Справа № 152/202/22
2-з/152/6/22
іменем України
11 березня 2022 року м. Шаргород
Справа №152/202/22
Провадження №2-з/152/6/22
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
11.03.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом із позовом ОСОБА_1 подав до Шаргородського районного суду заяву про забезпечення позову (а.с.6).
В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить забезпечити поданий ним до відповідача позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом №15981, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 10.11.2021 року (а.с.6).
Мотивуючи заяву ОСОБА_1 зазначив, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 10.11.2021 року вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №15981, на підставі якого відкрито виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. та винесено постанову про звернення стягнення на його заробітну плату.
На даний час він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , залучений до виконання бойових завдань в районі проведення ООС. До військової частини надійшла постанова про звернення стягнення на його заробітну плату.
Оскільки ним оскаржується виконавчий напис нотаріуса, то існує ризик незаконного стягнення за виконавчим написом, у зв'язку із чим, на його переконання, існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду у справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, ОСОБА_1 при вирішенні вказаної заяви покликається на норми ст.ст.149, 150 ЦПК України.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , суд прийшов до наступного висновку.
На підставі частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 2 частини 1 статті 152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається, в тому числі, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи…
Згідно з ч.1 ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (ч.6 ст.151 ЦПК України).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року роз'яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться чи буде знаходитися справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін, оскільки мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому ЄСПЛ у п.75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні у справі «Доран проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у цьому рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі №910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З матеріалів справи вбачається, що дійсно приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. винесено постанову та відкрито виконавче провадження ВП №67985626, а також здійснюються виконавчі дії з виконання виконавчого напису нотаріуса №15981, що виданий 10.11.2021 року, який оспорюється позивачем в судовому порядку, зокрема, 04.01.2022 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.4).
Предметом позову у даній справі є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Стягнення коштів із заробітної плати позивача в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса позбавить останнього ефективного захисту в межах розгляду даної справи, вирішення якої у разі виконання виконавчого напису, взагалі втратить будь-який правовий сенс.
Таким чином, суд вважає, що заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, позивачем викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені позивачем підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред'явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до ст.150 ЦПК України, та він не порушує прав і охоронюваних законом інтересів відповідача.
Відтак, суд приходить до переконання про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки воно відповідає встановленим обставинам справи, тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження підлягає задоволенню.
При цьому, суд зауважує, що є безпідставним покликання позивача при обґрунтуванні заяви на вимоги п.2 ч.1 ст.34 ЗУ «Про виконавче провадження», виходячи з наступного.
Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, вказана норма Закону регулює дії виконавця під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні, та не стосується повноважень суду.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч.8 ст.153 ЦПК України).
Частинами 1-3 ст.154 ЦПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Проаналізувавши вимоги ст.154 ЦПК України, суд не вбачає підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення.
ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнений на підставі п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки, відповідно до посвідчення (а.с.3), є учасником бойових дій.
Керуючись ст.ст.7, 149-153, 247, 260 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні ВП №67985626, відкритому постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, виданого 10 листопада 2021 року, і зареєстрованого в реєстрі за №15981 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в сумі 3350,85 грн.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).
Копію ухвали надіслати позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі, на повідомлені електронні адреси.
Ухвала складена та підписана 11.03.2022 року.
Суддя: