Провадження № 3/537/470/2022
Справа № 537/533/22
28.02.2022 року м. Кременчук
Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Мурашова Наталя Валентинівна, за участі секретаря Яворської А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ГР 178158, складеним 10.02.2022 року інспектором взводу № 2 роти №4 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП старшим лейтенантом поліції Сучковим М.О. « ОСОБА_1 09.02.2022 року о 23 год. 00 хв. за адресою АДРЕСА_1 стукав у двері та виражався нецензурною лайкою в бік колишньої співмешканки ОСОБА_2 в присутності дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , чим здійснив психологічне домашнє насильство, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки за адресою, вказаною в постанові про адміністративне правопорушення. Із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звертався, причини неявки не повідомив.
Згідно ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст.173-2 КУпАП, не відноситься до категорії справ, при розгляді якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд встановив наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відомості, які зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення деталізовано в пункті 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року (далі Інструкція).
В ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року, у протоколі про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, повинні бути чітко зазначені суть адміністративного правопорушення (яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол), нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та відомості необхідні для вирішення справи, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
Наведені вимоги законодавства не дотримані при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР 178158 від 10.02.2022 року, згідно з яким ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
За змістом норми ч.1 ст.173-2 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
В ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В п.3 ч.1 ст.3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" встановлено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Тобто обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП є дії насильницького характеру щодо членів сім'ї, наявність наслідків, зокрема у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка могла бути заподіяна чи заподіяна.
В протоколі не зазначена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме не зазначено відомості, що ОСОБА_1 умисно вчинив будь-які діяння (дії або бездіяльність) психологічного характеру ( погрози, образи чи переслідування, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 . Відсутні відомості та допустимі докази того, що від вчинення дій ОСОБА_1 могли настати чи настали наслідки у вигляді шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Більш того, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт реєстрації шлюбу, наявності спільних дітей, спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 , вона не перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , мають різні місця проживання, однією сім'єю не проживають, не мають спільних дітей, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету.
Таким чином, суду не подано доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є особами, на яких розповсюджується сфера дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству (ст.3 Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Тому ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
З поданого в обгрунтування вини ОСОБА_1 відеозапису вбачається, що останній вину не визнав, заперечував вчинення ним насильства відносно ОСОБА_2 . Пояснив, що прийшов до ОСОБА_2 , де на подвір'ї разом вживали алкогольні напої, що не заперечує і сама ОСОБА_2 . Вона скаржиться лише на те, що ОСОБА_1 стукав до неї у двері. При цьому з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 поводив себе адекватно, не проявляв агресію, не висловлював погроз.
Зі змісту ст.62 Конституції України вбачається, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява F 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява F 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
З огляду на наведене, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Тому суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КпАП України, суд
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області Мурашова Наталя Валентинівна