Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/12623/21
1-кп/357/193/22
09 березня 2022 року головуючий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши питання доцільності продовження строків тримання під вартою, під час здійснення судом присяжних розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12021111030001583 внесеному до ЄРДР 09.07.2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до затримання працюючого лікарем з ультразвукової діагностики КНП ВСР «Володарська лікарня», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України;
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
захисник ОСОБА_6 ,
Білоцерківським міськрайонним судом Київської області судом присяжних здійснюється розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 січня 2022 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.03.2022 року включно.
До вказаного строку судовий розгляд кримінального провадження не вбачається завершити з об'єктивних причин - у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
Дотримуючись вимог частини 3 статті 331 КПК України, суд, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до листа Верховного Судувід 03.03.2022 р. N 2/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України, під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Потерпіла та її представник в судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.
У зв'язку з введенням на території України воєнного стану та відсутністю технічної можливості дистанційного зв'язку з ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України не вдалося забезпечити безпосередню участь обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Крім того, відсутня можливість доставити обвинуваченого до зали суду через введення на території України воєнного стану.
Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.
24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Згідно статті 12 - 2 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Враховуючи вищевикладене, положення статті 2 КПК України (згідно якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура), положення ч. 3 ст.331 КПК України (щодо обов'язку суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, незалежно від наявності клопотань), введений на даний час на території України Указом Президента воєнний стан, суд дійшов до висновку, що відсутність обвинуваченого, за присутності його захисника, а також потерпілої та її представника, не є перешкодою для розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор в судовому засіданні зазначив про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, які були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому не зменшились та продовжують існувати. Зокрема, ризики передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 не заперечував проти продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані матеріали, головуючий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України суд, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.
Враховуючи характер інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, дані про його особу, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, головуючий суддя дійшов висновку, що ризики та обставини відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, які враховував суд при обранні та продовженні відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Також, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, в даному випадку, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, головуючий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи, що ризики та обставини, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не змінилися і на даній стадії процесу продовжують існувати, а тому головуючий суддя вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 винятковий вид запобіжного заходу - тримання під вартою.
Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на теперішній час не встановлено.
Будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_3 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.
Керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 318, 331 КПК України, головуючий суддя,
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 7 травня 2022 року включно.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1