Справа № 496/3401/21
Провадження № 1-кп/496/73/22
11 березня 2022 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 ч. 4 КК України,-
У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває зазначене вище кримінальне провадження.
Від прокурора Біляївської окружної прокуратури надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , без визначення розміру застави, мотивоване тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, тому єдиним запобіжним заходом, якій зможе гарантувати запобігання усім ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор посилався на обставини викладені у письмовому клопотанні про продовження запобіжного заходу та просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів.
Законний представник потерпілої до судового засідання не з'явилася, але раніше надала заяву про проведення судового засідання без її участі.
Потерпіла до судового засідання не з'явилися, але надала до суду заяву, згідно якої просила судове засідання провести без її участі та розгляд клопотань залишили на розсуд суду.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник заперечували проти вказаного клопотання прокурора, при цьому захисник обвинуваченого заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики, на які посилався прокурор, не доведені. Крім того, зазначив, що у зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану, встановлено комендантську годину, тому обвинувачений ОСОБА_5 буде виконувати обов'язки щодо дотримання правил запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного.
За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого або особливо тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існування ризиків можливого переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу, її законного представника та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також те, що на даний час триває судовий розгляд, виправдовують необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний 01.02.2022 року ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає о 00.00 години 01.04.2022 року, а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також звертає увагу на те, що він раніше судимий, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину та приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, враховує те, що він у судовому засіданні ще не був допитаний, його позиція щодо обставин справи суду не відома, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, потерпілу, її законного представника та інших учасників кримінального провадження.
Щодо усного клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт в якому акцентується увага на те, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, роботи, та у зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану, то суд приймає до уваги вказані обставини, разом з тим враховує ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на теперішній час - не має.
Метою продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігання здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу, її законного представника або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, на теперішній час, не встановив.
Таким чином, ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на теперішній час - не має, тому суд вважає за доцільне продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Щодо визначення розміру застави, то суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені злочину проти статевої свободи особи із застосуванням насильства, тому суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 11.03.2022 року до 09.05.2022 року включно в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя ОСОБА_1 .
Повний текст ухвали складено 11.03.2022 року.