Справа № 529/1071/21
Провадження № 2/529/44/22
іменем України
09 березня 2022 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої - судді Петренко Л.Є.,
секретаря с/з - Федотченка С.Ю.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Конюшенко М.А.,
представника третіх осіб - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: служба у справах дітей Диканської селищної ради Полтавської області, орган опіки і піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
15.12.2021 позивач звернулась з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначено, що вона є бабусею неповнолітніх онуків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її донька ОСОБА_3 має трьох дітей, старша донька є повнолітньою. Батьком неповнолітніх синів вказано зі слів матері, відповідно до ст.135 СК України. Останні 2 роки мати дітей самоусунулась від виховання дітей. У квітні 2021 року відповідачка виїхала із с.Стасі, кинула дітей, не повідомивши куди їде та де проживає. За цей час жодного разу не приїхала до дітей, не цікавиться їхнім життям та розвитком. Діти знаходяться повністю на її утриманні, разом з нею проживають, вона забезпечує належні умови їх проживання, навчання та виховання.
16.12.2021 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
28.01.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Також вказала, що її донька має трьох дітей. З кінця березня 2021 року відповідачка не проживає із дітьми, їх покинула, теперішнє місце проживання її невідоме, вона не дзвонить та не приїзджає до дітей, грошей та речей на їх утримання не передає, жодного зв'язку з нею немає. До цих подій дочка також не дуже дбала про дітей, два роки (2018-2019) діти перебували в інтернаті, куди їх розмістила мати, на вихідні вона дітей забирала та привозила до неї, а в інші дні діти були в інтернаті. Потім у 2020 році коли інтернат розформували, мати забрала дітей і вони стали проживати у неї окремо у флігелі. Недовго дочка працювала на фермі, потім покинула і сказала, що поїде проживати у м.Полтаву та влаштовувати своє життя. Як раніше, так і зараз вона утримує дітей, займається їх лікуванням, навчанням та розвитком. Оскільки вона має лише пенсію, якої недостатньо для утримання трьох онуків, просить позбавити доньку батьківських прав, щоб мати змогу отримувати державну допомогу на дітей та бути їх опікуном.
Представник позивача - адвокат Конюшенко М.А. в судовому засіданні позов підтримала, також вказала, що мати самоусунулася від виховання своїх дітей, віддавала дітей в інтернат, що вказує на небажання займатися їх вихованням та утриманням. Позивачка повністю займається утриманням дітей, піклується про них, діти усім забезпечені. Просить позовні вимоги задовольнити.
На судове засідання 09.03.2022 позивачка та її представник - адвокат Конюшенко М.А. не з'явились, надавши клопотання про розгляд справи у їх відсутність через введення на території України режиму воєнного стану та відсутністю транспортного сполучення. Також у клопотанні вказано про відмову від допиту свідків, які не були допитані в судовому засіданні, через неможливість їх явки в судове засідання. Просили позов задовольнити також з огляду на те, що навіть в умовах воєнного стану відповідачка не з'явилася до дітей, тобто самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. Окрім того, через відсутність у неповнолітніх дітей опікуна, останні позбавлені можливості, у разі небезпеки, залишити територію України.
Відповідачка ОСОБА_6 в судові засідання неодноразово не з'являлась, за адресою її місця реєстрації судові повістки не вручені та повернуті з відміткою «адресат не проживає». Проте відповідачка була повідомлена про розгляд справи, шляхом телефонограми, яка нею отримана особисто та шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади України. Жодних заяв чи клопотань до суду не подала.
Представник третьої особи - служби у справах дітей Диканської селищної ради та органу опіки і піклування Диканської селищної ради в судовому засіданні просила позов задовольнити. Зазначила, що діти на обліку не перебувають. Влітку 2020 року вона особисто познайомилась із відповідачкою, коли остання приходила до служби щоб отримати дозвіл на влаштування дітей до інтернату. Служба у справах дітей відмовила їй у такому. Після спілкування із відповідачкою, у неї склалося враження, що діти їй взагалі не потрібні. В подальшому позивачка зверталася до служби про те, що мати покинула дітей.
В судове засідання 09.03.2022 представник третіх осіб надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов просить задовольнити. Також просить долучити до справи акти огляду умов проживання дітей.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, позивача та представника третіх осіб, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 є матір'ю неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявним у матеріалах справи копіями свідоцтва про народження (а.с. 9,10).
Відповідно до витяга з Державного реєстра актів цивільного стану, батьком неповнолітніх дітей вказано ОСОБА_7 , відомості про якого записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України (а.с. 11,12).
Згідно довідки про склад сім'ї від 20.10.2021, до складу сім'ї позивачки ОСОБА_1 входять: дочка ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20).
Як вбачається з довідки ЦНАП Диканської селищної ради від 06.12.2021, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована, але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.04.2021. Підстава - Акт про фактичне місце не проживання від 03.12.2021 (а.с.19).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 належить право власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акта про фактичне місце не проживання від 03.12.2021, мешканці с.Стасі - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , своїми підписами затвердили про те, що ОСОБА_3 фактично не проживає з 15.04.2021 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).
Відповідно до актів обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 від 11.11.2021 та 21.02.2022 комісією встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають за вказаною адресою разом із бабусею. Стан помешкання відповідає санітарно-гігієнічним нормам. В будинку чисто, затишно, тепло. У наявності світло, вода, газ. У дітей є власна кімната, діти забезпечені сезонним одягом і взуттям мінімально.
Згідно довідки № 461 від 09.08.2019, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 навчалися у Полтавській спеціалізованій школі-інтернаті № 2 ім.С.Русової Полтавської обласної ради і знаходились на неповному державному забезпеченні (а.с.42).
Відповідно до довідок від 05.01.2022, встановлено, що з 03.09.2020 неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 навчаються в опорному закладі «Стасівська загальноосвітня школа ім.Башкирцевої Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області» (а.с.43,44).
Також згідно довідок із зазначеного навчального закладу від 23.10.2021, бабуся ОСОБА_1 постійно цікавиться шкільним життям онуків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відвідує загальні збори, забезпечує учнів усім необхідним приладдям для навчання. Мати ОСОБА_3 зовсім не цікавиться життям синів, їх навчанням та вихованням, на зв'язок з класним керівником не виходить (а.с.23,24).
Згідно виписок із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 25.10.2021, виданої сімейним лікарем, огляд дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проводився в присутності бабусі у зв'язку із відсутністю матері (а.с.13,14).
31.01.2022 виконавчим комітетом Диканської селищної ради прийнято рішення № 21 про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_3 відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 62).
Вказаним рішенням затверджено висновок служби у справах дітей Диканської селищної ради відповідно до якого, ця служба вважає за доцільне позбавити батьківських прав відповідачку ОСОБА_3 відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 63).
Вказане підтверджує тим, що у жовтні 2020 року мати дітей зверталась із заявою до Диканської райдержадміністрації з проханням надати дозвіл на влаштування її синів на цілодобове перебування до ліцею ім.С.Русової Полтавської обласної ради, в чому їй було відмовлено. Після чого ОСОБА_3 перевела дітей до Стасівської ЗОШ, але піклування про дітей досить швидко почало її обтяжувати і вона поїхала з дому. За час відсутності матері, відповідальність за виховання, розвиток, здоров'я та матеріальне забезпечення ОСОБА_13 та ОСОБА_14 взяла на себе бабуся ОСОБА_1 . Відсутність у дітей статуса дитини, позбавленої батьківського піклування, унеможливлює встановлення опіки над дитиною, як наслідок, ОСОБА_1 не може захищати права дітей в повній мірі.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Статтями 150, 151 СК України передбачені обов'язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, обов'язок забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.
Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 з квітня 2021 року не проживає разом із своїми дітьми, не цікавиться їхнім життям, не здійснює їх утримання та догляд, до дітей не приїжджає та не телефонує, на зв'язок не виходить.
Вказане також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_15 .
Так, свідок ОСОБА_15 вказала, що десь з рік мати ОСОБА_3 покинула своїх дітей та виїхала із села. Діти проживають із бабусею, яка повністю їх утримує та забезпечує усім необхідним. Мати взагалі не приїжджає та не цікавиться своїми дітьми.
Свідок ОСОБА_10 вказав, що знає відповідачку давно, вона має трьох дітей, проживала разом із позивачкою за однією адресою. Дітьми мати ОСОБА_3 , як проживала в селі, не займалася, діти постійно бігали до бабусі, яка їх годувала та повністю вела усе господарство. ОСОБА_3 вела аморальний спосіб життя. Відомо, що певний час діти проживали в інтернаті, бо мати хотіла влаштувати своє приватне життя. З весни 2021 року ОСОБА_3 виїхала, в селі її немає. Дітьми повністю займається бабуся, яка їх забезпечує усім необхідним.
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
З метою реалізації вимог ст.171 СК України та ст.12 Конвенції про права дитини судом заслухана думка малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в присутності представника органу опіки та піклування), які суд приймає до уваги. Останні в судовому засіданні розповіли, що їх матір'ю є ОСОБА_16 , яку вони бачили останній раз у квітні 2021 року, тоді вона казала, що забере їх до м.Полтави, але більше її не бачили та не чули. Вона до них не дзвонить та не приїзжає. Також вказали, що коли мама проживала з ними, то не дуже за ними доглядала, як не було їжі, то вони ходили до бабусі їсти, іграшки мама їм не купляла. Вказали, що хочуть проживати із бабусею, бо мамі вони не потрібні. Батька вони не знають та не бачили.
Отже судом встановлено, що у зв'язку з бездіяльністю, а саме небажанням матері брати участь у вихованні та забезпечені матеріального благополуччя її малолітніх дітей, створились умови, які шкодять їх інтересам. Таким чином, відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки батьків…, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При вирішенні даної справи, суд враховує також і практику ЄСПЛ, зокрема у справі "М.С. проти України" від 11.07.2017 року, вказано на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16.07.2015 року у справі "Мамчур проти України").
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Окрім того, Президентом В.Зеленським підписано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», згідно з яким, з 24.02.2022 запроваджується воєнний стан, строком на 30 діб.
Постановою КМУ № 166 від 28.02.2022 внесені зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України та визначено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку та проживають або зараховані до закладів різних типів, форми власності та підпорядкування на цілодобове перебування, здійснюється у супроводі законного представника або іншої уповноваженої ним особи
Отже, відсутність поряд із дітьми матері та відсутність у дітей статуса дитини позбавленої батьківського піклування, унеможливлює встановлення опіки над ними, що також позбавляє їх можливості, у разі небезпеки, залишити територію України.
Приймаючи рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав, з метою забезпечення належного захисту дітей, суд приймає до уваги, як доказ висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки такий ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин, а також бере до уваги свідоме нехтування відповідачкою батьківськими обов'язками та ухилення від їх виконання, тому з урахуванням усіх обставин справи та думки малолітніх дітей суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 908 грн., які сплачені при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 76, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно її неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн.
Роз'яснити відповідачці про її право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни обставин, що слугували підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Треті особи, які не заявляють самостійних позовних вимог:
Служба у справах дітей Диканської селищної ради Полтавської області, місце знаходження: Полтавська область Полтавський район, смт. Диканька вул. Незалежності, 133;
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Диканської селищної ради Полтавської області, місце знаходження: Полтавська область Полтавський район, смт. Диканька, вул. Незалежності, 66, код ЄДРПОУ 21046503.
Головуюча: Л.Є. Петренко