Справа 556/415/22
Номер провадження 1-кс/556/67/2022
11.03.2022 року.
Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Вараської окружної прокуратури Рівненської області щодо невнесення заяви про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст.303 КПК України,-
ОСОБА_3 звернувся до слідчого суду зі скаргою в порядку ст.303 КПК України на бездіяльність прокурора Вараської окружної прокуратури Рівненської області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, за його заявою від 28.12.2021, на дії судді Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_4 , які кваліфікуються за ч.2 ст. 375 КК України, а саме постановлення завідомо неправосудної ухвали про застосування приводу відносно ОСОБА_5 нібито за неявку в судове засідання, без поважної причини. А також через те, що починаючи з грудня 2021 року суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_4 проводить та призначає ряд судових засідань, з метою дискредитації скаржника та штучного створення умов для безпідставного застосування до нього санкцій, що повністю не відповідає дійсності.
Від прокурора Вараської окружної прокуратури Рівненської області надійшла заява про розгляд скарги у його відсутності. Щодо задоволення скарги заперечує, оскільки вона є необґрунтованою та не містить відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги, відповідно до статей 111, 135 КПК України, а саме шляхом передачі телефонограми на номер телефона, вказаний у скарзі, однак в судове засідання не з"явився, з причин, про які повідомив телефоном і які слідчим суддею визнані поважними, про перенесення часу судового засідання, а також і про розгляд скарги у його відсутності не клопотав.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь в судовому провадженні.
Дослідивши матеріали скарги та додані в її обґрунтування матеріали, слідчий суддя дійшов до висновку про відмову в задоволенні скарги з наступних підстав.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України.
Пунктом 1 частиною 1 статті 303 КПК України, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Встановлений ст.303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону всіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального провадження, до яких, серед іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких віднесені законність (ст. 9 КПК України), змагальність (ст. 22 КПК України) та диспозитивність (ст. 26 КПК України).
Згідно зі ст. 9 КПК України під час кримінального провадження слідчий суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України та Кримінального процесуального кодексу.
Під час оскарження особою, слідчому судді, бездіяльності в порядку статті 303 КПК України, на особу покладається обов'язок, згідно ст. 22 КПК України обстоювання своєї правової позиції, прав, свобод і законних інтересів, засобами, передбаченими цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України)
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішають лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Як зазначено в ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
При цьому за ч.5 ст. 214 КПК України, до Реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по-батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по-батькові, який вніс відомості до Реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
На підставі вищезазначеного, до ЄРДР має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Окрім того, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканність суддів є невід'ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам - членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі №21-319во07 зазначив, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
З наведених вище підстав, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання повідомлення про кримінальні правопорушення може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.
При розгляді питання, що стосується не внесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
А як зазначено в ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Таким чином, відповідно до вищевикладених норм вбачається, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Таким чином, є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
З скарги ОСОБА_3 вбачається, що 28.12 2021 він звернувся до чергового прокурора Вараської окружної прокуратури Рівненської області із заявою про вчинення суддею Кузнецовського міського суду Рівненської області ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК України.
Однак відповідно до рішення Конституційного Суду України за № 7-р/2020 від 11 червня 2020 року у справі № 1-305/2019(7162/19), ст. 375 КК України визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
А як зазначено в ст.91 Закону України "Про Конституційний суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на час звернення ОСОБА_3 з скаргою, ст.375 КК України визнана неконституційною, втратила чинність.
На підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що скаргаОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Вараської окружної прокуратури Рівненської області щодо невнесення заяви про вчинене кримінальне правопорушення до ЄДРСР в порядку ст.303 КПК України є безпідставною, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст.9, 22, 26, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Вараської окружної прокуратури Рівненської області щодо невнесення заяви про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст.303 КПК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Рівненського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1