничних перевезень від 25.11.2015, ОСОБА_3 16.11.2015 о 18 год. 13 хв. на 172 км ПК 8 колії № 1 станції Хлистунівка, намагалася перейти колію у не встановленому місці, під вантажними вагонами поїзда і була смертельно травмована рухомим складом. Причина нещасного випадку: особиста необережність потерпілого, грубе порушення п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.9 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 22.11.2007 № 1059 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.12.2007 за № 138/14645. Висновок комісії, яка проводила розслідування: нещасний випадок з громадянкою ОСОБА_3 стався внаслідок особистої необережності потерпілої.
Постановою слідчого СВ Городищенського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Спірова К.П. від 19.01.2016, закрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12015250110000529, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Відповідно до даної постанови слідчого, 16.11.2015 близько 18.00 год. у с. Хлистунівка Городищенського району Черкаської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення правил поведінки громадян на залізничному транспорті, здійснила перехід залізничних колій у невстановленому місці, а саме на 172 км 8 пікеті перегону сполученням Хлистунівка - Городище Одеської залізниці, та в подальшому мала намір пролізти між вантажними вагонами в результаті чого потрапила під колеса вантажного потягу, який розпочав рухатися. Від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці.
Під час з'ясування обставин смерті було встановлено, що ОСОБА_3 після закінчення навчання в Городищенському коледжі Уманського національного аграрною університету вживала спиртні напої. Згодом ОСОБА_3 порушуючи правила поведінки громадян на залізничному транспорті, розпочала рух через залізничні колії та в подальшому мала намір пролізти між вагонами маневреного потягу. Під час подолання перешкоди у вигляді залізничних вагонів ОСОБА_3 користувалася навушниками, які знаходилися в обох вухах. У цей час маневровий поїзд розпочав рух, тим самим своїми частинами провів ймовірно поштовх по тілу ОСОБА_3 , яка в результаті потрапила під колеса вагону. В результаті даного наїзду ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи № 131 від 17.11 2015 отримала значні тілесні ушкодження, небезпечні для життя, спричинивши смерть останньої. Згідно вказаної експертизи в крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт в концентрації 2,52 проміле, що відносно живої особи відноситься до сильного ступеня алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а саме, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
За нормами ч. 2 та ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, обов'язок доведення вини покладено саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 № 14-463цс18 (справа № 210/5258/16-ц) та постанові Верховного Суду від 08.11.2018 № 61-44173св18 (справа № 336/3665/16-ц).
Таким чином, шкода спричинена не з вини відповідача а з необережності самого потерпілого не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених норм матеріального права власник/володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише в разі спричинення шкоди за наслідками непоборної силі або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди.
Вказана позиція узгоджується з постановами Верховного Суду від 01.12.2021 (справа № 127/13341/20) та від 17.06.2020 (справа № 439/1213/18-ц).
Враховуючи, що смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, позивачі є батьками загиблої, тому моральна шкода заподіяна позивачам смертю їхньої дочки підлягає відшкодуванню.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керується положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Суд враховує, що шкода позивачам завдана смертю їх молодої дочки, що спричинило та буде спричиняти позивачам протягом усього життя душевні страждання, зазначені обставини істотно змінюють життя позивачів. Відновити становище, яке існувало до смерті дочки у житті позивачів не можливо. За наслідками смерті позивачі позбавлені матеріальної та моральної підтримки з боку померлої у житті в майбутньому.
При цьому суд також враховує, що смерть ОСОБА_3 спричинена її особистою грубою необережністю, яка у вечірній час доби знаходилася на залізничній колії, перебувала в стані алкогольного сп'яніння та причиною загибелі є грубе порушення померлою правил поведінки на залізничному транспорті, що тягне за собою зменшення суми відшкодування.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що стягненню підлягають кошти в сумі 150000 грн. на користь кожного із позивачів, що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати в розмірі 2481 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , моральну шкоду в розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ на користь держави судовий збір у сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн. 00 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення.
Суддя Л. В. Подорога