Справа № 276/1912/21
Провадження по справі №2/276/107/22
11 березня 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді: Бобра Д.О.
за участю секретаря судового засідання: Свиридок А.В.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович та приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що у листопаді 2021 року він діхнався про наявність примусового стягнення з нього грошових зобовязань через приватного виконавця Клименюк Андрій Миколайович на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». В постанові про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2021 зазначено документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, а саме виконавчий напис від 14.05.2021 за реєстраціним номером 37965 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович. Згідно даної поставнови вбачається, що виконавчим написом стягнуто з боржника на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 22620 грн. Зазначає, що жодних листів, претензій по кредитному договору він не отримував. Вказана у виконавчому написі сума боргу, не є безспірною, оскільки позивач нарахував боргові зобов'язання поза межами строку позовної давності, відповідач нараховував штрафні санкції в період дії карантину, що заборонено Законом України «Про споживче кредитування». Відповідачем вимоги щодо заборгованості на адресу позивача не направлялись. Виконавчий напис не містить жодних розрахунків нарахування відсотків, які вважає незаконними, оскільки значно перевищують тіло кредиту. Також зазначає, що виконавчий напис вчинено на підставі договору, який не є нотаріально посвідченим.
Позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №37965 від 14.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович, щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді від 24.12.2021 року в порядку забезпечення позову за заявою позивача зупинено до вирішення справи по суті стягнення заборгованості на підставі вказаного виконавчого напису.
Ухвалою судді від 14.12.2021 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали про відкриття провадження в справі від 14.12.2021 року та позовна заява з додатками отримана відповідачем 04.02.2022, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, що підтверджує відсутність заперечень проти позову.
Від третіх осіб, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович та приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович пояснень щодо позову або відзиву чи будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Згідно матеріалів справи, 14.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович було вчинено виконавчий напис № 37965 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є боржником за кредитним договором №2687559 від 21.12.2020 року, укладеним з ТОВ «Мілоан», код ЄДРПОУ 40484607, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги № 66-МЛ від 08.04.2021 року є Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №2687559 від 21.12.2020 в розмірі 22620 грн., з яких:4500 - заборгованість за тілом кредиту; 16240 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 950 грн - заборгованість за нарахованою комісією за надання кредиту.
08.11.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Клименюка Андрія Миколайовича, відкрито виконавче провадження № 67424968 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович було вчинено виконавчий напис № 37965 від 14.05.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 22620 грн.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі також - Порядок), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно із підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу визнання виконавчого напису, вчиненого 14.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 22620 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог кредитора.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.
Суду не надано доказів на підтвердження належного отримання боржником вимоги про погашення заборгованості та/або не наведено причин не отримання позивачем направленої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимоги, а відповідно і відсутності заперечень позивача щодо розміру заборгованості.
Доведеність наявної суми заборгованості є обов'язком стягувача, який у даній справі не довів суду належними та допустимими доказами її розмір, зокрема, не надавши суду ні нотаріально посвідченого договору, ні розрахунку заборгованості з обгрунтуванням її складових, ні первинних бухгалтерських документів про отримання позивчем коштів та їх неповернення.
Із досліджених судом документів та змісту виконавчого напису достовірно не вбачається те, що дійсно на момент вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, та що вищезазначена заборгованість складалася саме з такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб'єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року та Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/10374/17 від 21.09.2021 року, яка зазначила, що вчинення виконавчого напису на підставі нотаріально не посвідченого кредитного договору є порушенням статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, а отже самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню.
Слід звернути увагу на те, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Таким чином убачається, що в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі договору, який нотаріально не посвідчувався, за відсутності засвідченої стягувачем копії письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригіналів розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання.
В матеріалах справи відсутні переконливі докази, які б свідчили про безспірність заборгованості, як і відсутні докази того, що безспірність заборгованості була належним чином підтверджена відповідачем при подачі документів нотаріусу.
Інші доводи та обґрунтування позовних вимог також заслуговують на увагу та свідчать про відсутність достатніх законних підстав, які б давали можливість приватному нотаріусу вчинити спірний виконавчий напис, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження безспірності заборгованості, яка заперечується позивачем, є недоведеним факт надання стягувачем нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, та дотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису всіх вищезазначених вимог закону, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.
Після відкриття провадження у справі 23.12.2021 представником позивача адвокатом Бойко В.В. подано клопотання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу з відповідача у розмірі 50 тис. грн.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача направлено до суду договір про надання правничої допомоги від 1 листопада 2021 року, кошторис витрат (у суді І інстанції) на правову допомогу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та орер на надання правової допомоги Лісоцю В.Ю.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зробила висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Однак, відповідно до частини 9 статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Разом з цим, аналіз зазначених матеріалів справи не підтверджує дотримання позивачем та його представником установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування відповідних судових витрат, зокрема, надіслання (надання) відповідних доказів відповідачу та іншим учасникам справи, позбавивши відповідача можливості дослідити вказані докази, та у разі необхідності підготувати клопотання та заперечення, передбачені відповідними процесуальними нормами.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівностісторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Ураховуючи, що до клопотання представника позивача Бойка В.В. про стягнення витрат на правову допомогу не додано підтвердження надсилання (надання) копії таких доказів іншим учасникам справи, суд не може брати їх до уваги під час розгляду цієї заяви.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі №323/642/20.
З огляду на викладене, суд вирішує питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу за наявними матеріалами справи.
Однак, як бачається з позовної заяви та доданих до неї документів, які були направлені іншій стороні у справі, будь-яких вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, а також доказів які обгрунтовують такий розмір не долучено, а отже позивачем не доведено належними і допустимими доказами право на стягнення з відповідача завленої суми витрат на правову допомогу у сумі 50 тис. грн.
Відповідно до частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З огляду на зазначене положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Разом з тим, як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги від 1 листопада 2021 року, сторони домовились, що гонорар за договором в кожній окремій інстанції становить в розмірі 50 тис. грн., який стягується у разі задоволення позову, з відповідача за судовим рішенням (п. 3.1. Договору).
Таким чином, в порушення вимог ст.137 ЦПК України, ст.ст. 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та ст. 903 ЦК України договором не пердбачено сплату гонорару безпосередньо позивачем, оскільки згідно умов договору їх покладено на відповідача, доказів на підтвердження сплати представнику вартості наданих послуг суду не надано, а тому позивачем витрати на правову допомогу не понесені та стягненню з відповідача не підлягають.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивачем при подані позовної заяви не подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, що є додатковою підставою для відмови позивачу у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу.
Подання у подальшому позивачем чи його представником клопотання про стягнення судових витрат та документів, які обгрунтовують їх розмір, які дотого ж в порушення вимог ст. 83 ЦПК України не були направленні іншій стороні у справі, не звільняє позивача від встановленого законом обов'язку подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Такі клопотання та документи можуть лише доводити або уточнювати наведений позивачем попередній розрахунок витрат на правову допомогу, а не замінювати його.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу не були доведені належним чином у передбаченому процесуальним кодексом порядку та в задоволенні вимоги про стягнення на користь позивача із відповідача судових витрат в розмірі 50 тис. грн. за професійну правничу допомогу слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивача було звільнено від сплати судового збору, а тому судовий збір за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в розмірі 908 грн., а також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454 грн., а всього в сумі 1362 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович та приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 37965 від 14.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» коштів в сумі 22620 гривень.
У задоволенні решти вимог позивача - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» на користь держави судовий збір в сумі 1362 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», місцезнаходження: 79018, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корп. 28, код ЄДРПОУ: 35234236.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.Мала Житомирська, 6/5.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович, місцезнаходження: 10014 м. Житомир бульвар Новий, 5 офіс 2.8.
Головуючий суддя Д.О. Бобер