Справа № 147/98/22
Провадження № 2/147/139/22
11 березня 2022 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борейко О. Г. ,
із секретарем Чудак Г. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та матері, -
31 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з дня подачі позову з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. до досягнення сином повноліття та на утримання позивачки щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. до досягнення сином трирічного віку. Також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. та допустити рішення про стягнення аліментів за один місяць до негайного виконання.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого, згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 є сторони. Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, між ними часто виникали сварки, непорозуміння, а тому на даний час сторони не проживають однією сім'єю, у зв'язку з чим шлюбні відносини припинилися назавжди. Примирення не можливе, з вини відповідача, який вже тривалий час втратив інтерес до позивача та сина. Відповідач став на шлях вчинення кримінальних правопорушень пов'язаних з обігом наркотичних засобів, а тому позивач прийняла рішення про неможливість подальшого існування шлюбу, тому звернулася до суду з позовом про його розірвання. На даний час відповідач ухиляється від покладеного на нього, відповідно до ст. 180 СК України, обов'язку утримувати дитину. Угоди про добровільну сплату аліментів не досягнуто. Стан здоров'я та матеріальне становище відповідача дозволяє утримувати сина. Відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а тому відповідно до ст. 184 СК України, позивач просить визначити аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі. Також позивач зазначає, що вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку, а тому також потребує коштів на утримання, тому просить стягнути аліменти з відповідача на її утримання у твердій грошовій сумі.
Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явилася, її представником адвокатом Дудіним Л. В. подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, при цьому зазначено, що позов підтримують та просять його задовольнити.
Крім того, 11.03.2022 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Позов повністю підтримує та наполягає на його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позов визнає частково та погоджується сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 2000 грн. та на утримання дружини в розмірі 1000 грн.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що вони скористалися своїми процесуальними правами.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 25 травня 2020 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.8).
За час спільного проживання в сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Виконкомом Оляницької сільської ради Тростянецького району Вінницької області 24.06.2020 (а. с. 9).
Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач звернулася в суд з позовом про розірвання шлюбу укладеного між нею та відповідачем.
З довідки, виданої Оляницькою сільською радою №32 від 10.07.2020 з 28.11.2008 по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Відповідно до довідки №18 від 28.01.2022 виданої виконавчим комітетом Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_3 , 2020 року народження знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 2001 року народження (а.с. 10).
Звернувшись до суду, ОСОБА_1 зазначає про те, що ОСОБА_2 ухиляється від покладеного на нього, відповідно до ст. 180 СК України, обов'язку утримувати дитину, а вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку і потребує коштів на утримання дитини та на своє утримання.
За змістом статті 18 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; 4) інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
В силу частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений Відповідно до статей 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 180 СК (2947-14) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. При вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням. Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК (2947-14), здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою.
Прожитковий мінімум, який встановлюється Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік", на дітей віком до 6 років становить: з 01.01.2022 - 2100,00 грн., 01.07.2022 - 2201,00 грн., з 01.12.2022 - 2272,00 грн.
Положеннями статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Отже, аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
ОСОБА_1 просить стягнути з дня подачі позову з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. до досягнення сином повноліття та на утримання позивачки щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. до досягнення сином трирічного віку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак із поданої ним заяви, встановлено, що відповідач частково визнав позов.
Відповідно до положень ст. ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, а також виходить з того, що відповідно до вимог ст. 180 СК України передбачено саме обов'язок, а не право батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Крім того суд, при вирішенні спору по суті, враховує вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, враховуючи зазначені позивачем обставини у позові та надані нею докази у їх сукупності, враховуючи баланс інтересів дитини, часткове визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн. щомісяця, починаючи з дати подання позову до досягнення дитиною повноліття та на утримання матері у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн., щомісячно до досягнення сином трирічного віку, а тому позов варто задовольнити частково.
Згідно з ч.1 ст.190 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Суд звертає увагу сторін на те, що пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення на її користь витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 надано: договір про надання професійної правової допомоги від 28.01.2022 (а.с. 11-12), розрахунок суми гонорару за надану професійну правничу (правову) допомогу (а.с. 13), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №587 (а.с.14).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов'язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1250,25 грн., що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому суд вважає за доцільне відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1984,80 грн. в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 263-265, 280, 289 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та матері - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 31.01.2022 до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно, починаючи з 31.01.2022 до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
Допустити рішення про стягнення аліментів за один місяць до негайного виконання відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1250 (одну тисячу двісті п'ятдесят) гривень 25 коп. витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя О. Г. Борейко